Ухвала

від 20.10.2011 по справі 2а-562/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 р. № 34955/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.11.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -

встановила:

02.11.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з січня 2009 року по липень 2010 року.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону позивачу повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.11.2010р. позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, - в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року - залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.

Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.11.2010р. позов задоволено повністю.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 02.05 .2010 року по 31.07. 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист війни», ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум підвищення.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.

Встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення до пенсії.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначається залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.11.2010р. у справі № 2а-562/10/0305 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Святецький В.В.

Судді: Коваль Р.Й.

ОСОБА_2