Рішення

від 13.10.2015 по справі 905/2142/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2015 Справа № 905/2142/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м. Київ

до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП", м. Донецьк

до відповідача 2: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

про стягнення 8071352,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_2

Суть спору: Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ звернувся з позовною заявою до відповідачів, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП", м.Донецьк та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м.Донецьк про солідарне стягнення 8071352,63 грн., з яких заборгованість за кредитом у сумі 5550000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 2395602,51 грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 26000,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 98679,13 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у сумі 1070,99 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008 року та договору поруки №15-94/16-1651/08 від 14.03.2008 року.

Позовна заява подана позивачем в порядку п.7.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Судом встановлено, що позивач 07.04.2011 року звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП", м.Донецьк, до відповідача 2: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008 року та договору поруки №15-94/16-1651/08 від 14.03.2008 року. Ухвалою суду від 11.04.2011року порушено провадження по справі. Розгляд справи не завершений. Проте, у зв'язку захопленням суду та проведенням Антитерористичної операції у місті Донецьку матеріали справи втрачені.

За змістом п.7.6 зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ не підлягає відновленню справа, втрачена до закінчення судового розгляду. В такому разі заявник не позбавлений права на подання нової позовної заяви (іншого звернення, передбаченого ГПК) у загальному порядку.

Враховуючи викладене, позивачеві була надана відповідна довідка, на підставі якої останній звернувся з вказаним позовом. Суд розглядає справу з урахуванням того, що позовні вимоги позивачем були сформовані та заявлені станом на 07.04.2011 року, проте не були розглянуті судом по суті в зв'язку із обставинами, зазначеними вище.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2015р. порушено провадження по справі справа№905/2142/15 та залучено до участі в справі третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м.Київ.

Позивач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі в судові засідання не з'явились, про причини неявки до суду не повідомили, відзив на позов не надали.

За висновками суду відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідачів на теперішній час є: 83087, м.Донецьк, вул. Калініна,51. Аналогічні дані зазначені в позовній заяві.

У відповідності до листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» від 24.12.2014р. № 50-06/1230 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк, у зв'язку з чим ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладання розгляду справи були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Також, господарський суд Донецької області намагався направити телефонограми на номер відповідача, який вказаний у витягу з ЄДРЮФОП, але телефонограми прийняті не були, через відсутність зв'язку з абонентом.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідачів про наявність порушеної справи та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та третьої особи було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та третьої особи, господарський суд встановив, що 13 березня 2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі - банк, правонаступником якого є третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідачем 1 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Орион ГруппВ» (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 (кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування в доларах США, євро та гривнях у сумі, яка у всіх видах валют у перерахунку в гривню не може перевищувати 30 000 000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 11.03.2011р. або 10 днів з моменту пред'явлення банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати процентів у зв'язку з настанням одного з випадків, вказаних у п.3.3.4 кредитного договору. Заборгованість за кредитною лінією знижується за наступним графіком: 29000000,00грн. - у строк до 10.03.2009р., 500000,00грн. - у строк до 10.03.2010р., 500000,00грн. - у строк до 11.03.2011р. (п.1.2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 15-93/16-866/08/1 від 13.03.2008р. до кредитного договору).

Згідно з п.2.2 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 15% річних за кредитом, наданим у гривні, строком до 12.09.2008р., а починаючи з 13.09.2008р. - 16,2% річних, 11% річних за кредитом, наданим у доларах США та євро.

У відповідності до договору про внесення змін №15-93/16-866/08/4 від 22.08.2008р. до кредитного договору п. 2.2 викладений в наступній редакції: відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 20% річних за кредитом, наданим у гривні; 14% річних за кредитом, наданим у доларах США та євро.

