Рішення

від 07.10.2015 по справі 918/1052/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р. Справа № 918/1052/15

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Надра" ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс"

про стягнення 9 511 грн. 06 коп.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №13-11-13164 від 26.08.2015 року)

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Надра" ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс" про стягнення 9 511 грн.06 коп., з яких: 4 722 грн. 58 коп. - заборгованість по орендній платі, 4 271 грн. 04 коп. пеня, 35 грн. 68 коп. - 3% річних, 481 грн. 76 коп. інфляційні.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення б/н від 23.12.2014р., відповідачу було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 56,7 кв.м. розміщене за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, за користування яким відповідач плату не здійснив в результаті чого утворилась заборгованість, яку з урахуванням інфляційних, 3 % річних та пені, просить суд стягнути у примусовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поданими суду клопотаннями від 14.09.2015р. та від 05.10.2015р.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та заперечення стосовно позовних вимог, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без його участі - в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс" (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень б/н (а.с. 8-13), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в платне строкове користування нежитлові приміщення, визначені в договорі, а також зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Нежитлові приміщення: приймальня №115 загальною площею 13,7 кв.м., бухгалтерія №85 загальною площею 18,4 кв.м. та склад СГІ №12 загальною площею 24,6 кв.м., які знаходяться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, та мають загальну площу 56,7 кв.м. (п.п. 1.1-1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору приміщення передається орендарю для його використання у відповідності з статутною діяльністю орендаря.

У пунктах 3.1,3.3. договору сторони погодили, що за календарний місяць користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату в грошовій формі, розмір суми якої на день укладення договору становить 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 100,00 грн. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку в національній валюті України - гривні, на рахунок орендодавця зазначений в пункті 11 даного договору, оплата здійснюється щомісячно за поточний місяць до 15 числа наступного місяця.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Згідно пункту 2.1 договору строк оренди становить 12 місяців - з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання "Акту прийому-передачі майна в оренду".

Судом встановлено, що 23.12.2014 року сторони підписали акт приймання-передачі, за яким вказане орендоване майно було фактично передано відповідачу (а.с. 14).

За твердженням позивача, відповідачем розрахунки по орендній платі не проводилися в результаті чого утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 4 722 грн. 58 коп. за період з 23.12.2014р. по 18.08.2015р.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Подані позивачем докази підтверджують факт користування відповідачем орендованим майном та наявність заборгованості, строк оплати якої настав, проте надані розрахунки в частині визначених періодів не відповідають умовам укладеної між сторонами угоди.

Так зокрема, враховуючи, що розмір орендної плати за календарний місяць сторони визначили в сумі 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 100,00 грн.), а згідно пункту 3.3 Договору, Орендна плата сплачується орендарем за поточний місяць до 15 числа наступного місяця, то, відповідно, у визначеному позивачем періоді (з 23.12.2014р. по 18.08.2015р.) правомірним є нарахування орендної плати:

- з 23.12.2014р. по 14.01.2015р. в сумі 445 грн. 17 коп. (заборгованість за грудень місяць);

- з 15.01.2015р. по 14.02.2015р. в сумі 600 грн. 00 коп. (заборгованість за січень місяць);

- з 15.02.2015р. по 14.03.2015р. в сумі 600 грн. 00 коп. (заборгованість за лютий місяць);

- з 15.03.2015р. по 14.04.2015р. в сумі 600 грн. 00 коп. (заборгованість за березень місяць);

- з 15.04.2015р. по 14.05.2015р. в сумі 600 грн. 00 коп. (заборгованість за квітень місяць);

- з 15.05.2015р. по 14.06.2015р. в сумі 600 грн. 00 коп. (заборгованість за травень місяць);

- з 15.06.2015р. по 14.07.2015р. в сумі 600 грн. 00 коп. (заборгованість за червень місяць);

- з 15.07.2015р. по 14.08.2015р. в сумі 600 грн. 00 коп. (заборгованість за липень місяць);

- з 15.08.2015р. по 18.08.2015р. в сумі 77 грн. 44 коп.

З огляду на зазначене, у визначеному позивачем періоді (з 23.12.2014р. по 18.08.2015р.), заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості у сумі 4 722 грн. 58 коп. судом визнається обгрунтованим.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню, визначену п. 6.2 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів частини 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що орендар у разі порушення строків перерахування орендної плати та інших встановлених даним договором платежів, сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення плати.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання по оплаті оренди за нежитлові приміщення, позивачем за період з 18.02.2015р. по 18.08.2015р. нараховано пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, сума якої складає 4 271 грн. 04 коп.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Так зокрема, статтею 231 Господарського кодексу України визначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно ст. 1 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, враховуючи обмеження щодо розміру пені, встановлені вказаним Законом та положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд здійснивши перерахунок визнає обгрунтованим нарахування пені (у визначеному позивачем періоді) в сумі 701 грн. 34 коп.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 16.01.2015р. по 18.08.2015р. в розмірі 35 грн. 68 коп. та інфляційні за період з 01.02.2015р. по 31.07.2015р. в розмірі 481 грн. 76 коп.

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, у визначеному позивачем періоді, визнає їх нарахування та розмір обґрунтованим.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 4 722 грн. 58 коп. заборгованості, 700 грн. 34 коп. пені, 35 грн. 68 коп. - 3% річних та 481 грн. 76 коп. інфляційних, з покладенням судових витрат на відповідача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс" (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 38610723) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) 4 722 грн. 58 заборгованості по орендній платі, 701 грн. 34 коп. пені, 35 грн. 68 коп. - 3% річних, 481 грн. 76 коп. інфляційних.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Плюс" (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код ЄДРПОУ 38610723) в доход Державного бюджету України 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.10.2015р.

Суддя Романюк Р.В.