Постанова

від 30.09.2015 по справі 810/3898/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року 810/3898/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білоцерківському районі Київської області до Приватного підприємства "Теплосервіс" про стягнення заборгованості за страховими внесками,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білоцерківському районі Київської області (далі - Фонд) з позовом до Приватного підприємства "Теплосервіс" (далі - Підприємство), в якому просить стягнути заборгованість за страховими внесками у розмірі 283,85 грн.

31.08.2015 Київським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до судового розгляду, а 17.09.2015 - ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, згідно з розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачення коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, самостійно визначив суму заборгованості за страховими внесками, що належить сплатити, але заборгованість добровільно не сплатив. У зв'язку з цим Фонд звернувся до суду про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, за таких обставин, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.08.2015, 13.09.2001 було проведено державну реєстрацію Підприємства (том 1, а.с. 17-19).

Відповідно до страхового свідоцтва від 23.07.2009 №1026001453, Підприємство взяте на облік як платник страхових внесків 01.10.2001 (том 1, а.с. 5).

13.10.2010 Підприємство подало до Фонду розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачення коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 9 місяців 2010 року, згідно якого, до Фонду належить сплатити 283,85 грн. (том 1, а.с.7).

Із звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду, випливає, що у Підприємства наявна заборгованість у розмірі 283,85 грн. (том 1, а.с. 6).

У зв'язку з тим, що відповідач суму заборгованості за страховими внесками не сплатив в установлений законом строк, позивач звернувся до суду про її стягнення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з вимогами статті 4 Основ, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як убачається з частини п'ятої статті 21 Основ (у редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань покладався виключно на роботодавця.

Відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №1105-XIV) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Згідно з вимогами статті 22 Основ, до 1 січня 2011 року порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначались законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як убачається з частини шостої статті 47 Закону України №1105-XIV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 №2213-III (у редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин), статті 45 Закону України №1105-XIV відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань страхові внески.

Згідно з вимогами пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до вимог пункту 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженій постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за №867/14134, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.

Згідно з пункту 5.8 вказаної Інструкції, при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Відповідно до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 9 місяців 2010 року Підприємством визначено суму платежів до сплати у розмірі 283,85 грн., однак вказану суму ним не було сплачено, що підтверджується звітом щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду.

Таким чином, у Підприємства існує заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 283,85 грн.

Положеннями частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 283,85 грн. суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Теплосервіс" (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31678607) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Білоцерківському районі Київської області (09100, Київська обл., м.Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, буд.106, ідентифікаційний код 25885614) заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 283,85 грн. (двісті вісімдесят три грн. 85 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.