Постанова

від 13.10.2015 по справі 50/228-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 50/228-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я., за участю представників сторін:

Арбітражного керуючого Галічевої В.О. - Івчука Ю.В.,

УПФУ в Голосіївському районі м. Києва - Руденка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу арбітражного керуючого Галічевої В.О. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі №50/228-б про банкрутство Державного підприємства "Сортсервіс",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.10.2014 (суддя Головатюк Л.Д.) у справі про банкрутство ДП "Сортсервіс" встановлено оплату послуг ліквідатора ДП "Сортсервіс" арбітражного керуючого Галічевої Валентини Олександрівни у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство, а саме - 3296,72 грн. за кожен місяць здійснення нею обов'язків ліквідатора боржника, зобов'язано кредиторів ДП "Сортсервіс", а саме: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; Голосіївську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Голосіївський районний центр зайнятості; Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві; Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва; Бердянську державну сортодослідну станцію; Розівську державну сортодослідну станцію; Вільнянську державну сортодослідну станцію оплатити послуги ліквідатора ДП "Сортсервіс" арбітражного керуючого Галічевої В.О. за період з 20.03.2012 і до 20.03.2014 у загальній сумі 85714,72 грн. із застосуванням принципу пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням процедури розпорядження майном та ліквідаційної процедури.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів: Копитова О.С. - головуючий, Разіна Т.І., Шипко В.В.) апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва задоволено частково, ухвалу господарського суду міста Києва від 14.10.2014 скасовано, в задоволенні заяви арбітражного керуючого Галічевої В.О. відмовлено.

Арбітражний керуючий Галічева В.О. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 скасувати, а ухвалу господарського суду м. Києва від 14.10.2014 залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.88 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Сортсервіс" за процедурою, передбаченою ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду м. Києва від 27.07.2011 ДП "Сортсервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Анапріюка А.С.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2012 припинено повноваження арбітражного керуючого Анапріюка А.С. як ліквідатора ДП "Сортсервіс", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Галічеву Валентину Олександрівну.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2012, крім іншого, визнано кредиторами ДП "Сортсервіс" ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на суму 8178,70 грн. (3 черга), Голосіївську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 707,50 грн. (2 черга), Голосіївський районний центр зайнятості на суму 645,89 грн. (2 черга), управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на суму 205,84 грн. (2 черга), управління пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва на суму 10350,34 грн. (2 черга), Бердянську державну сортодослідну станцію на суму 70000,00 грн. (4 черга), Вільнянську державну сортодослідну станцію на суму 82000,00 грн. (4 черга), Розівську державну сортодослідну станцію на суму 70000,00 грн. (4 черга).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2014 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ДП "Сортсервіс", ліквідовано банкрута як юридичну особу в зв'язку з банкрутством та припинено провадження по справі.

18.07.2014 ліквідатор ДП "Сортсервіс" арбітражний керуючий Галічева В.О. звернулась до суду першої інстанції з заявою про прийняття додаткової ухвали щодо вирішення питання про розподіл витрат з оплати послуг ліквідатора у даній справі.

Розглянувши вказану заяву арбітражного керуючого, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення та вирішив питання про розподіл між кредиторами боржника витрат на оплату послуг ліквідатора за період з 20.03.2012 і до 20.03.2014 у загальній сумі 85714,72 грн. із застосуванням принципу пропорційності між кредиторами.

Переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 99-101 ГПК України, суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про розподіл витрат на оплату послуг ліквідатора, пославшись при цьому на те, що судом першої інстанції передчасно затверджено оплату послуг ліквідатора ДП "Сортсервіс" арбітражного керуючого Галічевої В.О. у загальній сумі 85714,72 грн. та зобов'язано кредиторів, серед яких і УПФУ в Голосіївському районі м. Києва, за їх рахунок із застосуванням принципу пропорційності оплатити зазначені послуги, оскільки довідка за підписом самого арбітражного керуючого Галічевої В.О. (вих. № 1/3-2012 від 20.04.2012). не є належним доказом на підтвердження розміру середньомісячної заробітної плати керівника для заявленого розміру оплати послуг ліквідатора.

Крім цього, як зазначив суд апеляційної інстанцій, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята без повідомлення сторін, у зв'язку з чим господарський суд вирішив питання про права та обов'язки сторін (встановлення розміру оплати арбітражному керуючому, зобов'язання кредиторів здійснити таку оплату) без їх участі, чим фактично позбавив останніх права на подачу, у разі наявності, своїх пояснень та заперечень щодо розрахунку розміру оплати послуг ліквідатора, способу такої сплати тощо.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутством" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Отже, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутством" встановлена оплатність діяльності арбітражного керуючого при здійсненні своїх повноважень і в якості розпорядника майна, і в якості керуючого санацією чи ліквідатора.

При цьому, вимогами вказаного Закону передбачений відповідний порядок оплати такої діяльності.

Згідно абз. 2, 3 ч. 12 ст. ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутством" оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Тобто, з дати порушення провадження по справі до першого засідання комітету кредиторів, оплата здійснюється за рахунок ініціюючого кредитора, в подальшому згідно рішення комітету кредиторів затвердженого судом.

Враховуючи те, що ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає процедури розпорядження майном, то відповідно порядок, встановлений загальними положеннями закону в повному обсязі не застосовується.

При цьому, за умови відсутності комітету кредиторів, який мав би прийняти рішення про розмір оплати послуг арбітражного керуючого, потрібно виходити з мінімального розміру встановленого законом або середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи, що комітет кредиторів в даній справі не утворювався, заява про оплату послуг має розглядатись та затверджуватись господарським судом.

Відповідно до ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що загальний розмір оплати послуг ліквідатора за період з 20.03.2012 і до 20.03.2014 у загальній сумі 85714,72 грн. суд першої інстанції затвердив виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство, а саме - 3296,72 грн. за кожен місяць здійснення обов'язків ліквідатора боржника.

При цьому, визначаючи саме такий розмір заробітної плати, суд першої інстанції посилався лише на довідку за вих. № 1/3-2012 від 20.04.2012, надану арбітражним керуючим Галічевою В.О.

Однак, дослідивши вказану довідку та надавши їй відповідну правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана довідка не є належним доказом на підтвердження розміру середньомісячної заробітної плати керівника для заявленого розміру оплати послуг ліквідатора, оскільки вона видана за підписом самого арбітражного керуючого Галічевої В.О. і до неї не додано жодних доказів щодо підстав нарахування зазначеної суми, зокрема, первинної бухгалтерської документації або інших документів боржника, які б підтверджували саме зазначений розмір.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає до уваги посилання заявника касаційної скарги на те, що вказана довідка не ставилась під сумнів апелянтом, оскільки згідно ст.101 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім цього, з ухвали про затвердження оплати послуг ліквідатора вбачається, що вказана ухвала прийнята без повідомлення сторін, у зв'язку з чим господарський суд вирішивши питання про права та обов'язки сторін (встановлення розміру оплати арбітражному керуючому, зобов'язання кредиторів здійснити таку оплату) без їх участі, фактично порушив норми процесуального права та позбавив останніх права на подачу, у разі наявності, своїх пояснень та заперечень, які передбачені ст.22 ГПК України щодо розрахунку розміру оплати послуг ліквідатора, способу такої сплати тощо.

Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини, що мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку та правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції від 14.10.2014, яка прийнята з порушенням норм процесуального права.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Галічевої В.О. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі №50/228-б залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.