Постанова

від 22.09.2015 по справі 810/3512/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року (18:23) м. Київ 810/3512/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс 2006» про стягнення податкового боргу.

Суть спору: Державна податкова інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс 2006» про стягнення податкового боргу в сумі 3 721 865, 27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує у встановлений законодавством строк узгоджене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3 721 865, 27 грн., яке позивач просить стягнути у примусовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача долучив документи до матеріалів справи, які були прийняті судом, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується підписом представника відповідача на розписці, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідача та можливість розгляду справи за даної явки осіб, що беруть участь у справі.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити спір по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс 2006» зареєстровано як юридична особа та як платник податків, зборів та інших обов’язкових платежів і перебуває на податковому обліку (основне місце обліку) в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Відповідно до поданої позивачем інформації, ТОВ «Спецсервіс 2006» перебуває на обслуговуванні у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві до кінця 2015 року у зв’язку з переходом на облік до нової ДПІ (неосновне місце обліку).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 05.08.2015 за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 3 721 865, 27 грн., який виник з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету. Так, зокрема, відповідачем було подано наступні декларації:

- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 19.02.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 77 245, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 22.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 162 698, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року від 20.02.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 512 424, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 19.03.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 1 840 486, 00 гр.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року від 17.04.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 651 160, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 19.05.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 276 344, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року від 22.06.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 69 209, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 20.11.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 132 329, 00 грн.

Відповідно до облікових карток по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс 2006» за періоди з 31.12.2013 по 31.12.2014 та з 31.12.2014 по 30.06.2015 наявна станом на 31.11.2014 переплата за податком на додану вартість в сумі 29, 73 грн. була врахована позивачем в часткове погашення податкової заборгованості по податковому зобов’язанню, яке виникло відповідно до Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 20.11.2014, у зв’язку з чим заборгованість щодо сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) складає 3 721 865, 27 грн.

Враховуючи викладене, податковий борг відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 3 721 865, 27 грн.

Несплата відповідачем податкового боргу в сумі 3 721 865, 27 грн. стала підставою для звернення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з юридичної особи. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з приписами п.п. 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов`язання.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Самостійно визначені позивачем суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ у повному обсязі сплачені не були.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 29035-25 від 03.12.2014 яка була отримана відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача на корінці вищевказаної вимоги. Відповідно до вимоги, сума податкового боргу відповідача становить 132 299, 27 грн.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Крім того, позивачем було винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 2408/26-59-25-01-14 від 04.12.2014, відповідно до якого було прийнято рішення здійснити опис майна, що перебуває у власності ТОВ «Спецсервіс 2006».

Вищевказане рішення було направлено ТОВ «Спецсервіс 2006», яке в подальшому було отримано останнім, що підтверджується підписом представника відповідача про отримання на примірнику відповідного рішення.

Відповідно до п.89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов’язання, які вказані в податкових деклараціях, а також грошове зобов’язання, визначене в податковій вимозі, яке не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 3 721 865, 27 грн., що підтверджується вищевказаними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.

Стосовно прав Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на звернення до суду з позовом у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 10.13 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1127 від 14.11.2014 (надалі-Порядок № 1127) у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу; 2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Згідно з п. 10.14 Порядку № 1127 після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до: закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та контролюючий орган вже повідомив платника податків про її проведення; повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі; закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом. Контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку разом з одним примірником повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненим IV розділом) у такі строки: після закінчення бюджетного періоду стосовно платників податків, визначених у підпункті 10.13 цього пункту; протягом двох робочих днів після зняття з обліку в інших випадках (п. 10.15 Порядку № 1127).

Отже, оскільки відповідач до кінця поточного бюджетного року обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновним місцем обліку), тобто в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, то відповідно, позивач продовжує здійснювати адміністрування податків та зборів ТОВ «Спецсервіс 2006» до кінця року, а тому має право на звернення до суду щодо стягнення з відповідача податкового боргу в порядку пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідач не надав суду заперечення на позов, докази оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна позивача або доказів сплати заборгованості також надано не було.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні 22.09.2015 оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 28.09.2015.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з рахунків в банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс 2006» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Незалежності, будинок 14, ідентифікаційний код 34487249) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 3 721 865 (три мільйони сімсот двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят п’ять) гривень 27 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.