Вирок

від 13.10.2015 по справі 233/5700/15-к

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Код суду 233 Справа № 233/5700/15-к

Вирок

Іменем України

13 жовтня 2015 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , законного представника потерпілого ОСОБА_4 , представника цивільного позивача ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050380001337 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, раніше судимий 05.08.2004 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 263 ч. 1, 309 ч. 2, 317 ч. 1, 315 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 20.03.2009 року з Волноваської ВК по відбуттю строку покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2015 приблизно о 09 годині 40 хвилин ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «М-21412» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , рухався по вулиці Білоусова у м. Костянтинівка Донецької області за напрямком руху з боку вул. Леніна в сторону вулиці Октябрьська. У зазначений час перед автомобілем «М-21412» реєстраційний номер НОМЕР_2 напроти магазину «Табакерка», розташованого по вул. Білоусова 2е в м. Костянтинівка Донецької області на проїжджу частину вулиці Білоусова вибіг пішохід ОСОБА_8 . Водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «М-21412» реєстраційний номер НОМЕР_2 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті та рухаючись із швидкістю не менш 69-71,9 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год» та п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху, де вказано, що: «Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил», та при виникненні небезпеки для його руху або перешкоди, у вигляді пішохода ОСОБА_8 , яке водій ОСОБА_6 об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, чим порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма - забій головного мозку 2-го ступеня з вогнищами геморагічного просочування кіркових відділів лівої лобової області, травматичний субарахноїдальпий крововилив, перелом потиличної кістки за типом тріщини з переходом на основу черепу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог п.п. 12.3, 12.4 12.9(б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при встановлених судом обставинах, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, та пояснив, що 20.08.2015 року приблизно о 09-40 год. він на автомобілі «М-21412» державний номер НОМЕР_2 їхав по вул. Білоусова в м. Костянтинівка з боку вул. Леніна в сторону вулиці Октябрьська. Автомобіль був у технічно справному стані, він їхав зі швидкістю приблизно 60-70 км/год. В районі магазину «Табакерка» він побачив, що біля трамвайних рейок на узбіччі стоять хлопчик і дівчинка. Раптово хлопчик почав перебігати через дорогу перед його автомобілем, він почав гальмувати, почав вивертати праворуч, але машина сунулася по дорозі, і він не встиг зупинитись вчасно, та лівим переднім крилом та лівим дзеркалом заднього огляду зачепив хлопчика. Від удару хлопчик впав. Коли він вийшов з машини, то побачив, що дитина без свідомості. Тоді він одразу став телефонувати до Швидкої допомоги, але не міг додзвонитися. Потім лікарі прибігли самі пішки, оскільки лікарня була недалеко. Хлопчика повезли до лікарні, а він залишився чекати на приїзд працівників ДАІ. Після оформлення ДТП він також поїхав до лікарні, дізнатись як себе почуває травмований хлопчик. Він всіляко допомагав бабусі потерпілого, купував ліки, давав гроші. Дуже шкодує про те, що сталося, розкаявся у скоєному, не заперечував того, що причиною аварії було недотримання ним правил безпеки дорожнього руху, щиро розкаявся. Цивільний позов КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» про відшкодування вартості лікування потерпілого в сумі 253,84 грн. визнав у повному обсязі.

Законний представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є бабусею малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , його мати на заробітках, батька немає. 20.08.2015 року зранку вона була у Центрі зайнятості, приблизно о 09-40 год. їй зателефонували і повідомили, що онука збила машина і він в лікарні, після чого вона одразу поїхала до нього. Обвинувачений ОСОБА_6 постійно надавав їй матеріальну допомогу на лікування дитини, купував ліки. Всього дав приблизно 3000 грн., вона розписки йому не писала. В теперішній час дитина почувається добре, ні на що не скаржиться, пішов до школи. Цивільний позов не заявляла. Просила суд суворо не карати обвинуваченого, оскільки злочин він скоїв не навмисно, і це була просто прикра випадковість, а він сам має двох маленьких дітей.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, при встановлених судом обставинах, та, приймаючи до уваги, що прокурор, законний представник потерпілого та представник цивільного позивача також не оспорювали встановлені фактичні обставини, при яких скоєно злочин, і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів у повному обсязі стосовно тих фактичних обставин скоєння злочину, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, законного представника потерпілого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі, ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, конкретні обставини вчиненого злочину, його наслідки, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що він має одну незняту і непогашену у встановленому порядку судимість, на обліках в диспансерах м. Костянтинівка Донецької області не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди.

Суд не визнає як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, скоєння ним злочину відносно малолітньої дитини, оскільки злочин, за який засуджується ОСОБА_6 , не є умисним, тому неможна стверджувати про те, що він бажав настання шкідливих наслідків саме для малолітньої дитини. Будь-яких інших обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При таких обставинах, суд вважає, що покарання обвинуваченого повинно бути пов`язано з позбавленням волі на строк в межах санкції статті, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідними та достатніми для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Суд також вважає можливим не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він в теперішній час офіційно не працевлаштований і користується автомобілем для тимчасових заробітків з метою матеріального забезпечення родини; при цьому суд враховує факт перебування у нього на утриманні двох малолітніх дітей.

Беручи до уваги те, що обвинувачений щиро розкаявся в скоєному, добровільно відшкодував завдані потерпілому збитки, враховуючи думку законного представника малолітнього потерпілого, яка просила суворо не карати обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, оскільки відсутні відомості щодо нього, які давали б підстави стверджувати про його підвищену суспільну небезпеку, як особистості,і до нього необхідно застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням.

Цивільний позов, заявлений КУ «ЛПУ Міська лікарня №5» про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 253,84 грн. підлягає задоволенню, оскільки матеріальна шкода спричинена винними діями ОСОБА_6 , документально підтверджена та визнана обвинуваченим, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього.

Законним представником малолітнього потерпілого цивільний позов не заявлявся.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: повідомляти в кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_6 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунальної установи «Лікувально-профілактичний заклад Міська лікарня №5» (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 101, ЄДРПОУ 01990714, р/р 35418001039169 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016) в рахунок погашення матеріального збитку 253 (двісті п`ятдесят три) грн. 84 коп.

Речові докази: автомобіль «М-21412» державний номер НОМЕР_2 та відламане дзеркало заднього огляду автомобіля, передані під розписку від 20.08.2015 року ОСОБА_6 вважати повернутим за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя