Рішення
від 13.10.2015 по справі 906/1412/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" жовтня 2015 р. Справа № 906/1412/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №1047 від 25.09.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (м. Калинівка, Вінницька область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волта-продукт" (м. Житомир)

про стягнення 11290,55 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11290,55грн., з яких: 7000,00грн. основного боргу, 2196,08грн. пені, 1981,70грн. інфляційних витрат та 112,77грн. річних.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. 18.09.2015 на адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Житомирської області від 09.09.2015, направлена відповідачу за адресою: 10002, АДРЕСА_1, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 36-38).

13.10.2015 до суду повернулась копія ухвали господарського суду Житомирської області від 28.09.2015, направлена відповідачу за адресою: 10002, АДРЕСА_1, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 57-60).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 67-69), згідно якого юридична адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За вказаного, враховуючи наявні у справі документи, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волта-продукт" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №59 (далі - Договір; а.с. 9), відповідно до п. 1.1. якого, за цим договором постачальник зобов'язується поставити (передати) покупцеві продовольчу продукцію - соки (надалі - товар), згідно видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Кількість, строки поставки, асортимент та ціни на товар зазначаються у специфікації, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

За умовами п. 3.3. Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору відповідачем було отримано товар згідно видаткової накладної від 12.03.2013 на суму 16536,00грн., однак відповідач договірні зобов'язання виконав частково на загальну суму 9536,00грн.

05.02.2015 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1 від 03.02.2015 про сплату 7000,00грн. заборгованості, яка отримана відповідачем 12.02.2015 (а.с. 25-26).

22.06.2015 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №811 від 22.06.2015 про сплату 7000,00грн. заборгованості (а.с. 27-28).

Оскільки вказану заборгованість відповідач не погасив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За неналежне виконання зобов'язань за Договором, на підставі п.п. 5.1. Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2196,08грн. пені, а також 1981,70грн. інфляційних та 112,77грн. 3 % річних, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі поставки №59 від 09.08.2011 (а.с. 9).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, видатковою накладною №ЖСЕС0000982 від 12.03.2013 (а.с. 17) підтверджено факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 16536,00грн.

При цьому виписками по рахунку (а.с. 18-24) підтверджено здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 9536,00грн.

Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач не провів розрахунки за отриманий товар на загальну суму 7000,00грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 12.10.2015 (а.с. 62).

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що умовами укладеного договору сторони не визначили строк проведення розрахунків, відповідно до ст. 692 ЦК України, у відповідача виник обов'язок оплатити товар після його прийняття.

За вказаного, вимога позивача про стягнення з відповідача 7000,00грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами п. 5.1. Договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 2196,08грн., за період з 19.02.2015 по 02.09.2015, враховуючи приписи ст. 232 ГК України та зважаючи, що, згідно норм ст. 692 ЦК України, обов'язок оплатити поставлений товар у відповідача виник 13.03.2013, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення пені за визначений ним період, тому у її задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % (а.с. 16), нарахованих в сумі 112,77грн. за період з 19.02.2015 по 02.09.2015, судом встановлено, що їх нараховано позивачем обґрунтовано та вірно, тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що їх нарахування за період з березня 2015 по липень 2015 в розмірі 1981,70грн. є правомірним, а вимога про їх стягнення - такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 9094,47грн., із яких 7000,00грн. основного боргу, 1981,70грн. інфляційних, 112,77грн. 3 % річних. У задоволенні вимоги про стягнення 2196,08 грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волта-продукт" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., АДРЕСА_2, ід. код 32008482)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (22400, Вінницька обл., Калинівський р-н., м. Калинівка, вул. Фрунзе, буд. 45, ід. код 32320552)

- 7000,00 грн. основного боргу;

- 1981,70 грн. інфляційних;

- 112,77 грн. 3 % річних;

- 981,09 грн. судового збору.

3. У стягненні 2196,08 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.10.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк: 1 - до справи; 2 - відповідачу (рек. з пов.)

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення13.10.2015
Оприлюднено20.10.2015
Номер документу52317124
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/1412/15

Рішення від 13.10.2015

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 28.09.2015

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні