Рішення

від 12.10.2015 по справі 905/2390/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2015 Справа № 905/2390/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Одеська залізниця", м.Одеса (ідентифікаційний код 01071315)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105", м. Селидове (ідентифікаційний код 31832110)

про стягнення штрафу в сумі 42750,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 12.04.2015 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 180 від 01.04.2015 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява державного підприємства "Одеська залізниця", м.Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105", м. Селидове про стягнення штрафу в сумі 42750,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.05.2015 року зі станції Цукуриха Донецької залізниці відповідач згідно накладної №51795565 у вагоні №65302408 відправив вантаж - шлам вугільний, на станцію Монастирище Одеської залізниці. На попутній станції Знам`янка Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 42750,00грн., який він просить стягнути з відповідача.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії накладної, актів №51326, №78732, комерційного акту, протоколу зважування ст. Знам`янка, витягів з техпаспортів на ваги, витягу з протоколу зважування на техпаспорт на ваги ст. Монастирище.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 307,315 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 54 Господарського процесуального кодексу України, Статутом залізниць України, Правилами складання актів

Ухвалою суду від 01.10.2015 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 905/2390/15.

Через канцелярію господарського суду Донецької області 12.10.2015р. від позивача надійшли додаткові документи, які долучені до матеріалів.

12.10.2015р. від відповідача надійшли додаткові документи та клопотання, в якому позов визнає та просить зменшити розмір штрафних санкцій до однієї провізної плати, а саме до суми 8550,00грн., посилаючись на те, що підприємство відповідача знаходиться у зоні проведення АТО та господарська діяльність відвідача не ведеться, наявна дебіторська заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача не заперечив проти зменшення штрафних санкцій, про що свідчить відповідна відмітка, яка знаходиться на зазначеному клопотанні.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

28.05.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105» зі станції Цукуриха Донецької залізниці на станцію Монастирище Одеської залізниці відвантажив на адресу ПП «Райселькомунгосп» (вантажоодержувач) за залізничною накладною №51795565 у вагоні №65302408 вантаж - шлам вугільний.

При оформленні залізничної накладної №51795565 у вагоні №65302408 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 67000кг.

В накладній також відображено, що навантаження нижче бортів, вантаж змерзаючий, омасленний 0,5%, маркування тирсою. Як свідчить розділ 24 та 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах.

Отже, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На попутній станції Знам`янка Одеської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №65302408 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №51326 від 04.06.2015р.

На підставі актів загальної форми №51326 та від №78732 від 04.06.2015р., за результатами контрольної перевірки станцією Знам`янка Одеської залізниці був складений комерційний акт АА 032233/125/1 від 04.06.2015р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №65302408 на справних перевірених 150-тонних вагонних вагах №СВ-150000В2 станції Знам`янка Одеської залізниці виявилось, що при переваженні вага брутто складає 89500кг, тара за документом 24000кг, нетто 65500кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1500кг.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що розмір навантаження відповідно висоти бортів не вказано. При перевірці виявлено, що навантаження в вагоні нижче бортів на 700мм., з пониженням навантаження над 7-ми люками нижче бортів.

Згідно технічного паспорту ваг №СВ-150000В2 станції Знам`янка Одеської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 28.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців. Дата оформлення паспорта 07.02.2013р.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт АА 032233/125/1 від 04.06.2015р., підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Так на станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акта АА 032233/125/1 від 04.06.2015р., відповідно до якого під час переважування вагону різниці проти комерційного акту не виявлено. Вказаний розділ засвідчений штемпелем станції призначення та підписами уповноважених осіб, тим самим підтверджує факт правильності вказаних у ньому відомостей.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом АА 032233/125/1 від 04.06.2015р.., який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Матеріалами справи підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу. Належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем відповідачем суду не надано.

Суд приймає до уваги встановлені актом відсутність виїмок та поглиблень вантажу у спірному вагоні. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі, вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 8550,00грн., заявлений штраф до стягнення у розмірі 42750,00грн.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що межа граничного розходження визначення маси нетто становить 0,2%. Отже, норма граничного розходження маси нетто становить 100кг, виявлена різниця - 1500кг.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафу до розміру однієї провізної плати, тобто до 8550,00грн.

В обґрунтування відповідач посилається на ст. 233 Господарського кодексу України та на те, що підприємство знаходиться у зоні проведення АТО та господарська діяльність відвідача не ведеться, наявна дебіторська заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Правовий аналіз застосування ст. 83 ГПК України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.

Як встановлено судом, фактична маса вантажу у вагоні №65302408 менше ваги ніж зазначено в документі на 1500кг. Отже, підвищеного навантаження на рухомий склад не було.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецька та Луганська області входять до райони проведення антитерористичної операції з 07 квітня 2014 року.

Приймаючи до уваги викладені обставини, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу перевізному документ, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п. 3. ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, а саме до 8550,00грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 8550,00грн. Вимоги щодо стягнення штрафу в залишковій частині задоволенню не підлягають, у з`вязку із зменшенням суми стягуваного штрафу судом.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги державного підприємства "Одеська залізниця", м.Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105", м. Селидове про стягнення штрафу в сумі 42750,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105" (85486, Донецька область, м. Селидове, смт.Цукурине, вул. Шахтна, 40, ідентифікаційний код 31832110) на користь державного підприємства "Одеська залізниця", м.Одеса ( 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, ідентифікаційний код 01071315) суму штрафу у розмірі 8550,00грн., судовий збір в розмірі 1218,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 12.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2015р.

Суддя Ю.В. Сич