Рішення

від 07.10.2015 по справі 914/1764/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015р. Справа№ 914/1764/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовною заявою : В« UnivarВ» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia Polska, 44-335, Jastrzebie-Zdroj (В«УніварВ» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1,44-335, Ястшембе-Здруй)

до ОСОБА_2 підприємства В«ТИТАНВ» , с.Молошковичі Яворівського району Львівської області

про стягнення 7368,36 євро (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України на день подання позову 168 тисяч 956 гривень)

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Петрашко М.М.

суддя Сухович Ю.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява "UnivarВ» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia, Polska, 44-335, Jastrzкbie-Zdrуj (В«УніварВ» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1,44-335, Ястшембе-Здруй) до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«ТИТАНВ» , с.Молошковичі Яворівського району Львівської області про стягнення 7368,36 євро (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України на день подання позову 168 тисяч 956 гривень).

Ухвалою суду від 05.06.2015р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

06.07.2015р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2015 року (вх.№27906/15) та клопотання (вх.№27905/15) про відкладення розгляду справи у разі неможливості вирішення справи по суті без офіційного підтвердження від компетентного органу у ОСОБА_1 про наявність (чи відсутність) Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті ОСОБА_1.

07.07.2015р. шляхом електронного поштового зв'язку позивач подав клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх.№28449/15 від 08.07.2015р.) про долучення до матеріалів справи документів.

З підстав , наведених в ухвалі суду від 08.07.2015р., суд відклав розгляд справи на 16.07.2015р.

15.07.2015р. представник відповідача подав клопотання ( вх.№29396/15) про припинення провадження у справі на підставі п.5 ст.80 ГПК України, де зокрема зазначає, що товар, заборгованість за який є предметом спору, було замовлено у відповідності до укладеного між сторонами Контракту №19/03/2014 від 19.03.2014р., яким передбачено застереження про те, що у випадку виникнення спору між сторонами, спір підлягає вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті ОСОБА_1 (п.9 Контракту). Таким чином, відповідач вважає що даний спір не підлягає розгляду Господарським судом Львівської області, просить суд провадження у справі припинити.

В судовому засіданні 16.07.2015р. представник відповідача подав клопотання (в подальшому зареєстроване в канцелярії суду за вх.№3083/15) про продовження строку розгляду справи, в порядку ст.69 ГПК України, з метою виконання п.5.5 ухвали суду від 05.06.2015р.,а саме надання офіційного підтвердження від компетентного органу у ОСОБА_1 про наявність (чи відсутність) Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті ОСОБА_1, оскільки виконання цієї вимоги має важливе значення для правильного вирішення справи.

Судом задоволено клопотання про продовження стоку розгляду справи, та відкладено розгляд справи на 18.08.2015р.

18.08.2015р. в судовому засіданні представник позивача подав клопотання (в подальшому зареєстроване в канцелярії суду за вх.№34597/15) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме копії досудової вимоги на адресу відповідача про перерахування позивачу заборгованих коштів, оригіналу і нотаріально посвідченого перекладу відповіді Арбітражного суду при Національній торговельній палаті у м.Варшава, у якій останній повідомляє, що в Арбітражному суді при Національній торговельній палаті у м.Варшава не функціонує Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті ОСОБА_1. Невідома також така установа як Торгово-промислова палата ОСОБА_1. У ОСОБА_1 зареєстровані Національна господарська палата, а також Галузеві і Регіональні палати, але ніхто з них не використовує назву, про яку йде мова - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті ОСОБА_1.

Представник відповідача судовому засіданні 18.08.2015р. подав заяву (в подальшому зареєстрована в канцелярії суду за вх.№34598/15 від 18.08.2015р.) про долучення до матеріалів справи листа Львівської Торгово-промислової палати №19-08-4/1360 від 18.08.2015р., яка інформує, що при Польській господарській палаті діє Арбітражний суд.

Враховуючи необхідність додаткового дослідження матеріалів справи та встановлення обставин по справі, ухвалами суд від 18.08.2015р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 09.09.2015р. Згідно із вимогами ст.2 1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Кітаєва С.Б., суддя Кидисюк Р.А. та суддя Сухович Ю.О.

27.08.2015р. за вх.№36097/15 на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів на виконання вимог ухвали суду, а саме письмового пояснення №1, письмового пояснення №2, довідки, що підтверджує стан заборгованості та нотаріально посвідчених перекладів банківських перерахунків позивача на рахунок відповідача у якості передоплати за товар. Так, зокрема, у письмових поясненнях №1, позивач викладені у клопотанні про припинення провадження доводи відповідача заперечує, вказуючи, що згідно офіційної відповіді Арбітражного суду при Національній торговельній палаті у м.Варшава у ОСОБА_1 відсутні як Торгово-промислова палата ОСОБА_1, так і Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палата ОСОБА_1.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Кидисюка Р.А. станом на 09.09.2015р., автоматизованою системою документообігу суду здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Кітаєва С.Б., суддя Петрашко М.М. та суддя Сухович Ю.О.

В судовому засіданні 09.09.2015р. представник відповідача подав клопотання (в подальшому зареєстроване в канцелярії суду за вх.№38108/15 від 09.09.2015р.) про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим що ним вчинено запит для отримання офіційного підтвердження від компетентного органу у ОСОБА_1 про наявність ( чи відсутність) Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті ОСОБА_1.

Забезпечуючи сторонам можливість подати додаткові докази по справі, ухвалою суду від 09.09.2015р. розгляд справи відкладено на 07.10.2015р.

В письмових пояснення (вх.№42779/15 від 06.10.2015р.) позивач, серед іншого, зазначає, що ним виконані усі вимоги ухвал суду по справі, довідкою (вх.№42780/15 від 06.10.2015р.)підтверджує, що станом на 07.10.2015р. заборгованість не погашена. Просить провести судове засідання без участі представника за наявними матеріалами (клопотання вх.№42781/15 від 06.10.2015р.)

07.10.2015р. за вх.№42901/15 зареєстровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із сімейними обставинами.

В судове засідання 07.10.2015р. сторони явку представників не забезпечили.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про його відхилення. При цьому суд керувався наступним.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, в той час матеріалів справи є достатньо для вирішення спору по суті.

Як зазначалося вище, провадження у даній справі було порушено 05.06.2015 р. За клопотанням відповідача розгляд справи вже відкладався . У клопотанні відповідач не посилається на те, що має намір подати до справи додаткові документи. Крім того, відповідач не конкретизує у клопотанні обставини, через які просить відкласти розгляд справи, не доводить їх поважність.

Згідно ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, оцінивши докази у справі, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, а провадження у справі не підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право» названий Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі до питань підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; у справі юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

З приписів Закону України «Про міжнародне приватне право» вбачається, що спір , який розглядається судом, підлягає розгляду господарським судом України, адже юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні майно, на яке можна накласти арешт , знаходиться саме на території України.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб»єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов»язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як : передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах , що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до Договору між Україною і ОСОБА_1 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Постановою ВРУ №3941-Х11 від 04.02.94): у справах, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач.

Крім того, відповідно до частини 1 ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В даному випадку , зважаючи на наявні у справі документи , суд визнає, що угода сторін у п.9.2 Контракту №19/03/2014 від 19.03.2014 року («у випадку, якщо сторони не можуть прийти до згоди, всі спори , розбіжності або вимоги, що виникають з даного Контракту або у зв»язку з ним, у тому числі які стосуються його виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті ОСОБА_1 у відповідності до його Регламенту») не може бути виконана, оскільки Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті ОСОБА_1 не існує.

Згідно з Роз»ясненням Президії Вищого Господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 : «У розгляді справ за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої частиною третьою статті 4 ГПК пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України. За змістом статей 41,12-17,123 ГПК для іноземних суб»єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права , що підлягає застосуванню до змісту правовідносин , господарський суд на підставі статті 4 ГПК застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим».

Таким чином, за всіма можливими ознаками спір підлягає вирішенню у господарському суді України, зокрема, враховуючи правила про територіальну підсудність справ господарським судам України, встановлені ст.15 ГПК України - господарському суду Львівської області, спір, згідно зі ст.1,4,5 Закону України «Про міжнародне приватне право» розглядається згідно національного матеріального права (законодавства) України.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

19 березня 2014 року між позивачем з однієї сторони (далі- покупець) та ОСОБА_2 підприємством «Титан» (далі-продавець), був укладений контракт № 19/03/2014 (далі-контракт) про продаж палетів з лушпиння соняшника згідно інвойсів, далі товар.

Строк поставки товару 31.12.2014р. (п.3.3. контракту).

Згідно п. 1.1. контракту продавець продає, а покупець купує біомасу - палети з лушпиння соняшника.

Продавець за контрактом зобов'язується поставити покупцю товар автомобільним транспортом протягом 8 днів з моменту зарахування передоплати на рахунок продавця (п.3.1. контракту).

Розрахунки проводяться сторонами по 100% передоплаті відповідно до виставленого продавцем рахунку.

На виконання умов контракту, на підставі виставлених інвойсів, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у якості передплати за товар, а саме: 25.03.2014 року - 1914 євро; 03.04.2014 року - 15840 євро; 10.04.2014 року - 16038 євро; 30.04.2014 року-16632 євро; 10.09.2014 року - 10758 євро. Разом: 61182 євро. Відповідач даних обставин не заперечив.

Однак, відповідач поставив позивачу товар на суму:

31.03.14-1931,40 09.04.14- 1914 євро; 22.04.14-1760 євро; 31.03.14-1931,40 євро; 22.04.14-1760 євро; 23.04.14-1690 євро; 23.04.14-1760 євро; 23.04.14-1760 євро; 23.04.14-1760 євро; .04.14-1760 євро; 26.04.14-1760 євро; 28.04.14-1784 євро; 30.04.14-1782 євро; 30.04.14-1807,92 євро; 05.05.14-1782 євро; 06.05.14-1808,74 євро; 06.05.14 -1782 євро; 06.05.14-1782 євро; 07.05.14- 1782 євро; 07.05.14-1769,04 євро; 09.05.14-1782 євро; 13.05.14-1789,29 євро; 17.05.14-1782 євро; 19.05.14-1782 євро; 19.05.14-1782 євро; 27.05.14-1782 євро; 27.05.14-1782 євро; 29.05.14-1786,86 євро; '16.09.14- 1870 євро; 17.09.14-1870 євро; 23.10.14-1870 євро. Разом на суму 53813,64 євро. Зазначене відповідачем не заперечено і доказів зворотнього до справи не подано.

17 квітня 2015 року на юридичну адресу відповідача цінним листом з описом, була направлена досудова вимога про повернення передплати. Вказана досудова вимога була отримана відповідачем та залишена без реагування.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання по контракту №19/03/2014р. від 19.03.2014р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 7368,36 євро. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовВ»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовВ»язки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено, строк поставки товару вказаний у контракті -31.12.2014 року. Крім того того, на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про перерахування коштів в сумі 7368,36 євро. Позивач перерахував відповідачу для поставки товару за Контрактом 61182 євро, відповідач поставив товар лише на суму 53813,64 грн., відтак станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач безпідставно утримує кошти позивача в сумі 7368,36 євро.

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України: Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. ( ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а також враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 4 3 , 33, 49, 82, 84, 85, 116, 117, 123-128 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Титан» (81064, Львівська область, Яворівський район, с.Молошковичі, код ЄДРПОУ 22362815 ) на користь UnivarВ» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia Polska, 44-335, Jastrzebie-Zdroj (В«УніварВ» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1,44-335, Ястшембе-Здруй, вул.Пулноцна, 20 А, код NIP НОМЕР_1) - 7368,36 євро (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України на день подання позову становив168 тисяч 956 гривні).

3. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Титан» (81064, Львівська область, Яворівський район, с.Молошковичі, код ЄДРПОУ 22362815 ) на користь UnivarВ» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia Polska, 44-335, Jastrzebie-Zdroj (В«УніварВ» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1,44-335, Ястшембе-Здруй, вул.Пулноцна, 20 А, код NIP НОМЕР_1) 8763,79 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.10.2015р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Петрашко М.М.

суддя Сухович Ю.О.