Постанова

від 15.10.2015 по справі 826/16457/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2015 року № 826/16457/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна" доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

¦¦'¦¦¦-¦.¦ ;¦¦ ..,.-,¦-¦¦ -,: ¦¦. ¦--¦/ -: ¦ .'. ,

Товариство з обмеженою відповідальністю " Торф Ленд Україна" (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №0004912203, яким встановлено порушення вимог п. 185.1 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 111.1 та п. 201.10 ст. 200 Податкового Кодексу України та Товариству з обмеженою відповідальністю «Торф Ленд Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 135 529 грн.;

- зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві вилучити з АІС «Податковий Блок» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торф Ленд Україна», які оформлені актом перевірки №611/26-54-22-03/32979319 від 02.07.2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торф Ленд Україна» код ЄДРПОУ 32979319) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Віта Строй» (код ЄДРПОУ 37372102) та ТОВ «Грін Сістемс» (код за ЄДРПОУ 39361181) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014»;

- зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити в інформаційній системі «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Торф Ленд Україна» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2014 року;

- зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві врахувати положення цієї постанови щодо господарських відносин ТОВ «Торф Ленд Україна» з ТОВ «Віта Строй» (код ЄДРПОУ 37372102) та ТОВ «Грін Сістемс» (код ЄДРПОУ 39361181) за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 02.07.2015 року №611/26-54-22-03/32979319 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ "Віта Строй" та ТОВ «Грін Сістемс», прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №0004912203, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві подала заперечення на позовну заяву, в яких вказує на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №0009412203. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Віта Строй» та ТОВ «Грін Сістемс».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України суд прийшов до переконання щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна" (код ЄДРПОУ 32979319) зареєстровано та як платник податків, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торф Ленд Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2014 по 31.11.2014 та складено акт перевірки від 02.07.2015 №611/26-54-22-03/32979319.

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2014 рік в сумі 15677645 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2014 року на суму 3135529 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №0004912203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3135529 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням -рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судом встановлено, що підставою для зменшення ТОВ "Торф Ленд Україна" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість було те, що останнє мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Віта Строй" та ТОВ «Грін Сістемс».

Відповідач вказує на те, що ТОВ «Віта Строй» не могло виконувати умови укладеного договору з позивачем, оскільки має стан платника на дату складання акту - 14 «визнано банкрутом», місцезнаходження за податковою адресою податковим органом не встановлено та підприємством не надано документів щодо використання у своїй діяльності орендованого приміщення, штатного розкладу для встановлення кваліфікації трудових ресурсів, не надано інформацію щодо використання основних фондів.

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність фактичного ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Торф Ленд Україна».

Також, відповідач зазначає, що спірний контрагент ТОВ «Грін Сістемс» не проводило придбання товарів/послуг та з урахуванням аналізу бази даних Єдиного реєстру податкових накладних вбачається відсутність реального здійснення господарських операцій з позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, на адресу відповідача надійшла постанова про призначення документальної перевірки з дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Торф Ленд Україна» від 08.06.2015 року №б/н від старшого слідчого з ОВС 3-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві підполковника податкової міліції О.П. Зозуля, розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100000000055 від 23.04.2014 року за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, тобто, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, згідно з якою невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності створили ряд підприємств з ознаками фіктивності, одно з яких ТОВ «Грін Сістемс».

Слідством встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Торф Ленд Україна» та ТОВ «Віта Строй» здійснювались на підставі договору №М-1 від 30.09.2014 року.

Також встановлено, що на адресу позивача було надано лист №12/12-14 від 12.12.2014 року від посадових осіб ТОВ «Віта Строй» в якому зазначено, що право вимоги за договором №М-1 від 30.09.2014 року відступлено первісним кредиторам новому кредитору ТОВ «Грін Сістемс».

У зв'язку з тим, що за результатами перевірки встановлено відсутність ТОВ «Торф Ленд Україна» операцій придбаних товарів у ТОВ «Віта Строй» та з ТОВ «Грін Сістемс» - на думку відповідача у ТОВ «Торф Ленд Україна» відсутнє право на формування податкового кредиту.

У той же час, надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було надано первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами, а саме: на підтвердження виконання умов договору №М-1 від 30.09.2014 року, що укладений з ТОВ "Віта Строй" позивачем наданий додаток №1 кошторис на проведення болотно-підготовчих робіт на об'єкті «Будівництво виробничої дільниці з видобування фрезерного торфу на ділянці торфородовища «Морочно-1», що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубровицький район, за межами населеного пункту на території Людинської сільської ради, с. Людинь, кадастровий номер 56218:843:00:05:012:0003, акт приймання виконаних будівельних робіт від 25.11.2014 року №М1-1, акт приймання виконаних будівельних робіт від 27.11.2014 року №М1-2, акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.11.2014 року №М1-3, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, податкову накладну від 25.11.2014 року №5, податкову накладну від 27.11.2014 року №7, податкову накладну від 30.11.2014 року №8.

12 грудня 2014 року позивачем отримано від ТОВ «Віта Строй» повідомлення про відступлення права вимоги від 12.12.2014р. №12/12-14, згідно з якими ТОВ «Віта Строй» відступило ТОВ «Грін Сістемс» право вимоги до ТОВ «Торф Ленд Україна» по оплаті за Договором №М-1 від 30.09.2014р. на загальну суму 9 163 458,26 грн.

З метою виконання фінансових зобов'язань позивачем по договору №М-1 від 30.09.2014 р. було фактично здійснено наступні платежі від 17.12.2014 р. на суму 3 000 000,00 грн., від 19.12.2014 р. на суму 3 000 000,00 грн., від 23.12.2014 р. на суму 3 163 458,26 грн., разом на загальну суму: 9 163 458,26 грн., тобто в повній відповідності до розміру відступлених первісним кредитором вимог.

Суд звертає увагу на ту обставину, що доводи контролюючого органу про відсутність складських, офісних, виробничих приміщень, транспортних засобів, людських ресурсів, необхідних для здійснення фінансово - господарської діяльності, а також не залучення до виконання робіт третіх осіб, на думку суду вказані обставини не можуть свідчити про неможливість здійснення відповідних господарських операцій, оскільки відповідні взаємозвірки з вказаними контрагентами під час проведення перевірок не проводилися.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України ґрунтуються на тому, що до контрагентів постачальника позивача та їх подальших контрагентів в періоді, що перевіряється не спростовують правомірності фактично здійснених господарських операцій самим позивачем.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Також висновок податкового органу щодо стану платника податків ТОВ «Віта Строй» - 14 «визнано банкрутом» спростовується тим, що згідно даних Єдиного реєстру судових рішень України, справу №911/1565/15 про банкрутство боржника ТОВ «Віта Строй», ухвалою Господарського суду Київської області порушено - 23.04.2015, тобто через п'ять місяців після завершення господарських відносин з ТОВ «Торф Ленд Україна».

Отже, ТОВ «Віта Строй» станом на листопад 2014 року не мав стану 14 та не був визнаний банкрутом.

Також слід зазначити, що ТОВ «Віта Строй» на здійснення зазначених видів діяльності отримало з відповідні ліцензії: серія АВ №557788 Держархбудінспекції Мінрегіонбуду України, наказ №31-Л від 23.11.2010 р., серія АЕ №261339 Держархбудінспекції Мінрегіонбуду України, наказ №15-Л від 24.05.2013 р.

Щодо посилання відповідача на інформацію, отриману від старшого слідчого з ОВС 3-го відділу кримінальних розслідувань СУФР ГУ ДФС у м. Києві підполковника міліції О.П.Зозуля суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Виходячи з вищевикладеного, посилання відповідача на відкрите кримінальне провадження не є доказом вини позивача або спірних контрагентів, разом з тим до суду не надано вироку суду, постановленого у кримінальній справі.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на дані податкових інформацій контрагентів позивача.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені нормами чинного законодавства обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними на момент розгляду вказаної справи - відсутні.

Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем, на момент складання податкових накладних ТОВ «Віта Строй» було зареєстровано як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому вказаний контрагент мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про вчинення позивачем в перевіряємому періоді фінансово-господарської діяльності в рамках звичайної господарської діяльності.

Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не є доведеними належними доказами.

Відсутність доведення фактів правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд також враховує пояснення позивача, щодо пов'язаності використання послуг/робіт отриманих за договором від №М-1 від 30.09.2014 року у власній господарській діяльності. Так, позивач зазначає, що земельні ділянки «Морочно-1» та «Морочно-2», на яких проводились болотно-підготовчі роботи вилучені із земель лісогосподарського призначення та передані ТОВ «Торф Ленд Україна».

Крім того, цитуючи в Акті перевірки положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ревізором не зазначено норму Закону, яка зобов'язувала б платників податків під час формування показників податку на прибуток в частині витрат, враховувати Документи, які не віднесені Законом до первинних.

Так, статтею 138 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, які мають враховуватися при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення, власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються па підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, та висновки про відсутність факту використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, зменшення позивачу від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 3135529,00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №004912203 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Враховуючи, що судом задоволено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №004912203, тому, як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити в інформаційній системі «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Торф Ленд Україна» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2014 року та про зобов'язання Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві вилучити з АІС «Податковий Блок» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торф Ленд Україна», які оформлені актом перевірки №611/26-54-22-03/32979319 від 02.07.2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торф Ленд Україна» код ЄДРПОУ 32979319) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Віта Строй» (код ЄДРПОУ 37372102) та ТОВ «Грін Сістемс» (код за ЄДРПОУ 39361181) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014»

Крім того, суд звертає увагу на те, що захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах. Задоволення позовних вимог про зобов'язання податкового органу утриматися від певних дій є задоволенням вимог на майбутнє, тоді як на даний час спір між сторонами з питання передачі акту та порушенням в зв'язку з цим прав позивача не виник, а підстави вважати, що контролюючий орган у майбутньому порушить права та інтереси платника податків відсутні.Отже, позовна вимога про зобов'язання Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві врахувати положення цієї постанови щодо господарських відносин ТОВ «Торф Ленд Україна» з ТОВ «Віта Строй» (код ЄДРПОУ 37372102) та ТОВ «Грін Сістемс» (код ЄДРПОУ 39361181) за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року не підлягає задоволенню.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року № К/9991/26062/12.

Враховуючи зазначене, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 163 КАС України визначено, що постанова суду складається, в тому числі, з встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки постанова суду вимагає вчинення певний дій, рішення суду ухвалене не на користь суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, суд приходить до переконання про необхідність встановити судовий контроль за заявою позивача та зобов'язати Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати впродовж п'яти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" в редакції , що діяла на момент подання позову встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача частину зі здійснених ним документально підтверджених витрат по сплаті судового збору відповідно до задоволених вимог у розмірі 365,40 грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна" (код ЄДРПОУ 32979319) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31 липня 2015 року №0004912203.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві вилучити з АІС «Податковий Блок» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торф Ленд Україна», які оформлені актом перевірки №611/26-54-22-03/32979319 від 02.07.2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торф Ленд Україна» код ЄДРПОУ 32979319) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Віта Строй» (код ЄДРПОУ 37372102) та ТОВ «Грін Сістемс» (код за ЄДРПОУ 39361181) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити в інформаційній системі «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Торф Ленд Україна» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати впродовж п'яти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торф Ленд Україна" (код ЄДРПОУ 32979319) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 365,40грн. (триста шістдесят п'ять гривень, 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко