Ухвала

від 08.10.2015 по справі 807/1403/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 876/10057/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Соляріс-Л" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі за позовом Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Соляріс-Л" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Свалявська МДПІ Закарпатської області ДПС 26.04.2013 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ПП "Соляріс-Л", в якому просила стягнути податкову заборгованість в сумі 10919,55 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ПП "Соляріс-Л" на користь Державного бюджету податкову заборгованість в сумі 10919,55 (десять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень п'ятдесят п'ять копійок) грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП "Соляріс-Л" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що оскаржувана постанова ґрунтується на не повністю точній інформації, так як частину коштів ним сплачено.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується станом на 26.04.2013 року за відповідачем рахується податковий борг у сумі 10919,55 грн.

Заборгованість по податку на прибуток виникла на підставі:

- декларації №9070221213 від 07.11.2012р. - 104,00 грн.;

- декларації №9087474180 від 11.02.2013р. - 77,00 грн.;

Крім того відповідачем порушено граничні терміни сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємства, про що складено акт №266/1500/36586432 від 30.11.2012 року. На підставі вказаного акта перевірки позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року, яким відповідачу визначено суму штрафу в розмірі 312,58 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла на підставі:

- декларації №9020575195 від 19.04.2012р. - 7828,00 грн.;

- декларації №9073409324 від 20.10.2012р. - 715,00 грн.;

- декларації №9080615493 від 20.12.2012р. - 968,00 грн.;

- декларації №9085548764 від 19.01.2013р. - 4638,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем частково погашено заборгованість по податку на додану вартість по декларації за березень 2012 року, однак несплаченою залишається сума 3575,79 грн.

Крім того, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 8,93 грн. по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Дана заборгованість підтверджується поданим розрахунком №9008485140 від 20.02.2013 року, згідно якого сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету складає 9,23 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з правомірності позовних вимог, які повністю підтверджені належними та допустимими доказами. Оскільки відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати узгодженого податкового боргу, а тому такий підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковим Кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 29.04.2004 року і взятий на податковий облік в Свалявській МДПІ.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до абзацу другого зазначеного пункту в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи видно, що Свалявською МДПІ прийнято податкові вимоги №11327 від 26.11.2010 року та №21348 від 31.12.2010 року, однак відповідач не оскаржив їх і не вжив заходів для погашення наявної заборгованості.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем дотримано вказані умови, платнику податків надсилалась податкова вимога на відповідний податковий борг. Отже у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги відповідачу.

Податковий борг станом на день розгляду справи відповідачем не погашений, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Посилання апелянта на те, що при апеляційному розгляді боржником уже погашено частину боргу, підтверджує ту обставину, що борг на час розгляду справи у суді першої інстанції був.

При цьому апеляційна інстанція зазначає, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється на предмет його законності і обґрунтованості на час ухвалення такого рішення судом першої інстанції і часткове погашення боргу повинно бути враховане на стадії виконання вказаного рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Соляріс-Л" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі №807/1403/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук