Рішення

від 08.10.2015 по справі 910/21398/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р. Справа № 910/21398/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України, м. Київ 2) концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс», Київська обл., м. Ірпінь про стягнення коштів, за участю представників:

прокуратури: позивача 1:ОСОБА_1, службове посвідчення №034226; ОСОБА_2, довіреність №220/541/д від 17.07.2015 року; позивача 2:ОСОБА_3, довіреність №60 від 02.10.2015 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач 1) та концерну «Техвоєнсервіс» (позивач 2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс» (відповідач) про стягнення 6 096,71 грн. основного боргу, 315,33 грн. 3% річних, 5 507,76 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати наданих послуг зберігання за договором зберігання №225/к/1-12-Д від 04.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2015 року, на підставі ч. 1 ст. 17 ГПК України справу №910/21398/15 передано до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 08.10.2015 року.

08.10.2015 року через канцелярію суду позивач 2 подав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 6 096,71 грн. основного боргу, 460,51 грн. 3% річних, 4 670,08 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати наданих послуг зберігання за договором зберігання №225/к/1-12-Д від 04.01.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та позивача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 року між концерном «Техвоєнсервіс» (зберігач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кью Партс» (поклажодавець) було укладено договір зберігання №225/к/1-12-Д (договір), за умовами якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання партії товарів (надалі - «майно») згідно акту приймання-передачі (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною. Подальше переміщення майна здійснюється на підставі складських накладних.

Відповідно до п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 01.05.2012 року до договору), плата за зберігання майна за домовленістю сторін у місяць складає 5 833,33 грн., разом з ПДВ 7 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. договору, оплата послуг зі зберігання майна здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування грошові коштів на розрахунковий рахунок зберігача до 5 (п'ятого) числа місяця, за який здійснюється оплата, на підставі наданого зберігачем рахунку-фактури.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач 2 на виконання вимог договору, надав відповідачу послуги зберігання майна відповідача у січні 2013 року на загальну суму 6 096,71 грн., що підтверджується рахунком-фактурою, копія якого знаходиться в матеріалах справи і достовірність якого відповідач не заперечував.

Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Предметом договору зберігання можуть бути, як правило, рухомі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача, і в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками.

Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, позивач 2 виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг зберігання за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 6 096,71 грн., згідно наданого розрахунку.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення заборгованості за договором зберігання від 04.01.2012 року №225/к/1-12-Д у вигляді боргу у розмірі 6 096,71 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 4 670,08 грн. інфляційної складової боргу та 460,51 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались прокурором суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані прокурором докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Щорса, буд. 16, код 36555619) на користь концерну «Техвоєнсервіс» (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код 33689867) 6 096 (шість тисяч дев'яносто шість) грн. 71 коп. основного боргу, 4 670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 460 (чотириста шістдесят) грн. 51 коп. 3% річних.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кью Партс» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Щорса, буд. 16, код 36555619) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 13.10.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак