Рішення

від 07.10.2015 по справі 916/2361/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 916/2361/15

За позовом: приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" в особі Південної філії приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес"

про стягнення 5206 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Баранчук Л.М. - довіреність

від відповідача: Коваленко Л.С. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" в особі Південної філії приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (ПрАТ "Фарлеп-Інвест"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Ламан Транс-Експрес" 5206 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2015р. позовну заяву (вх. № 2484/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

07.08.2015р. на підставі розпорядження керівника апарата суду № 1060 у зв'язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 04.08.2015р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2361/15 для визначення головуючого судді.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було визначено суддю Цісельського О.В. для розгляду справи №916/2361/15.

10.08.2015р. ухвалою суду справу № 916/2361/153 було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та її розгляд призначено в засіданні суду.

Представник позивача позов підтримує, просить суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. № 19500), просить суд відмовити у задоволені позову.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

14.07.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима Телеком" (оператор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-експрес" (підприємство) було укладено договір № УС(ТЛ)-10/07-0 про надання телекомунікаційних послуг, згідно умов п. 1.1. якого, вбачається, що на умовах, передбачених договором, здійснює підприємству роботи по організації та включенню 1 (одного) цифрового каналу Е1 з пропускною здібністю 2048 Кбит/с.

Пунктом 2.1.1. до обов'язків оператора було віднесено, що на умовах, передбачених договором, виконує роботи по організації та включенню одного цифрового каналу Е1 з пропускною здібністю 2048 Кбит/с на ділянці: Ленінградське шосе, 9 - вул. Пушкінська, 56.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, підприємство зобов'язувалося своєчасно здійснювати розрахунки з оператором у відповідності до умов розділу 3 договору.

Пунктами 3.2. Договору передбачено, що за використання одного цифрового каналу Е1 з пропускною здібністю 2048 Кбит/с, організованих оператором , згідно п.2.1.1. договору, підприємство здійснює оплату оператору щомісяця у розмірі 1296 грн. по тарифам оператора, діючим на момент надання послуг та оплачуються підприємством шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок оператора до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого оператором рахунку.

Пунктом 6.6. договору встановлено ,що він вступає в дію з моменту його підписання та діє на протязі 5 років, тобто цей договір діяв до 14.07.2013р.

Як вбачається із наданого позивачем статуту ПрАТ "Фарлеп-Інвест", а саме абз. 4 п.1.2. Статуту товариство набуло всіх прав та обов'язків правонаступника в результаті реорганізації шляхом приєднання ТОВ " Оптима Телеком" (код за ЄДПРОУ 21653930).

В подальшому, після завершення дії договору відповідач продовжував користуватися послугами позивача, за що позивач виставляв відповідачу рахунки, які той не регулярно, але сплачував, що підтверджується:

платіжними дорученнями № 7328 від 09.01.2014р. на суму 1301,50 грн. по № 1213450573 від 01.01.2014р.;

платіжними дорученнями № 7481 від 21.03.2014р. на суму 2603,00 грн. по № 12134450573 від 28.02.2014р.;

платіжними дорученнями № 7827 від 10.07.2014р. на суму 3904,50 грн. по № 0514450573 від 31.05.2014р.;

платіжними дорученнями № 7929 від 21.07.2014р. на суму 1301,50 грн. по № 0614450573 від 01.07.2014р.;

платіжними дорученнями № 8237 від 20.08.2014р. на суму 1301,50 грн. по № 0714450573 від 05.08.2014р.;

Як вбачається із листування між працівниками позивача та відповідача 15.10.2014р. відбулося листування щодо зразку заяви відповідача про переключення номерів та про припинення користування номерами. Проти цього листування представник відповідача не заперечував.

12.12.2014р. відповідач надіслав позивачу лист № 1236, в якому не заперечуючи проти факту отримання від позивача телекомунікаційних послуг, сповістило про намір перенести закріплені за компанією телефонні номери за іншою адресою та попросив розірвати договір № УС(ТЛ)-10/07-0 від 14.07.2008р. з 01.10.2014р.

Враховуючи те, що позивачем у період з серпня 2014р. по листопад 2014р. відповідачу були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 5206 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунки за надані телекомунікаційні послуги за серпень - листопад 2014р.

Однак, вартість отриманих від позивача телекомунікаційних послуг відповідачем залишена без оплати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 5206 грн.

Безпідставна відмова відповідача від оплати вартості отриманих від позивача телекомунікаційних послуг і стало підставою для ПрАт "Фарлеп-Інвест" звернутись до суду із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Стаття 202 ЦК України встановлює, що зокрема, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем 14.07.2008р. було укладено договір № УС(ТЛ)-10/07-0 про надання телекомунікаційних послуг, який відповідно до п.6.6. припинив дію 14.07.2013р.

Проте, із наявних матеріалів справи, суд встановив, що після закінчення дії договору, між сторонами продовжували існувати взаємовідносини щодо надання позивачем телекомунікаційних послуг відповідачу, та прийняття та оплата цих послуг відповідачем.

Стаття 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. 2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. 3. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Стаття 208 ЦК України встановлює, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема: 1) правочини між юридичними особами.

Оскільки жодна сторона не заявила про недійсність правочину,, укладеного в усній формі, суд дійшов до висновку, що після припинення дії договору № УС(ТЛ)-10/07-0 про надання телекомунікаційних послуг, між сторонами було укладено договір 0 про надання телекомунікаційних послуг в усній формі.

Згідно із ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Аналізуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що він є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так само, ст.509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією статуту позивача, рахунками на оплату послуг та доказами часткової оплати відповідачем цих послуг, а також листом відповідача від 12.12.2014р. на ім'я позивача щодо розірвання договору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" в особі Південної філії приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" на користь позивача підлягає заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 5206 грн.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" в особі Південної філії приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Транс-Експрес" (67600, Одеська обл. Біляївський р-н, м. Біляївка, вул. Леніна. 145, код ЄДРЮОФОП 35775931) на користь приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, м. Київ, провул. Кутузова, 3, код ЄДРЮОФОП 19199961) 5 206 (п'ять тисяч двісті шість) грн. 00 коп. заборгованості та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський