Рішення

від 12.10.2015 по справі 911/3235/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа № 911/3235/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1, Київська обл., м. Бориспіль до товариства з обмеженою відповідальністю «Київм’ясо», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький про стягнення коштів, за участю представників:

позивача:ОСОБА_2, ордер серія КС №114414; відповідача:ОСОБА_3, довіреність №1 від 09.09.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Київм’ясо» (відповідач) про стягнення 21 425,00 грн. інфляційної складової боргу та 1 327, 28 грн. 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання з оплати виконаних робіт.

Крім того, з метою забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter AI5627CX, 2005 року випуску, білого кольору, двигун №61198151077311, кузов №WDB9036122R828624, що належить відповідачу.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.09.2015 року.

У судовому засіданні 10.09.2015 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2015 року суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України та відклав розгляд справи на 01.10.2015 року.

30.09.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач подав клопотання від 29.09.2015 року про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого судом відмовлено, як безпідставного та необґрунтованого.

30.09.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач подав відзив на позовну заяву, у якій заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 12.10.2015 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у травні 2014 року фізичною особою-підприємець ОСОБА_1 (виконавець) на основі усної домовленості з товариством з обмеженою відповідальністю «Київм’ясо» (замовник), виконані роботи по ремонту автомобіля, а саме: Мерседес Спринтер 413 CDI, державний номер НОМЕР_1, що за своєю юридичною природою є зобов’язаннями надання послуг.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочині (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

У разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

На виконання умов домовленості позивач у травні 2014 року надав послуги по ремонту автомобіля, а саме: Мерседес Спринтер 413 CDI, державний номер НОМЕР_1 на загальну суму 45 781,00 грн.

30.05.2014 року сторони підписали акт здачі-прийому виконаних робіт, наданих послуг, по ремонту автомобіля Мерседес Спринтер 413 CDI, державний номер НОМЕР_1 на суму 45 781,00 грн., підписаний сторонами та наявний в матеріалах справи.

Листом №13-06/2014 від 13.06.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Київм’ясо» гарантувало оплату, за послуги ремонту автомобіля згідно Акту наданих послуг від 30.05.2014 року в сумі 45 781,00 грн. до 15.07.2014 року.

У зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Київм’ясо» взятого на себе грошового зобов’язання щодо оплати вартості ремонту, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «Київм’ясо» суми заборгованості у розмірі 45 781,00 грн.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Київської області у справі №911/3674/14 від 16.10.2014 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до ТОВ «Київм’ясо» були задоволені повністю.

Судом встановлено, що у повному обсязі зобов’язання ТОВ «Київм’ясо» перед фізичною особою-підприємець ОСОБА_1 було виконано лише 03.07.2015 року.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання, позивач нараховує та просить стягнути з відповідач 21 425,00 грн. інфляційних втрат та 1 327,28 грн. 3% річних за період з 15.07.2014 року по 03.07.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 21 425,00 грн. інфляційних втрат та 1 327,28 грн. 3% річних за період з 15.07.2014 року по 03.07.2015 року, є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київм’ясо» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38, код 38047312) на користь фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 21 425 (двадцять одну тисячу чотириста двадцять п’ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 327 (одну тисячу триста двадцять сім) грн. 28 коп. 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак