Рішення

від 13.10.2015 по справі 904/8301/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.15р. Справа № 904/8301/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Торг", м. Запоріжжя

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті", м. Дніпропетровськ

про стягнення 29 527 грн. 17 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 01.01.2015р. б/н;

від відповідача-1 : не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

від відповідача-2: не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням заяви (вх. №67236/15 від 13.10.2015р.) про зменшення позовних вимог просить стягнути 29 527 грн. 17 коп., у тому числі: • з відповідача-1 29 427 грн. 17 коп., що складає 12 344 грн. 12 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 03.02.2014р. №3-921, 12 621 грн. 23 коп. - пені, 3 892 грн. 08 коп. - інфляційних збитків та 569 грн. 75 коп. - 3 % річних; • з відповідача-2 100 грн. 00 коп. - вартості поставленого та неоплаченого товару.

Відповідачі-1,-2 відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надали, їх представники в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що:

- відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- суд вважає, що неявка представників відповідачів-1,-2 не перешкоджає вирішенню спору; до того ж суд не обмежує кола осіб, які можуть бути представниками у суді;

- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

- в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку;

- обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти УкраїниВ» ).

- тому суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів-1,-2.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем", як постачальником, та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Торг", як покупцем, було укладено Договір поставки №3-921 (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується у зумовлені строки передавати у власність (поставляти) покупцеві алкогольні напої, надалі за текстом - „товарВ» , а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставки поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця;

Датою поставки є дата, зазначена у накладній (пункт 2.6 Договору поставки).

У пункті 3.1 Договору поставки сторони визначили, що ціна, асортимент та кількість товару зазначається у накладних.

Згідно з пунктом 5.1 Договору поставки передавання-прийняття товару здійснюється згідно видаткової накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України, а у випадках централізовано-кільцевих перевезень на підставі повідомлення, зазначеного у пункті 2.8 цього договору, за участі представника постачальника або перевізника в пункті поставки.

Відповідно до пункту 2.9 Договору поставки право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору в період з 28.11.2014р. по 26.03.2015р. позивачем було поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 246 225 грн. 93 коп., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, долученими до матеріалів справи (а.с. 21-108).

Відповідно до 7.2 Договору поставки оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше ніж через 45 календарних днів з моменту переходу права власності та товар згідно пункту 2.9 цього договору.

У пункті 7.5 Договору сторони домовилися, що якщо день сплати за товар припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то оплата повинна бути здійснена в останній робочий день, що передує такому вихідному, святковому або неробочому дню.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Як вбачається відповідачем-1 було частково оплачено товар у сумі 232 770 грн. 03 коп., у зв'язку з чим заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 12 444 грн. 12 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем-1 не надано.

03.02.2014р. між відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті", як поручителем, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем", як кредитором, було укладено Договір поруки №03/02-14 (надалі - Договір поруки), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Торг" (надалі - „боржникВ» ) відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до Договору поставки №З-921 від 03.02.2014р. (надалі - „основний договірВ» ), укладеного між кредитором і боржником.

Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки поручитель відповідно до пункту 1.1 цього договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язаннями з оплати вартості товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору в сумі вартості поставлених товарів, але не більше 100,00 гривень.

Поручитель відповідає перед кредитором тільки щодо оплати вартості товару, поставленого за основним договором (основного боргу); порука в будь-якому випадку не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків тощо (пункт 1.3 Договору поруки).

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору поруки у випадку прострочки боржником виконання грошового зобов'язання, визначеного відповідно до пункту 1.2 цього договору, понад один банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену пунктом 1.2 цього договору.

Як вбачається позивач звертався до відповідача-2 з вимогою від 25.09.2015р. про сплату частини боргу, відповідно до якої вимагав перерахувати позивачу 100 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, з відповідача-1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 100 грн. 00 коп., а з відповідача-2 - у розмірі 12 344 грн. 12 коп.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) .

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 8.2 Договору поставки сторони передбачили, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого пунктом 7.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочки; окрім цього, покупець сплачує на користь постачальника 30% річних за користування чужими грошовими коштами, від суми заборгованості, що нараховуються за кожний день прострочення.

Таким чином, згідно розрахунку пеня становить 12 344 грн. 12 коп. (з 19.01.2015р. по 11.09.2015р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, підлягають частковому задоволенню.

Отже, після перерахунку інфляційні нарахування становлять 3 583 грн. 3 коп. (травень - серпень 2015р.), а річні згідно розрахунку - 569 грн. 75 коп. (з 19.01.2015р. по 11.09.2015р.).

При перерахунку інфляційних нарахувань та визначення періоду інфляції судом враховано, що згідно з пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви про стягнення 29 527 грн. 17 коп. судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача-1 у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Торг" (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років ОСОБА_2. України, 45-Б; ідентифікаційний код 38972701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 82-Г; ідентифікаційний код 37150703) 12 344 грн. 12 коп. - заборгованості, 12 621 грн. 23 коп. - пені, 3 583 грн. 13 коп. - інфляційних нарахувань, 569 грн. 75 коп. - річних та 1 218 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" (49000, м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 12; ідентифікаційний код 33184131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 82-Г; ідентифікаційний код 37150703) 100 грн. 00 коп. - заборгованості.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„16„ жовтня 2015р.