Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/21847/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/21847/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винова»

До Публічного акціонерного товариства «Банк «Національний кредит»

Про стягнення 91 296,10 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кириченко М.І. представник за довіреністю № б/н від 01.08.15.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Винова» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Національний кредит» (далі - відповідач) про стягнення 91 296,10 грн., а саме: 79 291,00 грн. основного боргу, 8 606,33 грн. пені, 227,13 грн. 3% річних, 3 171,64 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.15. порушено провадження у справі № 910/21847/15 та призначено її до розгляду на 22.09.15.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 22.09.15. відповідача та з огляду на подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 06.10.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 06.10.15. позивачем подано письмові пояснення по справі.

Позивачем в судовому засіданні 06.10.15. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 06.10.15. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21847/15.

В судовому засіданні 06.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.12. між позивачем (далі - Клієнт) та відповідачем (далі - банк було укладено Договір № 1362/2-8 про прийом платежів (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Клієнт доручає, а Банк зобов'язується через касу Банку та свої структурні підрозділи (відділення), а також через програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі - ПТКС), до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні автомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування, тощо приймати готівкові кошти у національній валюті ( далі - платежі_, як оплату фізичними особами та/або юридичними особами (далі - Споживачі) товарів та/або робіт, та/або послуг, що надає Клієнт, або оплату Споживачами товарів та/або робіт та/або послуг, що надають треті особи, яких представляє Клієнт та/або з якими у Клієнта оформлені відповідні договірні відносини, а саме: за косметичну продукцію (для особистого користування, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 6.1 з дня підписання сторонами та діє протягом 365 календарних днів.

Пунктом 6.2 Договору сторонам визначено, що дія Договору може бути пролонгована на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до його закінчення не повідомить про припинення його дії.

Доказів припинення дії Договору, його розірвання сторонами не подано, внаслідок чого суд дійшов висновку, що Договір автоматично пролонгувався.

Відповідно до п. 1.2 Договору Банк зобов'язався перераховувати Клієнту платежі на підставі даних Зведеного Реєстру на рахунок Клієнта за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 38262025, п/р № 26004118045001 в ПАТ «»Банк «Київська Русь», код банку 319092. Сума кожного платежу Клієнту, що здійснюється Банком, відповідає загальній сумі прийнятих від Споживачів платежів, вказаній у кожному Зведеному Реєстрі.

Згідно з п. 2.4.2 Договору Банк зобов'язався не пізніше третього робочого дня з моменту отримання коштів від Споживачів за надані Клієнтом та/або третіми особами, з якими у Клієнта оформлені відповідні договірні відносини, товари та/або послуги (роботи) перераховувати їх на рахунок Клієнта, вказаний у п. 1.2 Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в травні 2015 року Банк виконав свої зобов'язання частково, а саме із внесених покупцями коштів до терміналу ПАТ «Банк Національний Кредит» в сумі 193 632,00 грн., які повинні були перераховані Банком на рахунок ТОВ «ВИНОВА» вказаного у п. 1.2 зазначеного договору, Банком були перерахо вані кошти лише в сумі 114 341,00 грн., тобто на 79 291, 00 грн. менше, в результаті чого станом на 01 серпня 2015 року виникла заборгованість відповідача перед позивачем. Вказане зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, на думку позивача, договірних зобов'язань щодо вчасності перерахування грошових коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Разом з тим, у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.15. № 358 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк «Національний кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.15. № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Банк «Національний кредит", згідно з яким з 08.06.15. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 р. № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк «Національний кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 28 серпня 2015 р. № 159, «Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк «Національний кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку». Визначено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк «Національний кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Зазначена інформація відображена також на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

З дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження Фонду з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 вказаної статті, Фонд складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1 ст. 49 закону).

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк «Національний кредит" задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не приймається судом до уваги, оскільки цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В свою чергу, відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

При цьому, ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

При цьому суд звертає увагу позивача на відсутність підстав для припинення провадження в даній справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутнє рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та відсутні докази звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника (відповідача) у справі про банкрутство, як і відсутня сама справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Банк «Національний кредит» в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.15.

Суддя Т.М. Ващенко