Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/24277/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/24277/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авесана"

до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

про стягнення 9 157,88 грн.

Представники:

від позивача: Лабик Р.Р. - представник за довіреністю № 50 від 20.08.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Авесана" до публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення 9 157,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.02.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авесана" та публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" укладено договір про співпрацю № 149/1/2014МА, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати медикаменти застрахованим особам, а замовник зобов'язується оплатити ці надані медикаменти відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник компенсує витрати на відпущені клієнтам медикаменти та витратні медичні матеріали шляхом перерахування суми витрат на розрахунковий рахунок виконавця згідно наданих, належним чином оформлених, документів, зазначених у .2.2.2. договору протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 2.2.2. договору.

Як зазначає позивач, відповідно до актів виконаних робіт відповідач заборгував позивачеві суму у розмірі 5 313,15 грн., що підтверджується:

- актом виконаних робіт № А-88 від 30.09.2014 року 2014 року на суму 140, 68 грн.;

- актом виконаних робіт № А-97 від 30.09.2014 року 2014 року на суму 70,00 грн.;

- актом виконаних робіт № А-64 від 31.08.2014 року 2014 року на суму 395,82 грн.;

- актом виконаних робіт № А-50 від 31.07.2014 року 2014 року на суму 1724,24 грн.;

- актом виконаних робіт № А-21 від 30.06.2014 року 2014 року на суму 1982,73 грн.;

- актом виконаних робіт № А-4 від 31.05.2014 року 2014 року на суму 999,68 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного товариство з обмеженою відповідальністю "Авесана" звернулось до суду з вимогою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" основну суму заборгованості у розмірі 5 313,15 грн. та пеню в розмірі 714,74 грн, індекс інфляції в розмірі 2955,03 грн., три проценти річних в розмірі 174,96 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2015 року розгляд справи відкладено на 13.10.2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання.

13.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2015 року.

В судовому засіданні 13.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.02.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авесана" та публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" укладено договір про співпрацю № 149/1/2014МА, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати медикаменти застрахованим особам, а замовник зобов'язується оплатити ці надані медикаменти відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.2. договору, виконавець надає клієнту медикаменти на підставі замовлення встановленого зразка, надане замовником факсимільним способом, оформленого належним чином (додаток № 1), та (або) замовлення в усному режимі (шляхом телефонного дзвінка уповноваженої особи замовника до відповідальної особи виконавця).

Відповідно п.п. 2.1.1. договору, виконавець має право на оплату замовником наданих виконавцем медикаментів, відповідно до даного договору.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3. договору, виконавець зобов'язаний надавати клієнтам необхідні медикаменти і витратні матеріали належної якості, вчасно та в обсязі, зазначеному у замовлені замовника. Надавати замовнику наступну документацію: замовлення (додаток № 1 до договору), акт виконаних робіт, узгоджений сторонами (додаток № 2 до договору), рахунок-фактуру. Забезпечувати клієнтів медикаментами, що наявні в асортименті, після отримання замовлення від замовника. Письмове замовлення передається факсом або електронною поштою.

Факт надання послуг на суму в розмірі 5 313,15 грн. підтверджується актом виконаних робіт № А-88 від 30.09.2014 року 2014 року на суму 140, 68 грн., актом виконаних робіт № А-97 від 30.09.2014 року 2014 року на суму 70,00 грн., актом виконаних робіт № А-64 від 31.08.2014 року 2014 року на суму 395,82 грн., актом виконаних робіт № А-50 від 31.07.2014 року 2014 року на суму 1724,24 грн., актом виконаних робіт № А-21 від 30.06.2014 року 2014 року на суму 1982,73 грн., актом виконаних робіт № А-4 від 31.05.2014 року 2014 року на суму 999,68 грн.

Пунктом 2.4.1. договору, замовник зобов'язується забезпечити покриття витрат виконавця, пов'язаних з наданням клієнтам медикаментів (лікарських засобів всіх груп, перев'язочних матеріалів), шляхом оплати вартості виданих медикаментів згідно наданими документами, зазначені в п.2.2.2. договору та у відповідності до умов розділу 4 даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник компенсує витрати на відпущені клієнтам медикаменти та витратні медичні матеріали шляхом перерахування суми витрат на розрахунковий рахунок виконавця згідно наданих, належним чином оформлених, документів, зазначених у .2.2.2. договору протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 2.2.2. договору.

Згідно з п. 4.2. договору, виконавець надає замовнику разом з рахунком-фактурою два екземпляри актів виконаних робіт з переліком медикаментів, наданих виконавцем клієнтам замовника. Акт виконаних та рахунок-фактуру містять загальну вартість медикаментів.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що оплата наданих медикаментів, наданих відповідно до даного договору, здійснюється в національній грошовій одиниці України шляхом прямого банківського переводу грошових коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Для досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію вих. № 105 від 26.08.2014 року, відповідно до якої просив сплатити заборгованість за лютий, березень, квітень, червень та липень в розмірі 33 007,97 грн.

ПАТ «УСК «Гарант-Авто» надало відповідь листом вих. № 130-3/5 від 09.10.2014 року, де зазначило, що у зв'язку з певними обставинами на даний час не має можливості здійснити сплату заборгованості та гарантує здійснення погашення заборгованості найближчим часом.

Вимогу відповідач не виконав.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором про співпрацю № 149/1/2014МА від 03.02.2014 року у розмірі 5 313,15 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню яка, становить 714,74 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору, при несвоєчасні оплаті рахунків, наданих виконавцем згідно п.п. 4.1.-4.2., замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, від належної сплати суми за кожен день затримки.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання за умовами цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 714,74 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути інфляційні витрати у розмірі 2 955,03 грн. та три проценти річних в розмірі 174,96 грн.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 174,96 грн. та індексу інфляції в розмірі 2 955,03 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 32, ч. 1 ст. 33, 34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, вул. провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авесана" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 5-б,Б код ЄДРПОУ 30438507) основний борг в розмірі 5 313 (п'ять тисяч триста тринадцять) грн. 15 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 74 коп., індекс інфляції в розмірі 2 955 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 03 коп., три проценти річних в розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 96 коп. та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.10.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий