Рішення

від 29.01.2015 по справі 522/31963/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1678/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом підприємства об'єднання громадян «Управління майном художників Одещини» до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди та трьох процентів річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2014 року,

встановила:

У грудні 2013 р. підприємство об'єднання громадян «Управління майном художників Одещини» (далі - Підприємство) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь: 1) втрачену вигоду в сумі - 109 056,00 грн.; 2) 3% річних у сумі - 12 818,00 грн.; 3) судовий збір у сумі - 1 218,74 грн..

Підприємство в позові посилалося на те, що відповідачка з 01.12.2009 р. незаконно утримує і користується нежитловим приміщенням за адресою - м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25, площею - 28,4 кв. м. (далі - Нежитлове приміщення), оскільки договір оренди вказаного нежитлового приміщення від 15.11.2009 р. (далі - Договір оренди) було підписано директором підприємства ОСОБА_5, якого ще 20.12.2007 р. було звільнено із займаної посади. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2013 р. було встановлено, що вказаний договір оренди є неукладеним. Орендні платежі від відповідачки не надходили. У добровільному порядку звільнити нежитлове приміщення, погасити борг відповідачка відмовляється. Підприємство не отримало доходи у вигляді орендної плати, розмір якої за весь час користування нежитловим приміщенням (48 місяців), виходячи з розміру орендної плати - 80 грн./кв. м., становить - 109 056,00 грн.. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачка повинна сплатити 3% річних у сумі - 12 818,00 грн..

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.14 р. позов підприємства задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь підприємства майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди у розмірі - 106 784,00 грн., три проценти річних у сумі - 6 407,04 грн. та судовий збір у сумі - 1 131,19 грн..

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про повну відмову в позові. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6, представник апелянта, в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Підприємство в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважало необхідним скаргу відхилити, рішення залишити без змін. Посилалося на те, що відповідачка належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, але жодного разу в судове засідання не з'явилася. Договір оренди рішенням суду не визнаний неукладеним, оскільки він не існує. Апелянт займав приміщення без належний правових підстав.

ОСОБА_7, представник підприємства в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову підприємства, суд першої інстанції виходив з того, що 15.11.2009 р. між підприємством та відповідачкою було укладено договір оренди. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2013 р. вказане нежитлове приміщення було витребувано від ОСОБА_4. Зобов'язано відповідачку звільнити нежитлове приміщення та виселено її з нежитлового приміщення. В мотивувальній частині вказаного рішення суду вказано, що договір оренди є неукладеним. Відповідачка рішення суду не виконала. З 15.11.2009 р. по 14.10.2013 р. незаконно утримує, безоплатно користується нежитловим приміщенням. Розмір упущеної вигоди, виходячи з розміру орендної плати - 80 грн./кв. м., становить - 106 784,00 грн. = 28,4 кв. м. х 80,00 грн. /кв. м. х 47 місяців. У зв'язку з неотриманням орендної плати відповідачка повинна сплатити три проценти річних у сумі - 6 407,04 грн. (а. с. 61 - 61 зворотна сторона).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення орендної плати та трьох процентів річних. Але ухвалене судом першої інстанції рішення в частині визначення розміру орендної плати та трьох процентів річних вимогам діючого законодавства не відповідає. Погодитися з цим висновком суду не можна. Цього висновку суд дійшов при невідповідності висновків обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 638, 759, 760, 762, 763 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179 ЦПК України) права. Доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права є частково обґрунтованими.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.11.2009 р. між підприємством та ОСОБА_8 було укладено договір найму (оренди) нежитлового приміщення, що є власністю НСХУ у якості творчої студії (а. с. 15 - 18, 71 - 74). У вказаному договорі вказано, що розмір орендної плати становить - 5 грн./кв. м.. Фактично в оренду було передано нежитлове приміщення площею - 27,4 кв. м. (а. с. 71 - 74). Доказів протилежного позивач не надав (ст. ст. 10, 61 ЦПК України).Таким чином, орендна плата у місяць становить - 137,00 грн. = 27,4 кв. м. х 5 грн./кв. м..

Згідно наданого підприємством акту прийому-передачі нежитлового приміщення - творчої студії, який є Додатком до договору оренди (а. с. 19), нежитлове приміщення було передано - 01.12.2009 р. (а. с. 19).

Статтями 638, 652 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній форму досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути змінений або розірваний з наслідками, передбаченими ст. 653 цього Кодексу.

За правилами, передбаченими ст. ст. 759, 760, 762, 763 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна за три місяці.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2013 р. витребувано у ОСОБА_4 нежитлове приміщення. Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити нежитлове приміщення. Виселено ОСОБА_4 з нежитлового приміщення (а. с. 41 - 42).

Таким чином, з часу передачі нежитлового приміщення орендарю за відповідним актом (01.12.2009 р.) до ухвалення судом вказаного заочного рішення (19.03.2013 р.) пройшло - 3 р. 3 міс., що становить - 39 місяців. Розмір орендної плати за цей період становить - 5 343,00 грн. = 39 міс. х 137 грн./міс.. З врахуванням сплати орендної плати у розмірі - 1 000,00 грн., загальний розмір боргу з орендної плати, який необхідно стягнути з відповідача становить - 4 343,00 грн..

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання зі сплати орендної плати з відповідачки необхідно стягнути три проценти річних за вищевказаний період (ст. 625 ЦК України), що становить - 219,32 грн. = 4 343 х 5,05%.

Доводи підприємства щодо незаконного утримання нежитлового приміщення після ухвалення Приморським районним судом рішення від 19.03.2013 р. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних до допустимих доказів щодо примусового виконання вказаного рішення суду, відмови відповідачки виконати рішення суду. За вказаних підстав колегія суддів не приймає до уваги: 1) складені підприємством акти (а. с. 25 - 27) про те, що відповідачка попереджалася про необхідність звільнення приміщення; 2) листи підприємства (а. с. 22 - 24) про те, що підприємство уклало договори оренди з іншими орендарями, а тому відповідачка повинна терміново звільнити нежитлове приміщення. Крім того вказані акти складені за участю тільки працівників підприємства, відсутні відомості щодо отримання відповідачкою вказаних листів.

Доводи підприємства про розмір орендної плати у сумі - 80 грн./міс. не можуть бути, оскільки вони не відповідають наявним у справі доказам щодо розміру орендної плати у сумі - 5 грн./кв. м.. Не можуть бути прийняті доводи позивача і відносно того, що у мотивувальній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2013 р. вказано, що договір оренди нежитлового приміщення є неукладеним, оскільки резолютивна частині рішення суду не містить висновків про визнання договору неукладеним. Діюче законодавство не передбачає такого способу захисту як визнання договору неукладеним (ст. 16 ЦК України) та правових наслідків цього. Договір оренди нежитлового приміщення від 15.11.2009 р. недійсним не визнано.

Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи у частині визначення розміру боргу та трьох процентів річних, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2014 року - змінити.

Позов підприємства об'єднання громадян «Управління майном художників Одещини» до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди та трьох процентів річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) на користь підприємства об'єднання громадян «Управління майном художників Одещини»:

- несплачену орендну плату в сумі - 4 343 (чотири тисячі триста сорок три) грн. 00 коп.;

- три проценти річних в сумі - 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 32 коп.,

всього стягнути - 4 562 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 32 коп..

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) на користь підприємства об'єднання громадян «Управління майном художників Одещини» судовий збір у сумі - 45 (сорок п'ять) грн. 58 коп..

Стягнути з підприємства об'єднання громадян «Управління майном художників Одещини» на користь ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у сумі - 548 (п'ятсот сорок вісім) грн. 85 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. І. Доценко

ОСОБА_3