Постанова

від 13.10.2015 по справі 904/5600/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015 року Справа № 904/5600/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №06137 від 08.10.15, представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський завод бурового обладнанняВ» , м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015р. у справі №904/5600/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«СтанкоінструментімпортВ» , м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський завод бурового обладнанняВ» , м.Дніпропетровськ

про стягнення 25 149,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

За клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю В«СтанкоінструментімпортВ» справа слухалась в режимі відеоконференції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015р. у справі №904/5600/15 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський завод бурового обладнанняВ» , м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«СтанкоінструментімпортВ» , м.Київ 14023,68 грн. заборгованості, 608,56 грн. 3% річних, 10517,35 грн. інфляційних втрат, 1827 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський завод бурового обладнанняВ» подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його частково скасувати щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 10517,35 грн. В апеляційній скарзі скаржник також просить апеляційний господарський суд призначити графік виплат частинами, починаючи з листопада 2015р.

Зокрема, скаржник зазначає, що йому незрозуміло по якому індексу було нараховано інфляційні втрати.

Також скаржник вказує на те, що посилання у позові, поданому позивачем у 2015р. на договір, строк дії якого відповідно до п.8.7 договору - до 31.12.2014р., є неправомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

03.10.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«СтанкоінструментімпортВ» , як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський завод бурового обладнанняВ» , як покупцем, укладено договір поставки №03/10 2013, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався в погоджені сторонами строки передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався належним чином прийняти і оплатити товар (продукцію), якість, асортимент та інші характеристики якого викладені в рахунках, видаткових накладних, актах приймання-передачі тощо (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.6 договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію на розрахунковий рахунок постачальника банківським переказом на протязі 30-ти календарних днів з моменту її поставки.

У пункті 8.7 договору сторони погодили строк дії договору до 31.12.2014р.

В частині виконання своїх зобов'язань сторонами договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору та проведення всіх взаєморозрахунків (п.8.8 договору).

Позивач за видатковою накладною №309 від 10.12.2013р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 14023,68 грн., який отриманий за довіреністю №Дов-000974 від 10.12.2013р. ОСОБА_2 (а.с.14,15).

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати чи повернення поставленого за договором товару на суму 14023,68 грн. відповідачем судам обох інстанцій не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача 14023,68 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.2.6 договору розрахунок за поставлений 10.12.2013р. позивачем товар мав бути здійснений відповідачем в строк до 09.01.2014р. включно.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.01.2014р. по 22.06.2015р. у сумі 608,56 грн. та інфляційних втрат за період з січня 2014р. по травень 2015р. у заявленій сумі 10517,35 грн.

Щодо доводів скаржника про нарахування інфляційних втрат судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.3.1,3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Величини індексів інфляції за даними Державної служби статистики України у 2014р. становлять: січень-100,2%, лютий-100,6%, березень-102,2%, квітень-103,3%, травень-103,8%, червень-101,0%, липень-100,4%, серпень-100,8%, вересень-102,9%, жовтень-102,4%, листопад-101,9%, грудень-103,0%.

Величини індексів інфляції за даними Державної служби статистики України у 2015р. становлять: січень-103,1%, лютий-105,3%, березень-110,8%, квітень-114,0%, травень-102,2%.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється наступним чином: (100,2%*100,6%*102,2%*103,3%*103,8%*101,0%*100,4%*100,8%*102,9%*102,4%*101,9%*103,0%*103,1%*105,3%*110,8%*114,0%*102,2%):100*14023,68грн-14023,68грн.=10517,82 грн.

Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 10517,35 грн. підлягає задоволенню як правильно розрахована та підтверджена матеріалами справи.

Доводи скаржника про те, що посилання у позові, поданому у 2015р. на договір, строк дії якого відповідно до п.8.7 договору - до 31.12.2014р., є неправомірним, відхиляються судовою колегією як безпідставні, оскільки згідно п.8.8 договору договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору та проведення всіх взаєморозрахунків.

Вимога скаржника про призначення графіку виплат частинами, починаючи з листопада 2015р., яка викладена в апеляційній скарзі, відхиляється судовою колегією, оскільки відповідачем не зазначено розмір виплат та строки, протягом яких він мав намір погасити заборгованість, а також оскільки скаржником не надано жодного належного доказу в розумінні статей 32,33,34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання ним рішення суду.

Таким чином, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Дніпропетровський завод бурового обладнанняВ» , м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015р. у справі №904/5600/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 15.10.2015 року.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя М.О.Дармін