Постанова

від 30.06.2015 по справі 814/3892/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року справа № 814/3892/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суд ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.09.2014 року №0000572201, від 16.12.2014 року №0000682201,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.09.2014 року №0000572201, від 16.12.2014 року №0000682201. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що посадовими особами Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції незаконно та неправомірно проведено позапланову невиїзду перевірку позивача та незаконно складено акт від 05.12.2014 року № 38/14-09-22-01/32741433, а тому податкові повідомлення - рішення від 23.09.2014 року №0000572201, від 16.12.2014 року №0000682201 які прийняті на підставі вказаного акту є незаконними та такими що підлягають скасуванню. 22.01.2015 року до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що під час перевірки підприємством ТОВ «Альянс» не підтверджено залучення до виконання робіт ТОВ «Опт Інвест», ТМЦ, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 108941,3грн., в т.ч. по періодам: за вересень місяць 2013 року в сумі 108941 грн., а також завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся на суму 544707 грн., у зв'язку з чим оскаржуване рішення винесено правомірно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволені вказаних позовних вимог, питання про розгляду справи в порядку письмового провадження залишив на розсуд суду. На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" (далі - ТОВ "Альянс") зареєстроване Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області як юридична особа 09.02.2004 року за №15027770003000023 що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Альянс» (а.с11). Судом встановлено, ТОВ "Альянс" взято на облік в контролюючому органі з 13.02.2004 року за №1, станом на 30.12.2010 року перебуває на обліку в Арбузинському віддаленні Южноукраїнській ОДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення серія МК №134589, виданого 14.02.2014 року Южноукраїнською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, ОСОБА_2 - начальнику відділу податкового аудиту Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, згідно із пп. 78.1.5, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями) та відповідно до наказу Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Миколаївській області від 27.11.2014 №466 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альянс», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Опт Інвест» (код ЄДРПОУ 38689128)за період вересень 2013р., ТОВ «Тех-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38748848) за лютий, березень 2014 р., ТОВ «Технології і сервіс» (код ЄДРПОУ 36174110) за березень 2014р. За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 05.12.2014 року № № 38/14-09-22-01/32741433 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „АльянсВ» (код за ЄДРПОУ 32741433) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Опт Інвест» (код ЄДРПОУ 38689128) за період вересень 2013 року ТОВ «Тех-Трейдінг» (код ЄДРПОУ38748848) за лютий, березень 2014 р., ТОВ «Технології і сервіс» (код ЄДРПОУ 36174110) за березень 2014 р. , яким встановлено порушення: п. 198.1. п.п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 108941 грн. в т.ч. по періодам: за вересень 2013 року в сумі 108941 грн.; порушення вимог п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся на суму 544707 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік, на суму 103494 грн.(а.с.57). На підставі акту перевірки від 05.12.2014 року № 38/14-09-22-01/32741433 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.09.2014 року №0000572201 на суму 155241,00 грн., з яких: за основним платежем в сумі 103494,00 грн. за штрафними санкціями - 51747,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 23.09.2014 року № НОМЕР_1 на суму 231661,00 грн. та в частині застосування штрафної санкції в сумі 115830,50 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями від 23.09.2014 року позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міністерства доходів і зборів Миколаївської області про перегляд прийнятих рішень (а.с. 62-68). Головне управління Міндоходів у Миколаївській області рішенням про результати розгляду скарги від 05.12.2014 року №71/10/14-29-10-05-10, скаргу ТОВ «Альянс» задовольнив частково, а саме: податкове повідомлення - рішення від 23.09.2014 року № НОМЕР_2 залишено без змін; податкове повідомлення - рішення від 23.09.2014 року № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 347491,50 грн. ( втому числі за основним платежем - 231661,00 грн., штрафні санкції - 115830,50 грн.) скасував (а.с.68-74).

Южноукраїнською ОДПІ 16.12.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення від №0000682201 на суму 63411,50 грн., з яких: за основним платежем - 108941,00 грн. та за штрафними санкціями - 54470,50 грн. (а.с.61).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 року №0000572201, від 16.12.2014 року №0000682201, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо наступних порушень: п.198.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 108941 грн.; п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями) внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся на суму 544707 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік, на суму 103494 грн.

Судом встановлено, що Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області при проведенні перевірки ТОВ «Альянс» були використані наступні документи: податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2013р. (від 18.10.2013 за №9066219256) з додатками; розрахунок коригування сум податкових зобов'язань (від 18.10.2013 за №9066223887) податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2014р. (від 19.03.2014 за №9014419008) з додатками; податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2014р. (від 16.04.2014 за №9020652987) з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (від 14.03.2014 року за №9013136126); податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014р. (від 19.05.2014 за №9028414974) з додатками; договори, додаткові угоди, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, підсумкові відомості, довідки про вартість виконаних робіт та інші документи, що були надані до перевірки за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 та 01.02.2014 по 31.03.2014; акт від 11.06.2014р. № 1403/22-13/38689128 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Опт-Інвест» (код за ЄДРПОУ 38689128 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності 01.01.2013-31.03.2014р., надісланий листом від 25.06.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; акт від 08.05.2014 №1284/26-55-22-07/38748848 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейдинг» (податковий номер 38748848) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р. надісланий листом від 15.05.2014 року ДПІ у Печерському районі м. Києва; акт від 05.06.2014 № 434 /26-57-22-01-10/36174110 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Технології і Сервіс" (код ЄДРПОУ 36174110) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.03.2014 по 30.04.2014В» , надісланий листом від 05.06.14 № 3142/7/26-57-22-01-20 ДПІ у Печерському районі м. Києва; постанова про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області від 03.06.2014 року; відповідь ТОВ „АльянсВ» від 26.08.2014 №231 на запит Южноукраїнської ОДПІ від 19.08.2014 року №764/10/22-624 про надання пояснень та копій документів; бази комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені висновки були зроблені з огляду на те, що підприємством ТОВ «Альянс» не підтверджено залучення до виконання робіт ТОВ «Опт-Інвест», про що свідчить акт від 11.06.2014р. № 1403/22-13/38689128 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Опт-Інвест» (код за ЄДРПОУ 38689128) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності 01.01.2013-31.03.2014р.» , надісланий листом від 25.06.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ В«Опт-ІнвестВ» , здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ В«Опт-Інвест", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ В«Опт-ІнвестВ» , та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ОПТ-ІНВЕСТ» та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «ОПТ-ІНВЕСТ» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Крім того, директор ТОВ „Опт-ІнвестВ» , ОСОБА_3, являється фіктивним директором. Отже первинні бухгалтерські документи та податкові накладні підписані не встановленою особою. Відповідно первинні документи, отримані від вищевказаного підприємства та видані покупцям є недостовірними.

Таким чином, в порушення п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755 VI (із змінами та доповненнями) ТОВ „АльянсВ» завищено відображені витрати по взаємовідносинам з ТОВ „Опт-ІнвестВ» , що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся на суму 544707 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік, на суму 103494 грн., характер взаємовідносин детально відображено п.3.2.2 Акта перевірки. А також внаслідок порушення п. 198.1 п. 198.6 ст.198, за вересень 2013р., ТОВ „АльянсВ» завищено податковий кредит на суму 108941 грн..

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В свою чергу, відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Судом встановлено, що між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ОСОБА_4 з одного боку і товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» в особі директора ОСОБА_5 з іншого боку було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт по ЮУАЕС блок №1, реконструкція вентиляційної градирні І СБ від 28.05.2013 року, у відповідності до умов якого, Підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами, з власних матеріалів, якісно і у встановлений договором термін роботи з реконструкції вентиляційної градирні І СБ на енергоблоці №1, згідно з переліком обсягів робі, ПІДРЯДНИК здає, в обумовлені терміни, виконані роботи ЗАМОВНИКУ, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. ЗАМОВНИК зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.

В свою чергу, між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ОСОБА_4 з одного боку і товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» в особі директора ОСОБА_5 з іншого боку було укладено договір на реконструкцію несучих конструкцій всередині будівлі вентиляторної градирні ІІ СБ блоку №1 від 02.07.2013 року, у відповідності до якого ПІДРЯДНИК, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами, з власних матеріалів, якісно і у встановлений договором термін роботи з реконструкції несучих конструкцій всередині будівлі вентиляторної градирні II СБ блоку №1. ПІДРЯДНИК здає, в обумовлені терміни, виконані роботи ЗАМОВНИКУ, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. ЗАМОВНИК зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.

У відповідності до п. 6.1 вищезазначених договорів за узгодженням із замовником допускається залучати до виконання робіт субпідрядні організації, що мають відповідні ліцензії.

На виконання вищезазначених договорів між ТОВ "Альянс" та ТОВ "Опт-Інвест" було укладено договір підряду №22/2013 від 30.08.2014 року у відповідності до якого, Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, відповідно проектно-кошторисної документації та умовам договору, виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності до узгодженої Сторонами програми робіт, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1).

У відповідності до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язується своїми силами та матеріально-технічними ресурсами виконати будівельно-монтажні роботи, які обумовлені в додатку №1.

Згідно п. 1.3 Договору місце виконання робіт: Миколаївська область, Арбузинський р-н., смт. Костянтинівка, вул. Промислова, 8а, територія Южно-Української атомної станції.

Пунктами 3.2, 3.10, 3.11 Договору передбачено, що ціна договору складає 571395,55,14 грн. (Пятсот сімдесят одна тисяча триста дев'яносто п'ять грн.). Розрахунки за виконані роботи проводиться на підставі підписаних Сторонами виконавчої документації, актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом 35 днів з моменті підписання за умови стабільного фінансування об'єкту. Замовник може перераховувати щомісячно на розрахунковий рахунок Підрядника перехідний авансовий платіж. Кошти авансового платежу враховуються при проведенні щомісячних розрахунків Замовника з Підрядником.

Згідно п. 6.2 Договору Підрядник складає акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в на підставі виконавчої документації, готує довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та передає їх Замовнику щомісячно до 25 числа. Замовник на протязі 5-ти робочих днів перевіряє достовірність акта приймання виконаних робіт в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості та, у випадках відсутності недоліків, підписує їх в межах цього строку або дає письмовий вмотивовану відмову від підписання.

Крім того, між ТОВ "Альянс" та ТОВ "Опт-Інвест" було укладено договір підряду №23/2013 від 30.08.2014 року у відповідності до якого, Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, відповідно проектно-кошторисної документації та умовам договору, виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності до узгодженої Сторонами програми робіт., яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1).

У відповідності до п. 1.3 Договору місце виконання робіт: Чернівецька обл., м. Новодністровськ, проммайданчик.

Згідно п.п. 3.2, 3.10 Договору ціна договору складає 96723.6 грн., (Девяносто шісь тисяч сімсот двадцять три грн. 60 коп.). Розрахунки за виконані роботи проводиться на підставі підписаних Сторонами виконавчої документації, актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом 35 днів з моменті підписання за умови стабільного фінансування об'єкту.

У відповідності до п. 6.2 Договору Підрядник складає акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в на підставі виконавчої документації, готує довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та передає їх Замовнику щомісячно до 25 числа. Замовник на протязі 5-ти робочих днів перевіряє достовірність акта приймання виконаних робіт в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості та, у випадках відсутності недоліків, підписує їх в межах цього строку або дає письмовий вмотивовану відмову від підписання.

На обґрунтування фактичності господарських операцій з ТОВ "Опт-Інвест" представником позивача були надані та досліджені судом наступні первинні документи: акти виконаних робіт КБ-3, довідки про вартість виконаних робіт КБ-2, податкові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, витяг з рахунку 631, додаток 5 до податкової декларації з ПДВ, платіжне доручення №167 від 20.09.2013 року.

Як вбачається із наданих представником позивача до суду первинних документів по господарським операціям із ТОВ "Опт-Інвест", зазначені документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а відтак, у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Опт-Інвест".

В свою чергу, представником позивача було надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт, складених відокремленим підрозділом «Южно-Українська АЕС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс», на підтвердження виконання договору на виконання будівельно-монтажних робіт по ЮУАЕС блок №1, реконструкція вентиляційної градирні І СБ від 28.05.2013 року та договору на реконструкцію несучих конструкцій всередині будівлі вентиляторної градирні ІІ СБ блоку №1 від 02.07.2013 року, для виконання яких позивачем було залучено субпідрядну організацію ТОВ "Опт-Інвест".

Крім того, позивачем було надано до суду лист відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС», яким було погоджено залучення ТОВ «Альянс» субпідрядної організації ТОВ "Опт-Інвест" для реконструкції несучих конструкцій всередині будівлі вентиляторної градирні ІІ СБ блоку №1.

Суми витрат за вказаними господарськими операціями позивач відніс до складу валових витрат згідно наданих декларацій з податку на прибуток підприємства.

На підтвердження того, що контрагент позивача мав можливість здійснювати вищевказані господарські операції, позивачем надано до суду копію витягу з ЄДР, згідно якого вбачається, що основним видом діяльності ТОВ "Опт-Інвест" є, зокрема код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми які позивач відніс на валові витрати. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у деклараціях по податку на прибуток за спірний період, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірні суми за вищевказаним договором, укладеним із його контрагентом, до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення позивачем валових витрат у спірних сумах.

В свою чергу, як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, було надано отриману від його контрагента належним чином оформлену податкову накладну, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до договору.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідна податкова накладна у позивача на час перевірки була наявна.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вже встановлено судом, позивачем отриманий від контрагентів товар був використаний в межах здійснення позивачем господарської діяльності, що підтверджується дослідженими судом доказами, описаними вище.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, зважаючи на наведені положення ПК України, суд вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству висновок відповідача про порушення позивачем п.198.2. ст.198, п.201.1ст.201 Податкового Кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про не доведеність реальності придбання та використання товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що контрагенти позивача відсутній за своїм місцезнаходженням.

Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» , із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів були відсутні у контрагентів.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Стосовно посилання відповідача на акт від 11.06.2014р. № 1403/22-13/38689128 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Опт-Інвест» (код за ЄДРПОУ 38689128 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності 01.01.2013-31.03.2014р., надісланий листом від 25.06.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ В«Опт-ІнвестВ» , здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ В«Опт-Інвест", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ В«Опт-ІнвестВ» , та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, слід зазначити наступне.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду). У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагента або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону В«Про державну податкову службуВ» та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня, як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів на підтвердження нікчемності укладених позивачем з його контрагентами угод. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюванних правочинів.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість судом не встановлено.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ В«Опт-Інвест".

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнює вартості придбаних послуг у ТОВ В«Опт-Інвест", а також підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 108941,00 грн.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року №0000572201, від 16.12.2014 року №0000682201 є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.09.2014 року №0000572201, від 16.12.2014 року №0000682201 - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року №0000572201, від 16.12.2014 року №0000682201.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс" судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплачений ТОВ «Альянс» за платіжним дорученням від 23.12.2014 року №462. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва