cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2015Справа №910/20406/15
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтермегасервіс" простягнення 8 601 грн 00 коп. Представники: від позивача: Бреус В.М.- представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
07.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермегасервіс" про стягнення 8 725 грн 72 коп. заборгованості за договором № Ар-017 від 03.06.2013, в тому числі: 4 802 грн 50 коп. основного боргу, 3 677 грн 70 коп. інфляційних втрат та 245 грн 52 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № Ар-017 від 03.06.2013 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 4 802 грн 50 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 677 грн 70 коп. інфляційних втрат та 245 грн 52 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20406/15, розгляд справи призначений на 14.09.2015.
27.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
07.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 розгляд справи відкладено на 12.10.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
30.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання 12.10.2015 не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21182684.
У судове засідання 12.10.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких просять суд стягнути з відповідача 4 802 грн 50 коп. заборгованості за поставлений товар, 3 525 грн 74 коп. інфляційних втрат та 272 грн 76 коп. 3 % річних.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 802 грн 50 коп. заборгованості за поставлений товар, 3 525 грн 74 коп. інфляційних втрат та 272 грн 76 коп. 3 % річних.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 12.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
ВСТАНОВИВ:
03.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроматика" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермегасервіс" (покупець за договором) було укладено договір № Ар-017, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупцеві товари народного споживання: косметичні засоби, продукти, біологічно-активні добавки, тощо (далі - товар) в рядку та на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Згідно з пунктами 12.10 та 12.11 договору даний договір набуває чинності з 03.06.2013 і діє до 01.01.2014. Якщо жодна з сторін протягом місяця до закінчення строку дії даного договору письмово не попередила іншу сторону про бажання припинити дію договору, він автоматично продовжується ще на один рік.
Відповідно до пункту 3.3 договору датою продажу товару і переходу права власності на цей товар, а також усіх ризиків вважається дата передачі постачальником товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних чи інших двосторонніх документів на поставлений товар. При цьому, покупець зобов'язаний на кожну поставлену партію товару надати довіреність, виписаною датою подання постачальнику замовлення на товар, або датою отримання товару згідно з видатковою накладною, підписаною керівником та головним бухгалтером і засвідчену печаткою покупця. Оформлені належним чином видаткову накладну та довіреність на отримання партії товару покупець зобов'язаний передати постачальнику при отриманні товару.
Датою поставки (передачі) товару вважається дата отримання товару покупцем, що підтверджується датою видаткової накладної постачальника або, якщо покупець не надав (не надіслав) постачальнику видаткову накладну і довіреність, датою отримання товару згідно з декларацією перевізника (пункт 3.5 договору).
У відповідності до пункту 5.1. договору ціни на товар встановлюються постачальником у гривнях і визначається у видаткових накладних на поставлений товар відповідно до прас-листів постачальника або специфікації. Ціна включає в себе вартість товару, упаковки, маркування та доставки.
Положеннями пункту 5.3. договору сторони визначили, що покупець зобов'язується своєчасно оплатити кожну партію поставленого за цим договором товару шляхом перерахування його вартості на поточний рахунок постачальника протягом тридцяти календарних днів від лати поставки товару.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору № Ар-017 від 03.06.2015 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 802 грн 50 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № АР-0011261 від 21.10.2013 та товарно-транспортною накладною АР № 011261 від 21.10.2013. Повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 183 від 21.10.2013 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 4 802 грн 50 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 4 802 грн 50 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором № Ар-017 від 03.06.2013014 та факту наявності заборгованості у розмірі 4 802 грн 50 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 4 802 грн 50 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 525 грн 74 коп. інфляційних втрат та 272 грн 76 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 22.11.2013 по 12.10.2015.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором № Ар-017 від 03.06.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 525 грн 74 коп. інфляційних втрат та 272 грн 76 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 22.11.2013 по 12.10.2013, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермегасервіс" (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя жовтня, буд. 100/2, ідентифікаційний код 34181220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 13-А, ідентифікаційний код 25399227) заборгованість у розмірі 4 802 (чотири тисячі вісімсот два) грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 525 (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн 74 коп., 3 % річних у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн 76 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 15.10.2015
Суддя Н.Б. Плотницька
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.10.2015 |
Оприлюднено | 20.10.2015 |
Номер документу | 52303289 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Плотницька Н.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні