Постанова

від 22.09.2015 по справі 815/1923/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 р. Справа № 815/1923/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В. при секретаріБерекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року по справі за позовом малого колективного підприємства "Праця" до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2015 року № 0000262203, № 0000282203, -

встановиЛА:

Мале колективне підприємство «Праця» (надалі по тексту - позивач або МКП «Праця») звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2015 року № 0000262203, № 0000282203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 31.10.2014 року № 1095 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки» та направлень на перевірку, виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 31.10.2014 року № 546/15-54-22-01 та № 547/15-54-22-03, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку МКП «Праця» код за ЄДРПОУ 14365320, по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», код за ЄДРПОУ 38351999, ТОВ «Торговий дім «Орлана», код за ЄДРПОУ 38352333, ТОВ «Дартон Білдінг», код за ЄДРПОУ 38919590, ТОВ «Кемпторг», код за ЄДРПОУ 38958027 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 19.11.2014 року № 4444/15-54-22-03/14365320 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки МКП «Праця», код за ЄДРПОУ 14365320, по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», код за ЄДРПОУ 38351999, ТОВ «Торговий дім «Орлана», код за ЄДРПОУ 38352333, ТОВ «Дартон Білдінг», код за ЄДРПОУ 38919590, ТОВ «Кемпторг», код за ЄДРПОУ 38958027 за період з 01.08.2013 року по 31.08.2014 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 138.1.1 п. 138.1 , п. 138.2 , п.п. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.3 , п. 138.4 ст. 138 , п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 90 616 грн., у тому числі по періодам: - рік 2013 - 90 616 грн.;

- п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.5 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 , п. 201.2 , п. 201.4 , п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на загальну суму 396 149 грн., у тому числі по періодам: - серпень 2013 року - 30813 грн., - грудень 2013 року - 64572 грн., серпень 2014 року - 300 764 грн. (а.с. 33-72 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 20.02.2015 року № 0000262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 113 270 грн. (за основним платежем - 90 616 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 654 грн.) та № 0000282203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 495 186 грн. (за основним платежем - 396 149 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 99 037 грн.) (а.с. 31-32 том 1).

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також вирішуючи питання про реальність виконання господарських зобов'язань між позивачем та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Торговий дім «Орлана», ТОВ «Дартон Білдінг», ТОВ «Кемпторг», суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необгрунтованість висновків посадових осіб відповідача стосовно нікчемності договорів укладених позивачем але невірно зробив висновок про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Поза увагою суду першої інстанції залишились вимоги діючого законодавства стосовно оформлення та надання легітимності первинних бухгалтерських документів.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Національним університетом «Одеська юридична академія» 28.11.2013 та 15.08.2013 року укладено договори підряду №17 та 29 на виконання поточного ремонту приміщення учбового корпусу за адресою м. Одеса пров. Бисквітний 3 та вул. Піонерська 7. Пунктом 2.2.3 вище зазначених договорів підрядник тобто МКП «Праця» може залучати до виконання робіт третіх осіб з дозволу замовника тобто НУ «Одеська юридична академія» (т.4 а.с. 182 т.4 а.с. 144).

Порушуючи умови зазначених договорів відповідач уклав договори будівельного підряду №200801 від 20.08.2013 року та №2911-1 від 29.11.2013 року з ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» (т.1 а.с. 183 т.1 а.с. 215).

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України у своєму листі від 09.07.2009 р. N 12/14-728 Про взаємовідносини генпідрядника та субпідрядників зокрема зазначило, при застосуванні норм статті 319 Господарського кодексу України (ГКУ) та статті 838 Цивільного кодексу України (ЦКУ), необхідно брати до уваги, що названа стаття ГКУ відноситься до глави 33 Капітальне будівництво і регламентує взаємовідносини генпідрядника та субпідрядника у капітальному будівництві, а названа стаття ЦКУ - до § 1 глави 61 Загальні положення про підряд регламентує взаємовідносини генпідрядника та субпідрядника у всіх сферах цивільних правовідносин. Особливі вимоги до будівельного підряду регламентовано § 3 глави 61 ЦКУ. Згідно з частиною 2 статті 317 ГКУ загальні умови про підряд, які визначені ЦКУ, застосовуються до договорів підряду в капітальному будівництві лише в тих частинах, які не регламентовані ГКУ. Так, частиною 1 статті 323 ГКУ встановлено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються та виконуються на Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

В постанові кабінету міністрів України №668 від 01.08.2005 р. N 668 Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (зі змінами згідно з постановою КМУ від 17.06.2009 р. N 601, N 1390 від 28.12.2011) (далі - Загальні умови). Абзацом 10 пункту 5 Загальних умов порядок залучення субпідрядників віднесено до істотних умов договору підряду. Відповідно, в усіх договорах підряду має обумовлюватись порядок залучення субпідрядників - хто залучає (замовник чи підрядник), на яких умовах (з погодженням з іншою стороною договору чи без), форма погодження, процедура відбору субпідрядника, розподіл відповідальності та ризиків, порядок розрахунків тощо. Перераховані вимоги діючого законодавства позивачем не дотримано. Вище згадані договори будівельного підряду №200801 від 20.08.2013 року та №2911-1 від 29.11.13 року укладені позивачем з ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» не відповідають істотним вимогам викладених в постанові кабінету міністрів України №668 від 1 серпня 2005 року Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Зокрема відсутній предмет договору - п.15. у договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

Строки робіт передбачені п.17 не визначені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Пунктом 21 передбачено встановлення договірної ціни у договорі підряду на основі кошторису як приблизна або тверда. У разі коли роботи (будівництво об'єкта) фінансуються із залученням державних коштів, договірна ціна визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві.

Права замовника передбачені п.28 взагалі не викладені.

Порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду не передбачений.

Залучення до виконання робіт субпідрядників як істотна умова договору не врегульована.

Контроль за відповідністю робіт та матеріальних ресурсів встановленим вимогам, проектній документації та договору підряду у вище зазначених договорах не зазначений. Як було вище викладено позивач без належного дозволу замовника робіт НУ «Одеська юридична академія» залучив до виконання підрядних робіт третіх осіб та виступив замовником робіт при укладанні договору підряду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що договори будівельного підряду №200801 від 20.08.2013 року та №160901 від 16.09.2013 року укладені позивачем з ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» не відповідають вимогам діючого законодавства а тому не можливо вважати первинними документами в розумінні бухгалтерського обліку та фінансової звітності як документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При прийманні замовником будівельно-монтажних робіт, виконаних підрядником, складаються форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» і № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» які поєднують в собі, функції кошторисно-калькуляційного характеру. У формах відображаються витрати, понесені підрядником.

Форми № КБ-2в та КБ-3 визначають і підтверджують реалізацію будівельно-монтажних робіт (іншими словами, формують дохід підрядника). Підсумкова сума форм № КБ-2в та № КБ-3 є продажною вартістю виконаних робіт.

Згідно з положеннями Наказу № 237/5 вище згадані форми призначені для «проведення розрахунків» між контрагентами. Таким чином, форми № КБ-2в та № КБ-3 служать рахунками, на підставі яких сторони договору фіксують, звіряють і контролюють стан взаємних заборгованостей і платежів.

В матеріалах справи знаходяться Форми № КБ-2в та КБ-3 де зазначено замовником НУ «Одеська юридична академія» генпідрядник МКП «Праця» але не зрозуміло хто підписав вище зазначені первинні будівельні документи адже підписи не можливо ідентифікувати і самі підписи різні (а.с.156, 157, 200, 201).

Вище зазначені недоліки наявні в договорах підряду на будівництво та докуметах підтверджуючих їх виконання які є підставою бухгалтерського обліку зокрема договір №200801 від 20.09.13 року (т.2 а.с.140) договір №160901 від 16.09.13 року (т.1 а.с. 192) договір № 04\09 від 4.09.13 року (т.4 а.с. 158).

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що договори підряду на будівництво та документи які свідчать про їх виконання надані позивачем та оцінені судом не можуть бути визнанні первинними документами, які містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наданими позивачем доказами підтверджено факт реального здійснення спірних господарських операцій купівлі - продажу товарів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу .

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізит.

Колегія суддів надаючи оцінку наданих позивачем первинних документів, встановлено, що видаткові накладні, рахунки-фактури не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення (в наявності лише підпис та печатка підприємств), що унеможливлює ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції ( т.2 а.с. 80 - 139 а.с. 151).

Оцінюючи договір постачання №160901 від 16.09.2013 року колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано належної оцінки стосовно істотних умов які необхідно дотримуватись при укладання вище зазначених договорів.

Відповідно до ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет (найменування, включаючи номенклатуру й асортимент, кількість і вимоги до якості товару), ціну та строк дії договору (час, упродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору).

Предметом договору поставки може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). Якщо передачі покупцеві підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, сторони мають погодити його асортимент. Загальна кількість товару за асортиментом, сортаментом, номенклатурою визначається у спеціальному документі - специфікації за згодою сторін (ст. 266 ГК України), а відповідно до ст. 669 ЦК України ЦК України вона може бути погоджена і шляхом встановлення в договорі. Якість товару має бути засвідчена належним товаросупровідним документом і має відповідати умовам договору, вимогам щодо якості, передбаченим стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації та законодавству, а в разі погодження сторонами зразку чи опису - відповідно, зразку чи опису.

Серед інших істотних умов договору поставки є також умови поставки. Під умовами поставки слід розуміти, по-перше, строки поставки, які встановлюються сторонами з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів і, по-друге, базис поставки, який згідно зі ч. 4 ст. 265 ГК України, має бути викладений сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС". Правила ІНКОТЕРМС, встановлюють права й обов'язки сторін договору поставки з доставки товару і регламентують ризики втрати чи пошкодження товару, а також порядок несення витрат, пов'язаних з товаром, класифікуючи їх за чотирма відмінними між собою категоріями (E, F, C, D).

Вище перерахованих умов при укладанні договору постачання позивачем не дотримано тому можливо зробити висновок, що первинні документи позивача не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо не правомірності винесення ДПІ в Суворовському районні м. Одеси оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову малого колективного підприємства "Праця" до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2015 року № 0000262203, № 0000282203 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк