Постанова

від 06.10.2015 по справі 817/1872/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1872/15

06 жовтня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О., за участю секретаря судового засідання Маринич В.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кузнецовську Рівненської області доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Мульчицький" про стягнення капіталізованих платежів, ВСТАНОВИВ :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кузнецовську Рівненської області (далі - ВВД ФСС НВВПЗУ у м.Кузнецовську) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мульчицький" (далі - СВК "Мульчицький") про стягнення капіталізованих платежів у сумі 636275,43грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за СВК "Мульчицький" рахується заборгованість зі сплати капіталізованих платежів у сумі 636275,43грн. Вказаний борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений.

У судове засідання представник позивача не прибув, у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у поданих суду письмових запереченнях позов не визнав посилаючись на те, що СВК "Мульчицький" перебуває у стані припинення (ліквідації) не з підстав банкрутства, а за рішенням засновників, відтак, відповідно до чинного законодавства не повинно сплачувати капіталізовані платежі.

У судове засідання представник відповідача не прибув, у поданому суду клопотанні просив відкласти розгляд справи.

Судом не визнавалася обов’язковою участь сторін у судовому засіданні. За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе вирішити спір без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань як потерпілий, який отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ними під час роботи на СВК "Мульчицький".

У зв'язку з ліквідацією СВК "Мульчицький" ВВД ФСС НВВПЗУ у м.Кузнецовську направило йому заяву про визнання кредитором з розрахунком по капіталізації платежів, необхідних для проведення страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та членам їх сімей по вказаному працівнику на загальну суму 636275,43грн.

Вказана заява отримана відповідачем 15.05.2015, проте сума капіталізованих платежів ним не сплачена.

Ці обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: заявою про визнання кредитором від 12.05.2015 №01-09/171 (а.а.с.6-7), повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.8), розрахунком потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 01.004.2015 (а.с.9), випискою з акта освідування (а.с.12), фіскальним чеком від 02.07.2015 №1270 (а.с.13), витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.а.с.14-16, 37-38).

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатностіВ» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законодавством про працю (ст.3 Закону №1105-XIV).

Відповідно до ст.46 Закону №1105-XIV, фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-3 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч.ч.1, 9 ст.111 Цивільного кодексу України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В силу вимог ч.2 ст.1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Капіталізація здійснюється відповідно до Закону №1105-XIV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765 (далі - Порядок №765).

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку №765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахування заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрат по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті або потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Пунктом 3 Порядку №765 визначено, що капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Іншого нормативно-правового акту, який визначав би порядок капіталізації платежів, Кабінетом Міністрів України прийнято не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги статті 46 Закону №1105-XIV та положення Порядку №765 поширюються на правовідносини щодо стягнення капіталізованих платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства, а відтак, обставини на які посилається відповідач у своїх запереченнях є не обґрунтованими.

Як вбачається з постанов від 27.01.2015 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2014 (а.с.10), під час роботи на СВК "Промінь" з ОСОБА_1 трапився страховий випадок професійного захворювання, отриманого 09.09.1985.

За висновком МСЕК від 12.12.1989 серія ВТЕ №020033 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 100% та 1 група інвалідності, безстроково.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, ОСОБА_1, відповідно до Закону №1105-XIV, отримує у Фонді соціального страхування страхові виплати та має право на капіталізацію платежів.

ВВД ФСС НВВПЗУ у м.Кузнецовську для визначення періоду на який розраховувалась капіталізація платежів, було враховано: відсоток втрати професійної працездатності потерпілої, розмір її щомісячної виплати втраченого заробітку (страхової виплати), вік потерпілої на момент здійснення капіталізації, показник середньої очікуваної тривалості життя (років) до віку потерпілою на момент здійснення капіталізації, витрати на забезпечення потерпілої додатковими видами допомоги.

На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості в сумі 636275,43грн. відповідачем не надано.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Приймаючи дане рішення, суд, згідно з вимогами ч.1 ст.244-2 КАС України, врахував постанову Верховного Суду України від 26.06.2012 у справі №21-15а12.

Підстави для застосування ст.94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мульчицький" (код ЄДРПОУ 00855670) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кузнецовську Рівненської області (код ЄДРПОУ 25930421) капіталізовані платежі у сумі 636275,43грн. (шістсот тридцять шість тисяч двісті сімдесят п`ять гривень сорок три копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.