Рішення

від 12.10.2015 по справі 908/4500/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/137/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015 Справа № 908/4500/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства В«Банк КамбіоВ» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; фактична адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«М.К.С.В» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-а)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВП ІСТ ЛАЙНВ» (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11)

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 04/3614-1 від 01.07.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився;

Від третьої особи - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4500/15, справі присвоєно номер провадження 20/137/15, справу призначено до розгляду на 26.08.2015 р. Ухвалою суду від 21.08.2015 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 10.09.2015 р., 12.10.2015 р.

12.10.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судовому засіданні 12.10.2015 р. подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою уточнює прохальну частину позову, не змінюючи при цьому ні предмет, ні підстави позову. Копія заяви направлена відповідачу та третій особі, що підтверджується фіскальними чеками №№ 3785, 3786 від 17.09.2015 р. та описами вкладення в цінні листи від 17.09.2015 р. Зазначена заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 12.10.2015 р., просить позов задовольнити, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 02/01-12-І, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 30.01.2012 р. за реєстраційним номером 145, а саме: на нерухоме майно: розливочна інв. № 10239 літ. Б, загальною площею 80,5 кв.м; гараж інв. № 10437, літ К, загальною площею 476,5 кв.м; майстерня окожушування інв. № 10515, літ. Ф, загальною площею 522,3 кв.м; побутовий корпус інв. № 1190, літ. А-3, загальною площею 2703,7 кв.м; маслонасосна станція інв. № 239/16 літ. П, загальною площею 106,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «М.К.С.» (код ЄДРПОУ 35366469) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 29.12.2009 р. за реєстровим № 3158, шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ІСТ ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 34441073) (яка виникла на підставі Кредитного договору № 02/01-12 від 28.12.2011 року) і становить 21624232,62 грн., з яких: 10000000,00 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 8529214,33 грн. прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 1726163,20 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1368855,09 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів. Вимоги обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст.ст. 33, 37 Закону України В«Про іпотекуВ» .

Представники відповідача та третьої особи в судові засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Ухвали суду направлялися на адреси, зазначені в Спеціальному витязі з ЄДРЮОтаФОП станом на 10.09.2015 р.: відповідачу на адресу: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-А; третій особі на адресу: 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11 та м.Запоріжжя, вул.Тимошенка/Світло- гірська,буд.2/13. Поштові відправлення з ухвалами суду повернуті на адресу суду без вручення з помітками про закінчення терміну зберігання та вибуття адресата. Будь-яких заяв, клопотань, письмового відзиву від відповідача, письмового пояснення по суті спору від третьої особи до суду не надійшло.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз'яснено: якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмеженість строку розгляду спору, встановленого ст. 69 ГПК України (12.10.2015 р. є останнім днем вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами, оригінали яких досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (Банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково виробниче підприємство ІСТ ЛАЙНВ» (Позичальник, третя особа у справі) був укладений кредитний договір № 02/01-12.

Відповідно до п. 1.1 договору встановлено, що Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі 10000000,00 грн. на поточні потреби зі сплатою за користування кредитом 25 процентів річних, далі - проценти. Загальна сума кредиту не може перевищувати 10000000,00 грн. Строк повернення кредиту - 20.04.2012 р. Кредит позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в п. 1.1 договору, на підставі письмової заяви позичальника та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з договором. Кредитна лінія є невідновлювальною.

Додатковою угодою від 20.04.2012 р. сторони виклали пункт 1.1 кредитного договору № 02/01-12 в іншій редакції, встановивши, що строк повернення кредиту - 17.08.2012 р.

У розділі 2 договору сторони обумовили порядок повернення кредиту та сплату процентів. Згідно з п. 2.1 договору Банк відкриває рахунок № 20620600100198.980 для обліку кредиту та рахунок № 20686600100198.980 для обліку нарахованих та сплачених процентів.

Банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок (п. 2.2). Проценти за користування кредитом нараховуються Банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році). Нарахування процентів здійснюється 26 числа за період з 01 числа по 25 число поточного місяця, в останній робочий день місяця з 26 числа по 30/31 число та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту (п. 2.3). Позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, на рахунок № 20686600100198.980 в Відділенні «Запорізька дирекція ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399 (п. 2.4).

Згідно з п. 5.6 договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до виписки з особового рахунку позивач видав позичальнику (боржнику) кредит 30.01.2012 р. у сумі 7500000,00 грн. та 01.02.2012 р. в сумі 2500000,00 грн., всього 10000000,00 грн. За користування кредитом згідно з виписки з особового рахунку нараховані проценти за період із 30.01.2012 р. по 30.06.2015р. включно в сумі 8 529 214,33 грн.

ТОВ В«НВП ІСТ ЛАЙНВ» порушило умови кредитного договору - не повернуло кредит 17.08.2012 р., не сплатило проценти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту, процентів за користування кредитом. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань, порушення строків оплати позивачем нараховано пеню.

30.01.2012 р. між позивачем (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«М.К.С.В» (іпотекодавець, відповідач у справі) укладено договір іпотеки № 02/01-12-І, посвідчений 30.01.2012 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим № 145.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки (в редакції додаткового договору від 27.04.2012 р.) за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 28.12.2011 р. № 02/01-12 та всіх додаткових угод до нього (далі - кредитний договір), згідно з яким іпотекодержатель зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 10000000,00 грн. із 28.12.2011 р. і терміном повернення - 17.08.2012 р., а позичальник зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору.

Згідно з умовами договору іпотеки № 02/01-12-І від 30.01.2012 р. (п.п. 1.1, 1.5) іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно (предмет іпотеки): розливочна інв. № 10239 літ. Б, загальною площею 80,5 кв.м; гараж інв. № 10437, літ К, загальною площею 476,5 кв.м; майстерня окожушування інв. № 10515, літ. Ф, загальною площею 522,3 кв.м; побутовий корпус інв. № 1190, літ. А-3, загальною площею 2703,7 кв.м; маслонасосна станція інв. № 239/16 літ. П, загальною площею 106,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 29.12.2009 р. за реєстровим № 3158. Предмет іпотеки передається в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки складає 10300000,00 грн. (п. 1.9).

Відповідно до п. 5.1 договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та іпотекодавцем всіх зобов'язань за цим договором та всім додатковим угодам до нього.

Згідно з матеріалами справи позивач вручав під розписку відповідачу та третій особі вимоги від 03.09.2012 р., 03.12.2012 р., 03.01.2013 р.. 01.02.2013 р., 01.03.2013 р., 01.04.2013 р., 07.05.2013 р., 04.06.2013 р., 03.07.2013 р., 01.08.2013 р., 01.10.2013 р. стосовно наявності заборгованості за кредитним договором № 02/01-12 від 28.12.2011 р., укладеним з ТОВ «НВП ІСТ ЛАЙН»; вимагав погашення існуючої заборгованості за тілом кредиту та нарахованих процентів, повідомляв про можливість ініціювання звернення стягнення на майно, передане в іпотеку.

У серпні 2015 р. Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Дослідивши положення кредитного договору № 02/01-12 від 28.12.2011 р., суд встановив, що за своєю правовою природою даний договір є кредитним договором, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 даного Кодексу встановлено обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, видавши (перерахувавши на рахунок) позичальнику (третій особі) обумовлені договором грошові кошти в сумі 10000000,00, що підтверджується виписками по рахунку № 20620600100100198.980.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 кредитного договору № 02/01-12 проценти за користування кредитом нараховуються Банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році). Позичальнику сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту, на рахунок № 20686600100198.980 в Відділенні «Запорізька дирекція ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399.

Відповідно до довідки позивача від 22.07.2015 р. № 22/3905 прострочена заборгованість по кредиту за кредитним договором № 02/01-12 від 28.12.2011 р. становить 10000000,00 грн., прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами складає 8529214,33 грн. за період із 30.01.2012 р. по 30.06.2015р. включно.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про іпотекуВ» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Обтяження нерухомого майна, відповідно до ст. 4 Закону, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами (ст. 3 даного Закону).

Згідно зі ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1.7 договору іпотеки № 02/01-12-І, укладеного між сторонами у справі, іпотекодержатель (позивач) з метою задоволення своїх вимог має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, суму відсотків, збитків, штрафів, пені, іншої заборгованості, витрати на утримання предмету іпотеки, а також витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги та зверненням стягнення на предмет іпотеки, із вчиненням виконавчого напису, тощо (п. 2.1.9).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

На договорі іпотеки міститься напис «заборона», зроблений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про накладення заборони відчуження зазначеного в договорі майна інв. № 10239, інв. № 10437, інв. № 10515, інв. № 1190, інв. № 239/16, яке належать відповідачу. Зазначена заборона зареєстрована в реєстрі за № 146.

Позивачем представлено витяги №№ 34743842, 34744601, 35864193 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін), підставами обтяження визнано договір іпотеки № 02/01-12-І.

Позивачем до матеріалів справи долучено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.09.2015 р. № 43205971. Відповідно до даної довідки за відповідачем зареєстровано право приватної власності на майно: інв. № 10239, інв. № 10437, інв. № 10515, інв. № 1190, інв. № 239/16 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 3158, 29.12.2009, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 Внесено відомості щодо обтяження: заборона на нерухоме майно, іпотека на підставі договору іпотеки № 02/01-12-І від 30.01.2012 р. та додаткового договору від 27.04.2012 р.

Позивач також нарахував пеню в розмірі 1726163,20 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та пеню в розмірі 1368855,09 грн. за несвоєчасну сплату процентів.

У пункті 4.1 кредитного договору № 02/01-12 сторони встановили, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,1 (одна десята) процента від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До позовної заяви позивач додав розрахунок пені за загальний період із 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р., із якого, а також довідки позивача про заборгованість (станом на 01.07.2015 р, а.с. 49) вбачається, що пеня нарахована за останні шість місяців, які передують зверненню до суду. Тобто, позивач нарахував пеню з порушенням строків, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено початком нарахування наступний день, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ухвалами суду у позивача витребовувалося, зокрема, нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Суд бере до уваги, що згідно з матеріалів справи кредит надавався двома траншами (платежами). Строк повернення кредиту - 17.08.2012 р. Нарахування процентів здійснюється 26 числа за період з 01 числа по 25 число поточного місяця, в останній робочий день місяця з 26 числа по 30/31 число та в день повернення кредиту. Позичальник сплачує нараховані проценти щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Позивач розрахунок пені з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), суду не представив. Наданий позивачем розрахунок пені за загальний період із 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р. не є обґрунтованим. Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Із урахуванням конкретних обставин справи суд позбавлений можливості самостійно зробити перерахунок пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки це буде вихід за межі, визначеного позивачем періоду, що суперечить ст.ст. 82-83 ГПК України. Строк повернення кредиту - 17.08.2012 р., тому пеня може нараховуватися шість місяців, починаючи з 18.08.2012 р. по тілу кредиту. Крім того, оскільки за умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати нараховані проценти щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, то розрахунок пені на проценти повинен містити чітку дату порушення зобов'язання по сплаті процентів щомісячно, суму боргу по процентам станом на останній робочий день поточного місяця та період нарахування 6 місяців на цю суму. Однак, у розрахунку пені за несвоєчасне нарахування процентів нарахування проведено шість місяців щоденно із 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р., при цьому станом на 01.01.2015 р. вказана загальна сума простроченого платежу 7289488,24 грн., яка у розрахунку щоденно збільшувалась. У загальному розрахунку процентів відсутнє нарахування процентів станом на 01.01.2015 р. у сумі 7289488,24 грн. Крім того, в розрахунку пені позивачем зазначено, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту з розрахунку 0,1% складає 1810000,00 грн., пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ складає 2510140,20 грн., в прохальній частині позову сума пені - 1726163,20 грн. У розрахунку пеня за несвоєчасну сплату процентів з розрахунку 0,1% становить 1430972,72 грн., пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ - 2004423,37 грн., а згідно з позовною заявою сума пені за несвоєчасну сплату процентів - 1368855,09 грн.

Таким чином, позовна вимога стосовно погашення заборгованості в частині нарахованої пені в сумі 1726163,20 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та в частині нарахованої пені в сумі 1368855,09 грн. за несвоєчасну сплату процентів містить суперечності, які суд не може усунути, тому в цій частині залишається судом без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (ст. 37 Закону).

Згідно зі ст. 39 даного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 73080,00 грн. суд вважає за необхідне, користуючись своїм правом, повністю стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 02/01-12-І, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 30.01.2012 р. за реєстраційним номером 145, а саме: на нерухоме майно: розливочна інв. № 10239 літ. Б, загальною площею 80,5 кв.м; гараж інв. № 10437, літ К, загальною площею 476,5 кв.м; майстерня окожушування інв. № 10515, літ. Ф, загальною площею 522,3 кв.м; побутовий корпус інв. № 1190, літ. А-3, загальною площею 2703,7 кв.м; маслонасосна станція інв. № 239/16 літ. П, загальною площею 106,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 23 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «М.К.С.» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-А, код ЄДРПОУ 35366469) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 29.12.2009 р. за реєстровим № 3158, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ІСТ ЛАЙН» (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 34441073) (яка виникла на підставі Кредитного договору № 02/01-12 від 28.12.2011 року) і становить 18529214 (вісімнадцять мільйонів п'ятсот двадцять дев'ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 33 коп., з яких: 10000000 (десять мільйонів) грн. 00 коп. прострочена заборгованість по кредиту; 8529214 (вісім мільйонів п'ятсот двадцять дев'ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 33 коп. прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.К.С.» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 56-А, код ЄДРПОУ 35366469) в доход Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), код класифікації доходів бюджету 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) суму 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази.

Позовну вимогу стосовно погашення заборгованості в частині нарахованої пені в сумі 1726163,20 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та в частині нарахованої пені в сумі 1368855,09 грн. за несвоєчасну сплату процентів - залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Повне рішення складено 15 жовтня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.