Постанова
від 13.10.2015 по справі 826/16729/15
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2015 року                     № 826/16729/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про          визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту – позивач, ПАТ «ДПЗКУ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 25 лютого 2015 року № 19726552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/16729/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 21 вересня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

          Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 22 січня 2015 року № 164, повідомлення від 22 січня 2015 року № 35/26-55-22-09, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Кит-3» (код ЄДРПОУ 34661245), ТОВ «Компанія «Юкос» (код ЄДРПОУ 35982497), ТОВ БВФ «Трансспецбуд» (код ЄДРПОУ 31185950) за серпень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 04 лютого 2015 року № 99/26-55-22-09/37243279.

          Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) у розмірі 84539,00 грн., в томі числі за серпень 2014 року на суму 84539,00 грн.

          На підставі вищезазначеного висновку прийнято податкове повідомлення – рішення від 25 лютого 2015 року № 19726552209, яким ПАТ «ДПЗКУ» зменшено суму від'ємного значення в розмірі 84539,00 грн.

          Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення – рішення від 25 лютого 2015 року № 19726552209– залишено без змін, скаргу позивача – без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30 квітня 2015 року № 7330/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 07 липня 2015 року № 14073/6/99-99-10-01-04-25).

           Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням – рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ БВФ «Трансспецбуд».

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 04 лютого 2015 року № 99/26-55-22-09/37243279.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

          Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну “первинний документ” наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Матеріали справи свідчать, що Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією від 19 вересня 2010 року за № 10701020000041235.

Основним видом господарської діяльності позивача є діяльність головних управлінь (хед-офісів) (70.10).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ТОВ будівельно-виробнича фірма «Трансспецбуд» (виконавець) укладено договір на виконання робіт від 11 червня 2014 року № 139, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту під'їзних залізничних колій на філії ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал», яка знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Хлібна Гавань, 4 та здати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти від виконавця виконані роботи відповідно до умов даного договору та оплатити їх.

Склад та обсяги робіт, які будуть виконуватись за цим договором, визначаються кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 Договору).

Забезпечення матеріалами та устаткуванням здійснюється виконавцем за власний рахунок (пункт 5.1 Договору).

Передача виконаних робіт виконавцем і їх приймання замовником здійснюються шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконання робіт (форма КБ-3).

У випадку наявності обґрунтованих претензій до виконаних робіт замовником складається дефектний акт з вказівкою на виявлені недоліки та строком їх усунення. У такому випадку, підписання відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт переноситься до усунення виявлених дефектів (пункт 6.3 Договору).

Філія замовника має право самостійно підписувати та скріплювати власною печаткою акти приймання-передачі виконаних робіт та інші документи пов'язані з виконанням договору (пункт 6.4 Договору).

На підтвердження виконання умов названого договору, позивачем надано копії договору на виконання робіт від 11 червня 2014 року № 139, додаткову угоду від 31 липня 2014 року № 1 до договору на виконання робіт від 11 червня 2014 року № 139, додатки про договірні ціни ремонту під'їзних залізничних колій, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень-листопад 2014 року, дефектний акт від 13 вересня 2013 року.

Також, позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень-листопад 2014 року з відповідними додатками до таких актів, з яких вбачається перелік проведених робіт.

Крім того, позивачем надано акт контрольного обміру, протоколу перевірки по ремонту під'їзних залізничних колій, податкову накладну від 22 серпня 2014 року № 6, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року, розпорядження на закриття взаєморозрахунків від 30 червня 2014 року № 7203, від 03 листопада 2014 року № 17594, від 22 серпня 2014 року № 11753, від 04 грудня 2014 року № 19378, платіжні доручення від 20 листопада 2014 року № 117662, від 19 грудня 2014 року № 118128, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунках 631 та 3711 та фотозвіт проведених робіт.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88. Також, наявна в матеріалах справи податкова накладна, що була виписана ТОВ БВФ «Трансспецбуд» на ім'я позивача за результатами виконання відповідного договору, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровану в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

У свою чергу, як встановлено судом, акт перевірки не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

Крім того, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платника податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

В силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та/або несплату податкових зобов'язань платниками податку - контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цих правочинів не уповноваженими на те особами.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд прийшов до висновку про протиправність винесення податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2015 року № 19726552209.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25 лютого 2015 року № 19726552209.

3. Судові витрати у розмірі 182,70 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                           К.Ю. Гарник

Дата ухвалення рішення13.10.2015
Оприлюднено20.10.2015

Судовий реєстр по справі —826/16729/15

Ухвала від 30.11.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Веденяпін О.А.

Ухвала від 10.11.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бужак Н.П.

Ухвала від 29.10.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бужак Н.П.

Ухвала від 29.10.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Бужак Н.П.

Постанова від 13.10.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Гарник К.Ю.

Ухвала від 19.08.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Гарник К.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні