Рішення

від 23.09.2015 по справі 904/8302/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.15р. Справа № 904/8302/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ

до Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при відділі містобудування та архітектури районної державної адміністрації, м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл.

про стягнення 2822,08 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 181/1001 від 12.05.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при відділі містобудування та архітектури районної державної адміністрації (далі-відповідач) про стягнення 2 822,08 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 346 від 20.10.08р., в частині розрахунків за використану (куплену) електричну енергію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.15р. порушено провадження у справі № 904/8302/15, прийнято позовну заяву та справу призначено до розгляду в засіданні на 13.10.15р.

13.10.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.15р., який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "відсутність адресата".

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.10.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 346 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1. якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 3,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

У п. 2.3.1. Договору зазначено про те, що відповідач зобов'язується виконувати умови цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Положеннями п. 2.3.4. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з Додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Як зазначено у п. 1 Додатку № 3 до Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Сторонами було обумовлено, що відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії відповідно до умов порядку розрахунків (Додаток 3 до Договору).

Пунктом 2.2. Додатку 3 до Договору передбачено, що підтвердження фактично використаного обсягу електроенергії за звітний розрахунковий період, що належить до сплати відповідачем здійснюється за формою Акту про використану електроенергію, який відповідач надає позивачу протягом доби після завершення розрахункового періоду.

Як зазначено у п. 2.3. Додатку 3 до Договору, у разі неможливості отримання позивачем даних про використану електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу використаної електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом використання за попередній період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом використаної електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу використаної електричної енергії здійснюється позивачем за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

Відповідно до п. 4. Додатку 3 до Договору, остаточний розрахунок за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді відповідач здійснює на підставі самостійно отриманого у позивача рахунку протягом 5 операційних банківських днів з дня його отримання.

За приписами п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

Як зазначає позивач, нарахування вартості спожитої електроенергії у грудні 2014 року було здійснено позивачем на підставі даних відповідача про фактичне використання обсягу електроенергії, відображених в акті про використану електроенергію за грудень 2014 року. Враховуючи, що відповідач не надав позивачу даних про спожиту електроенергію в період: січень, березень, травень 2015 року, обсяг спожитої електроенергії було визначено на підставі даних, отриманих під час контрольних зйомів показів приладів обліку.

за січень 2015 року - різниця між показами 009516 на 17.12.14р. (акт про використану електроенергію за грудень 2014) і показами 009588 на 14.01.15р. (КСП) = 72 кВт год.

за березень 2015 року - різниця між показами 009588 на 14.01.15р. (КСП) і показами 009589 на 26.02.15р. (КСП) = 1 кВт год.

за травень 2015 року - різниця між показами 009589 на 26.02.15р. (КСП) і показами 009590 на 12.05.15р. (акт пломбування відключеного обладнання) = 1 кВт год.

Рахунок на оплату за поставлену у грудні 2014 року активну електроенергію відповідачем було отримано особисто, про що свідчить його підпис на корінці цього рахунку.

Рахунки на оплату за поставлену активну електроенергію в період: січень, березень, травень 2015 року відповідачу були направлені повторно цінним листом разом з вимогою (вих. № 14853/1001 від 10.08.15р.).

Проте, як зауважує позивач, відповідач виставлені рахунки не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену в період: грудень 2014 року - травень 2015 року активну електроенергію у сумі 1 162,55 грн., що підтверджується рахунками та даними розрахунку суми заборгованості.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п.4.2.1. Договору була нарахована пеня у розмірі 162,98 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 426,68 грн. та 3% річних у розмірі 22,40 грн.

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці фактично спожитих та договірних величин.

Додатком 1 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" до Договору відповідачу було узгоджено обсяг постачання електроенергії (договірну величину електроспоживання) на грудень 2014 у розмірі 50 кВт*год.

Як зазначає позивач, фактичне споживання електроенергії відповідача у грудні 2014 склало 751 кВт*год. Таким чином, відповідач перевищив договірну величину споживання електроенергії у грудні 2014 року на 701 кВт*год на суму 1 047,47 грн.

Відповідно до п. 5 Додатку 3 до Договору, рахунок за перевищення договірної величини споживання електроенергії відповідач має сплатити протягом п'яти операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

17.12.14р. позивач надав відповідачу рахунок на оплату за перевищення договірної величини споживання електроенергії, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на корінці рахунку.

Всупереч умовам Договору, як зазначає позивач, відповідач вказаний рахунок не оплатив, а тому станом на 10.09.15р. його заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у грудні 2014 року становить 1 047,47 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1 162,55 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1 047,47 грн., пеню у розмірі 162,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 426,68 грн., 3% річних у розмірі 22,40 грн., а всього 2 822,08 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1 162,55 грн. та заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1047,47 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 4.2.1. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 162,98 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 426,68 грн. та 3% річних у розмірі 22,40 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розрахунок інфляційних втрат судом також перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом ("ЛІГА:ЗАКОН") відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні втрати за вказаний позивачем період складають 426,60грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 426,60 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при відділі містобудування та архітектури районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська обл., м. Верхньодніпровськ, пр. Леніна, буд. 32, код ЄДРПОУ 13457362) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1162,55 грн. (одна тисяча сто шістдесят дві грн. 55 коп.), заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1 047,47 грн. (одна тисяча сорок сім грн. 47 коп.), пеню у розмірі 162,98 грн. (сто шістдесят дві грн. 98 коп.), інфляційні втрати у розмірі 426,60 грн. (чотириста двадцять шість грн. 60 коп.), 3% річних у розмірі 22,40 грн. (двадцять дві грн. 40 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 217,97 грн. (одна тисяча двісті сімнадцять грн. 97 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду

Повне рішення складено 15.10.15р.

Суддя ОСОБА_2