Постанова

від 23.09.2015 по справі 810/3838/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року справа № 810/3838/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 27.02.2015 р. він звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва та/або для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Київської області в межах Васильківського району, а саме Квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482200:01:001:0070 та 3221482206:02:001:0067 та між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482202:02:012:0009 та 3221482201:00:001:1013.

За результатами розгляду поданих клопотань відповідач відмовив заявнику у наданні таких дозволів, посилаючись на те, що до поданих клопотань були додані графічні матеріали, які не дають можливості ідентифікувати місце розташування бажаних для відведення земельних ділянок. З посиланням на п.3 ч.2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» №1051 від 17.10.2012 р. зазначив, що картографічною основою Державного земельного кадастру є ортофотоплани, запропонувавши надати графічні матеріали та зазначення більш уточнених даних про бажане місцезнаходження земельних ділянок, зокрема, найменування району, найближчого населеного пункту, орієнтовну відстань від нього, напрямок та інші орієнтири.

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом до суду, у якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та проекту відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва та/або для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Київської області в межах Васильківського району, орієнтовною площею 0,12 га, а саме Квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482200:01:001:0070 та 3221482206:02:001:0067 та Квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482202:02:012:0009 та 3221482201:00:001:1013;

зобов'язати відповідача надати дозволи на розроблення проектів землеустрою та відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва та/або для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Київської області в межах Васильківського району Квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482200:01:001:0070 та 3221482206:02:001:0067 і Квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482202:02:012:0009 та 3221482201:00:001:1013;

визнати протиправними дії відповідача щодо не розгляду клопотань від 24.04.2015 р. та 25.02.2015 р. у місячний строк.

Представник відповідача, повідомлений судом належним чином про дату та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, з невідомих для суду причин, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.

На підставі ч.6 ст.128 КАСУ, суд здійснив розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши представлені позивачем докази, надавши їм юридичної оцінки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

судом встановлено, що 27.02.2015 р., позивач, шляхом направлення звернення засобами поштового зв?язку, звернувся із клопотаннями до відповідача з приводу надання йому дозволу на виготовлення 2 проектів відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва та/або обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Київської області в межах Васильківського району. Разом із клопотанням у якості додатків подано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельних ділянок та копія паспорту.

Своїми листами від 09.04.2015 р. №№31-1-0.3-4107/0/17-15-сг та 31-10-0.3-4109/0/17-15 сг відповідач спочатку відмовив у наданні дозволів з тих мотивів, що подані клопотання не відповідали ч.6 ст.118 ЗК України, в частині зазначення цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовного розміру відповідно до норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України.

24.04.2015 р., позивач повторно, засобами поштового зв?язку направив відповідачу 2 клопотання про надання йому у власність земельних ділянок для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га та відповідно дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок на території Київської області, в межах Васильківського району квартал 012, зона зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482200:01:001:0070 та 3221482206:02:001:0067 та квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482202:02:012:0009 та 3221482201:00:001:1013.

Своїми листами 09.07.2015 р. №№31-10-0.31-930/0/38-15-сг та 31-10-0.31-929/0/38-15 сг відповідач відмовив позивачу у наданні таких дозволів, посилаючись при цьому на те, що до поданих клопотань додані графічні матеріали, які не дають можливості ідентифікувати місце розташування бажаних для відведення земельних ділянок. З посиланням на п.3 ч.2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» №1051 від 17.10.2012 р. зазначив, що картографічною основою Державного земельного кадастру є ортофотоплани, запропонувавши надати графічні матеріали та зазначення більш уточнених даних про місцезнаходження земельних ділянок, зокрема, найменування району, найближчого населеного пункту, орієнтовну відстань від нього, напрямок та інші орієнтири.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного: в силу положень ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право громадян на отримання земельних ділянок для садівництва передбачене чинним Земельним кодексом України. Згідно із Земельним кодексом України (ст. 35), садівництво може вестися громадянами як у складі садівницького товариства, що є юридичною особою (колективне садівництво), так і індивідуально, коли громадянин займається даним видом діяльності окремо і незалежно від інших громадян. Обсяг прав громадянина на отримання земельної ділянки для садівництва залежить від його громадянства. Згідно з Кодексом лише громадяни України мають право на отримання земельних ділянок для ведення садівництва у власність. Основним джерелом отримання громадянами земельних ділянок для садівництва є землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться у державній або комунальній власності. Однак, дана стаття не забороняє використання земельних ділянок для ведення садівництва, взятих в оренду у громадян та юридичних осіб. Основним цільовим призначенням таких земельних ділянок є закладення та вирощування саду (деревних та кущових плодових насаджень). Однак, частина наданої громадянину земельної ділянки для садівництва може використовуватися для будівництва та експлуатації житлового будинку і господарських будівель, необхідних для сезонного проживання громадянина та членів його сім’ї, а також для зберігання господарського інвентаря, вирощеної продукції тощо.

Громадянин-член садівницького товариства, якому виділена земельна ділянка для садівництва у постійне користування, має право на її безплатну приватизацію за умови, що її розмір не перевищує 0,12 гектара (ст. 121 ЗК України) та якщо такий громадянин не отримував раніше земельну ділянку, призначену для індивідуального чи колективного садівництва, у приватну власність безплатно. Приватизація земельної ділянки громадянином-членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства шляхом подання заяви до правління товариства або до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 6-7 ст. 118 ЗКУ громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування також визначений статтею 123 ЗК України, частиною другої якої передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 АРК, ОСОБА_2 міністрів АРК, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ №15 від 15.01.2015 р. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_2 України, прийнятими відповідно до Конституції

Згідно пп.31 п.3 Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Оскільки спірні земельні ділянки належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції відповідача відноситься розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок.

Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок стало надання графічних матеріалів із нечіткими даними про бажане місцезнаходження земельних ділянок, найменування району, наближеного населеного пункту, орієнтовну відстань від нього, напрямку та інших орієнтирів.

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача з цих мотивів суд зауважує, що ортофотоплан це фотографічний план місцевості на точній геодезичній опорі, отриманий шляхом аерофотозйомки з подальшим перетворенням аерознімків (з центральної проекції в ортогональну) на основі ефективного методу їх диференційного ортофототрансформірованія, розробленого в середині 60-х рр.. 20 століття, розрахований на автоматизоване усунення спотворень аерознімками (обумовлених рельєфом місцевості і відхиленнями осі аерофотоапарата від вертикалі при зйомці) шляхом послідовного проектування трансформованого зображення можливо малими ділянками за допомогою спеціальних приладів - ортофотопроекторов. Аерознімки, перетворені даним методом (т. зв. Ортофотоснімков), дозволяють скласти Ортофотоплан на будь-які райони, що істотно розширює застосування аеро-фотознімальних матеріалів при топографічних, геологічних та ін проектно-вишукувальних роботах.

Дійсно, постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051 було затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, в п 3 ч. 2 якої зазначено, що на день набрання чинності цією постановою картографічною основою Державного земельного кадастру є ортофотоплани, створені в рамках виконання Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV, та інші картографічні матеріали, виготовлені на замовлення центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів або отримані ним від центрального органу виконавчої влади з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, державного підприємства "Державний картографо-геодезичний фонд України" та інших суб'єктів інформаційної взаємодії.

Проте, в листах, адресованих позивачу про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення 2 земельних ділянок у власність не зазначено, яким чином представлені позивачем картографічні матеріали не узгоджуються з положенням п.3 ч.2 вищезгадної постанови КМУ №1051.

Натомість, згідно приписів ст.123 ЗК України наявна заборона на запит додаткових матеріалів та документів, не передбачених цією цієї статтею.

Крім того, підставою відмови у наданні такого дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. У подальшому були внесені зміни до цієї статті, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб’єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

На підставі викладеного, суд дійшов наступних висновків: рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статті 118, 123 ЗК. Їхня бездіяльність не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Як слідує із матеріалів справи відповідач є органом, який лише надає дозволи на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність. Із листів-відповідей ГУ Держгеокадастру вбачається, що останнім не зазначені підстави для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок, передбачені ЗК України, а відтак його дії в цій частині є протиправними, а вимоги позивача про визнання їх такими підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Таким чином, з урахуванням наявності в суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також беручи до уваги протиправність і передчасність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні позивачу дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, суд приходить до висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про визнання дій ГУ Держгеокадастру протиправними в частині ненадання йому відповіді у місячний строк, з урахуванням того, що чинним передбачено право заявника на здійснення замовлення проекту відведення земельної ділянки без відповідного дозволу відповідача у разі якщо останній у визначений законом строк не надасть своєї згоди.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства: захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, суд вважає захищеними права позивача при ухваленні рішення про визнання дій ГУ Держгеокадастру протиправними в частині відмови у наданні йому дозволів на розробку проектів землеустрою оспорюваних земельних ділянок та зобов?язання відповідача надати таки дозвіли.

Щодо визнання дій відповідача протиправними в частині не розгляду у місячний строк поданих позивачем клопотань, то суд вважає в цій частині вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки по-перше, ненадання відповіді жодним чином не перешкоджало позивачу розробити проект землеустрою по відведенню земельних ділянок згідно змін до ЗК України ( принцип т.з. мовчазної згоди) без такої згоди відповідача; по-друге, ст.118 та 123 ЗК України чітко не визначено з якого часу починається перебіг місячного строку розгляду клопотань.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі справи адміністративної юрисдикції покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії або рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення (бездіяльності) дії, а відтак позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області по відмові ОСОБА_1 у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою та відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва, що розташовані на території Київської області в межах Васильківського району, а саме квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482200:01:001:0070 та 3221482206:02:001:0067 та кадастровими номерами 3221482202:02:012:0009 та 3221482201:00:001:1013.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проектів землеустрою та відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва, орієнтовною площею 0,12 га, які знаходяться квартал 012, зона 02, КОАТУУ НОМЕР_1 між земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482200:01:001:0070 та 3221482206:02:001:0067 та кадастровими номерами 3221482202:02:012:0009 та 3221482201:00:001:1013.

У задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.