Постанова

від 22.09.2015 по справі 808/3746/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року о/об 11 год. 03 хв.Справа № 808/3746/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

Представника позивача - ОСОБА_1

(довіреність №51 від 06.08.15);

Представника відповідача - ОСОБА_2

(довіреність №77/10/07-25-10),

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 24 червня 2015 року щодо зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 31260,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000362200 від 24 червня 2015 року щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32132,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8033,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 26 травня 2015 року по 28 травня 2015 року ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Восток - Запоріжжя» за 2014 рік та складено ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року. На підставі ОСОБА_3 №458/08-25-22-011/38983006 24 червня 2015 року заступником начальника ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000352200 та №0000362200. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення №0000352200 та №0000362200 такими, що підлягають скасуванню, як безпідставні та необґрунтовані.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях (вх.№ 31668) від 29 липня 2015 року відповідно до яких зазначив, що підчас проведення перевірки фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Восток-Запоріжжя» до підприємств-покупців, у тому числі до ТОВ «ЗТМК». Зазначає, що у зв'язку з не підтвердженням операцій з реалізацією та придбанням ТМЦ від ТОВ «Алькар- СМТ», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Кротол- Плюс Є», ТОВ «Пірол СКФ» до ТОВ «Восток-Запоріжжя» та у подальшому до контрагентів покупців, у т.ч. ТОВ «ЗТМК» - відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та операцій з придбання у контрагентів-постачальників.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до довідки АА №814482 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» зареєстроване 19 листопада 2013 року, як юридична особа за адресою: 69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 38983006.

Так, в період з 26 травня 2015 року по 28 травня 2015 року фахівцями ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код СДРПОУ 3691 1825) за 2014 рік.

За результатами перевірки складено ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (код СДРПОУ 38983006) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 3691 1825) за 2014 рік».

ОСОБА_3 перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» порушило вимоги:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року внаслідок чого ТОВ «ЗТМК»

- занижено до сплати податок на прибуток на загальну суму 32132,00 грн.. у т.ч. по відповідних податкових періодах: за 2014 рік на суму 32 132,00 грн.;

- завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 31 260.00 грн., у тому числі за відповідні періоди: лютий 2014 року на суму 4200,00 грн.;

- квітень 2014 р. на суму 27060,00 грн.;

- завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі за відповідні періоди: березень 2014 року на суму 6 168,00 грн.; квітень 2014 року на суму 6 168,00 грн.; травень 2014 року на суму 33 228,00 грн.; червень 2014 року на суму 33228,00 грн.; липень 2014 року на суму 33228,00 грн.; серпень 2014 року на суму 33228,00 грн.; вересень 2014 року на суму 33228,00 грн.; жовтень 2014 року на суму 37 761,00 грн.; листопад 2014 року на суму 37761,00 грн.; грудень 2014 року на суму 37761,00 грн.

Не погодившись із висновками викладених в ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року позивач, 12 червня 2015 року звернувся до начальника ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області із запереченнями на такий ОСОБА_3 перевірки.

22 червня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» отримано відповідь відповідно до якої заперечення на ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року залишені без задоволення.

Так, на підставі ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року відносно позивача винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 24 червня 2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 31260,00 грн.;

- № НОМЕР_2 від 24 червня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 32132,00 грн., та штрафними санкціями у розмірі 8033,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Судом встановлено, що 31 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» (Постачальник) укладено Договір поставки №116.

Відповідно до Договору Постачальник, зобов'язаний у 2014 році поставити Покупцеві товар, який зазначений в специфікації №1, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно до специфікації №1 покупцю поставлявся Сілікокальцій СК30 у кількості однієї тони на загальну суму 25200,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 4200,00 грн.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору №116 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» до суду надано:

- податкова накладна №20 від 12 лютого 2014 року, на загальну суму 25200,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 4200,00 грн.;

- видаткова накладна №53 від 12 лютого 2014 року, на загальну суму 25200,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 4200,00 грн.;

- прибутковий ордер №14-0000238;

- товарно-транспортну накладну №Р53 від 12 лютого 2014 року;

- платіжне доручення №2359 від 25 лютого 2014 року.

20 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» (Постачальник) укладено Договір поставки №319.

Відповідно до Договору, Постачальник зобов'язаний у 2014 році поставити Покупцеві товар, який зазначений в специфікації №1, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно до специфікації №1 покупцю поставлявся Ферохром ФХ800 у кількості десяти тон на загальну суму 164500,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 27416,67 грн.

- податкова накладна №08 від 04 квітня 2014 року, на загальну суму 162357,44 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 27059,57 грн.;

- видаткова накладна №142 від 04 квітня 2014 року, на загальну суму 162357,44 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 27059,57 грн.;

- прибутковий ордер №14-0000827;

- товарно-транспортну накладну №Р142 від 04 квітня 2014 року;

- платіжні доручення: №2359 від 15 травня 2014 року, №10432 від 17 червня 2014 року, №9421 від 04 червня 2014 року, №7526 від 14 травня 2014 року, №5532 від 11 квітня 2014 року.

10 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» (Постачальник) укладено Договір поставки №504.

Відповідно до Договору, Постачальник зобов'язаний у 2014 році поставити Покупцеві товар, який зазначений в специфікації №1, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

На виконання умов договору позивачем до суду надано:

- податкова накладна №12 від 17 липня 2014 року, на загальну суму 26658,31 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 4443,05 грн.;

- видаткова накладна №254 від 15 липня 2014 року, на загальну суму 26658,31 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 4443,05 грн.;

- прибутковий ордер №14-0002127;

- товарно-транспортну накладну №Р254 від 15 липня 2014 року;

- платіжне доручення: №28722 від 12 листопада 2014 року.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання ТМЦ у контрагенту.

2. Щодо реальності вчинених операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, податковий орган в ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року посилається на ОСОБА_3 від 04 березня 2015 року №18/08-29-22-0109/36911825 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 36911825) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Алькар-СМТ» (код за ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «Пірол СКФ» (код за ЄДРПОУ 38881578), ТОВ «Кротол-плюс С» (код за ЄДРПОУ 38863653) та ТОВ «Фідом-СТ» (код за ЄДРПОУ 38863852) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, проведеної ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 36911825) не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Алькар-СМТ» (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «Пірол ЄКФ» (код за ЄДРПОУ 38881578), ТОВ «Кротол-плюс Є» (код за ЄДРПОУ 38863653) , ТОВ «Фідом-ЄТ» (код за ЄДРПОУ 38863852) та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) до контрагентів покупців, у тому числі ТОВ «ЗТМК». В актів перевірки вказано на те, що не встановлено у ланцюгах постачання ТОВ «Алькар-СМТ» (код за ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «Пірол СКФ» (код за ЄДРПОУ 38881578), ТОВ «Кротол-плюс С» (код за ЄДРПОУ 38863653) та ТОВ «Фідом-СТ» (код за ЄДРПОУ 38863852) товарів, які у подальшому були реалізовані ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 36911825). Таким чином, з матеріалів перевірки встановлено, що фактично товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Кротол- Плюс С» та ТОВ «Пірол СКФ» до ТОВ «Восток-Запоріжжя» та у подальшому до контрагентів покупців, у т.ч. ТОВ «ЗТМК» не постачалися, взаємовідносини носили безтоварний характер, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Разом з тим, в акті перевірки відповідач також посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 08 жовтня 2014 року. Свідок зазначила, що вона з лютого 2013 року працювала на посаді бухгалтера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «НВФ «Востокмет», а також здійснювала аналіз бухгалтерських документів ТОВ «Восток-Запоріжжя». Відповідно до протоколу допиту свідок зазначила операції з постачання ТМЦ від підприємств ТОВ «ПІРОЛ СКФ» (код ЄДРПОУ 38881578), ТОВ «КРОТОЛ-ПЛЮС С»(код ЄДРПОУ 38863653), ТОВ «ФІДОМ-СТ»(код ЄДРПОУ 38863852), ТОВ «АЛЬКАР- СМТ» (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «БУД-ЕНЕРГо-СТАНДАРТ»(код ЄДРПОУ 37221276), ТОВ «Тітул Авто»(код ЄДРПОУ 39290891) були лише, на папері, та не мали реального характеру, - були безтоварними.

Зазначені документи використовувалися для заниження фактичної сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, шляхом відображення неіснуючих фінансово-господарських взаємовідносин, та включення до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємств ТОВ «Восток-Запоріжжя» та ТОВ «НВФ «Востокмет».

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Також суд звертає увагу податкового органу на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем до суду надано первинні бугзалтерські документи, включаючи платіжні доручення: №2359 від 15 травня 2014 року, №10432 від 17 червня 2014 року, №9421 від 04 червня 2014 року, №7526 від 14 травня 2014 року, №5532 від 11 квітня 2014 року, які відображають рух активів (сплату за придбаний товар) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Крім того, суд не приймає посилання податкового органу на ОСОБА_3 перевірки від 04 березня 2015 року №18/08-29-22-0109/36911825 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Восток-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 36911825) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Алькар-СМТ» (код за ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «Пірол СКФ» (код за ЄДРПОУ 38881578), ТОВ «Кротол-плюс С» (код за ЄДРПОУ 38863653) та ТОВ «Фідом-СТ» (код за ЄДРПОУ 38863852) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, проведеної ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, оскільки відповідачем не надано жодного судового рішення в кримінальній справі, яке б було прийнято на підстві обставин викладених в такому ОСОБА_3 перевірки.

Крім того, ОСОБА_3 перевірки від 04 березня 2015 року №18/08-29-22-0109/36911825 не містить доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» здійснювалась діяльність спрямована на здійснення безтоварних операцій.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Восток-Запоріжжя».

Докази притягнення службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до кримінальної відповідальності щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя», викладених в ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року, відповідач до суду не надав.

Крім того, відповідач не надав до суду доказів придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» товару/послуг не у Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя», а в інших осіб.

Також, відповідач не спростував доводи позивача щодо транспортування товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» до «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Суд звертає увагу податкового органу на те, що позивач не повинен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товарів/послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» відповідачем - не доведено.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (статті 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку про відсутність поставок товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Запоріжжя» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Однак, позивачем до суду було надано: Договори; специфікації до договорів; видаткові накладні; податкові накладні; прибуткові ордери; товарно-транспортні накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних та платіжні доручення.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

За приписами підпунктів 134.1.1-134.1.2 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як зазначено у пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З урахуванням товарності господарських операцій здійснених ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та з постачальником - ТОВ «Восток-Запоріжжя», позивачем вірно віднесені видатки на придбання ТМЦ при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

4. Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпунктів 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як видно зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем як до перевірки та і при судовому розгляді справи надані докази, які в своїй сукупності підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Як встановлено із матеріалів справи, господарські правовідносини з ТОВ «Восток-Запоріжжя» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання послуг підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже на підставі вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «Восток-Запоріжжя» в акті перевірки відсутні.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до наведеного представником відповідача наявного кримінального провадження № 3201408000000059 від 28 червня 2014 року здійснюється досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України за фактом пособництва службовим особам ТОВ «Восток-Запоріжжя» в ухиленні від сплати податків по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Пріол СКФ», які в період з 01 січня 2013 року по 20 липня 2014 року ухилились від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

В проваджені СУ ФР ГУ Міндоходів у Запорізькій області занаходяться матеріали кримінального провадження № 32014080280000037 від 19 червня 2014 року за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Пріол СКФ», ТОВ «НОЛАС-НОЛАС 2011», ТОВ «Фідом-СТ», ТОВ «АЛЬКАР-СТ», ТОВ «ІРПІНЬ ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «Кротол-Плюс», ТОВ «Сервіс КДМС», ТОВ «ОСОБА_5 ПЛЮС», ТОВ «Грандплит» за ознаками кримінального порушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво.

Тобто кримінальні провадження або вирок суду щодо господарських взаємовідносин між ТОВ «Восток-Запоріжжя» та ТОВ «ЗТМК» відсутні.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача, викладені у ОСОБА_3 перевірки №458/08-25-22-011/38983006 від 05 червня 2015 року, визначають можливість відсутності здійснення господарських операцій ТОВ «Восток - Запоріжжя» з іншими контрагентами, а відносно позивача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування. Тому, податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24 червня 2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 31260,00 грн. та № НОМЕР_2 від 24 червня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 32132,00 грн., та штрафними санкціями у розмірі 8033,00 грн., є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 24 червня 2015 року щодо зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 31260,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000362200 від 24 червня 2015 року щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32132,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8033,00 грн.

Судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов