Ухвала

від 09.10.2015 по справі 813/6261/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

09 жовтня 2015 року 11 год. 14 хв. Справа № 813/6261/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства В«ГеліосВ» - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про закриття провадження у справі за позовом першого заступника прокурора м. Львова до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства В«ГеліосВ» про визнання протиправною і скасування ухвали,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява першого заступника прокурора міста Львова до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства В«ГеліосВ» , в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 31.07.2014 року №3747 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання ТзОВ НВП «Геліос» земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 317.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Львівської міської ради від 31.07.2014 року №3747 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання ТзОВ НВП «Геліос» земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 317» вилучено земельні ділянки на вул. Т.Шевченка, 317 за згодою з користування у приватного підприємства «Зелений ліс» - площею 0,0822 га та публічного акціонерного товариства «Конвеєр» - площею 0,0831 га, а також затверджено товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Геліос» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1653 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0029) на вул. Т.Шевченка, 317 в оренду терміном на 5 років для обслуговування існуючих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості. Прийняттю вказаної ухвали передувало прийняття ухвали Львівської міської ради від 23.09.2013 року №2710 «Про надання ТзОВ НВП «Геліос» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення «відновлення) меж земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 317.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Клопотання мотивоване тим, що є наявний укладений договір оренди земельної ділянки між Львівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Геліос», а у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції. Вважає, що регулювання вказаних відносин Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» підтверджує виникнення спору про цивільне (господарське) право, яке належить вирішувати у порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлене клопотання з підстав, зазначених у ньому. Просила таке задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі його уповноваженого представника до суду не надходило.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства В«ГеліосВ» не заперечив проти задоволення даного клопотання.

При прийнятті ухвали суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України ради при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Також слід зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі, тощо.

Крім цього, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України висловленою, зокрема, в постанові від 24 лютого 2015 року. Верховний Суд України зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Підстави для закриття провадження в адміністративній справі передбачені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до пункту першого частини першої вказаної статті суд закриває провадження у справі якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, якщо провадження у справі закривається з цієї підстави, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Подане представником позивача клопотання про закриття провадження у справі не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси і тому приймається судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 157, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1.Клопотання представника позивача задовольнити.

2.Провадження в адміністративній справі за позовом першого заступника прокурора м. Львова до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства В«ГеліосВ» про визнання протиправною і скасування ухвали - закрити.

3.Розяснити позивачу, що спірні питання зазначені у позовній заяві слід вирішувати в порядку господарського судочинства.

4.Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 13 жовтня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.