У відповідності до договору про внесення змін №15-93/16-866/08/11 від 30.06.2010р. до кредитного договору п. 2.2 викладений в наступній редакції: «Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти за користування кредитом нараховуються банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередній даті нарахування та у день повного погашення кредиту. Проценти нараховані у передостанній робочий день місяця сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. В грудні проценти нараховуються банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) за період попередній даті нарахування по 31 грудня включно. Проценти нараховані 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) сплачується позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця. Проценти, нараховані за період з 29 вересня 2008 року по 28 липня 2010 року сплачується позичальником не пізніше 01 вересня 2010року.

У відповідності до договору про внесення змін №15-93/16-866/08/12 від 01.09.2010р. до кредитного договору п. 2.2 викладений в наступній редакції: «Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти за користування кредитом нараховуються банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередній даті нарахування та у день повного погашення кредиту. Проценти нараховані у передостанній робочий день місяця сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. В грудні проценти нараховуються банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) за період попередній даті нарахування по 31 грудня включно. Проценти нараховані 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) сплачується позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця. Проценти, нараховані за період з 29 вересня 2008 року по 28 вересня 2010 року сплачується позичальником не пізніше 01 листопада 2010року.

Таким чином, з 30.06.2010р. процентна ставка за користування кредитом сторонами у кредитному договорі не встановлена.

Згідно п. 2.4. кредитного договору, за управляння фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1000,00грн. без ПДВ. Комісійна винагорода нараховується банком щомісячно 26 числа за повний календарний період та сплачується позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при остаточному поверненні кредиту - в день погашення.

Згідно п. 2.4. кредитного договору в редакції договору про внесення змін №15-93/16-866/08/7 від 30.12.2008р. до кредитного договору, комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно 26 числа за повний календарний період та сплачується позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при остаточному поверненні кредиту - в день погашення. Комісійна винагорода за грудень 2008р. сплачується позичальником 30 січня 2009р.

Тобто, з 30.12.2008р. розмір комісійної винагороди за управління фінансовим кредитом в кредитному договорі не встановлений.

Згідно з п.п.5.1, 5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

14 березня 2008року між Банком, відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір поруки № 15-94/16-1651/08, відповідно до п. 2.1. якого поручитель (відповідач 2) зобов'язується відповідати в повному обсязі перед кредитором (банком) за несвоєчасне та повне виконання позичальником (відповідач 1) зобов'язань за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13 березня 2008р.

Строк дії договору - з моменту підписання до повного погашення зобов'язання згідно п. 2.1 цього договору (п. 5.5 договору поруки).

26.11.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (позивач, новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №39/129 (договір відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1. якого банк передає (продає) новому кредитору, належне йому право вимоги за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р. (разом з договорами про внесення змін), укладеним між банком та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП" (боржником).

Відповідно до п. 1.2 договору відступлення права вимоги сторони встановили, що він спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, банком новому кредитору права вимоги, в межах яких новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між банком та боржником.

У відповідності до п. 1.3 договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимагати від позичальника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 5550000,00грн., отриманих відповідачем згідно кредитного договору; повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору, процентів за користування кредитом в сумі 2395602,51грн.; повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 26000,00грн.; сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначена в кредитному договорі; інших обов'язків, встановлених кредитним договором.

Згідно з п. 1.4 договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки банку за кредитним договором.

За змістом п.1.7 договору відступлення права вимоги з моменту зарахування у повному обсязі суми відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором на рахунок первісного кредитора, до нового кредитора переходять всі права кредитора у відношенні до боржника.

Згідно п. 1.8 договору відступлення права вимоги сторони визначили, що до нового кредитора переходять права за договорами, що забезпечують виконання кредитного договору, в тому числі за договором поруки від 14 березня 2008року № 15-94/16-1651/08.

Договір про відступлення права вимоги №39/129 від 26.11.2010р. підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 19/22пд від 04.09.2012р., яке має преюдиціальне значення по цій справі встановлено, що платіжним дорученням №150 від 26.11.2010р. позивач перерахував банку грошові кошти в сумі 7971602,51 грн., внаслідок чого на підставі п.п.1.7, 2.1.1 договору відступлення права вимоги №39/129 від 26.11.2010р. набув права первісного кредитора за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р., в тому числі - право вимагати від позичальника повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту та сплати процентів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право вимоги за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008р перейшли до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" та наразі останній є кредитором за вказаним договором.

Первісний кредитор протягом п'яти робочих днів з моменту переходу прав вимоги до нового кредитора зобов'язаний повідомити боржника про здійснене відступлення права вимоги ( п.2.2.2 договору відступлення права вимоги).

В матеріалах справи наявне повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором з доказами направлення відповідачам.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогами до відповідачів, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП", м.Донецьк та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м.Донецьк про солідарне стягнення 8071352,63 грн., з яких заборгованість за кредитом у сумі 5550000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 2395602,51 грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 26000,00грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 98679,13 грн., пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у сумі 1070,99 грн.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №15-93/16-866/08 від 13.03.2008 року є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Факт видачі кредиту підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями та не заперечується відповідачами.

Суду надані банківські виписки, відповідно до яких заборгованість за кредитом у сумі у сумі 5550000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 2395602,51 грн. за період з 29.09.2008р. по 25.11.2010р., заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 26000,00 грн. за період з 29.09.2009р. по 25.11.2010р.

Однак, як встановлено судом з 30.06.2010р. процентна ставка за користування кредитом сторонами у кредитному договорі не встановлена, а тому розмір процентної ставки повинен визначається на рівні облікової ставки Національного банку України у відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України. Облікова ставка Національного банку України з 08.06.2010 р. встановлена 9,5% річних, з 08.07.2010р. - 8,5% річних, з 10.08.2010р. - 7,75 % річних. Суд самостійно здійснив перерахунок відсотків та дійшов висновку, що правомірним є нарахування відсотків за період з 29.09.2008р. по 25.11.2010р. в сумі 2111640,17 грн.

Крім того, з 30.12.2008р. розмір комісійної винагороди за управління фінансовим кредитом у кредитному договорі не встановлений, а тому позивачем правомірна нарахована комісійна винагорода тільки у сумі 3000,00грн. з 29.09.2008р. по 30.12.2008р.

Відповідно до умов п. 1.3. договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права, в тому числі сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначена в кредитному договорі; інших обов'язків, встановлених кредитним договором.

З п. 4.1. кредитного договору вбачається, що за несвоєчасну сплату сум кредиту, відсотків за користування кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. У випадку, коли банком застосовується неустойка у вигляді пені, остання нараховується з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного несвоєчасно виконаного виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитним договором встановлено, що пеня нараховується з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

При цьому суд зазначає, що у кредитному договорі не передбачена пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди.

Суд здійснивши перерахунок пені вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 98679,13 грн. за період з 27.11.2010р. по 03.03.2011р., пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у сумі 1070,99 грн. за період з 27.11.2010р. по 03.03.2011р. підлягають задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 86982,22 грн. за період з 27.11.2010р. по 03.03.2011р.

Статтею 512 Цивільного кодексу України допускається заміна кредитора у зобов'язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Оскільки з 30.06.2010р. процентна ставка за користування кредитом не була сторонами встановлена та повинна бути перерахована згідно встановленої процентної ставки на рівні облікової ставки Національного банку України, враховуючи, що з 30.12.2008р. комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом нараховані безпідставно, тому позовні вимоги до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП", м.Донецьк підлягають задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає заборгованість за кредитом у сумі 5550000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 2111640,17 грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 3000,00 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 86982,22 грн. В іншій частині позовних вимог до відповідача 1 суд відмовляє.

Щодо позовних вимог до відповідача 2, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м.Донецьк суд зазначає наступне.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

З урахуванням змісту пункту 5.5 договору поруки така умова договору поруки не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає приписам статті 252 ЦК України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Зазначення у договорі поруки замість строку - терміну припинення поруки (події, з якою пов'язується таке припинення- до повного погашення) не дає підстав для застосування частини 4 статті 559 ЦК України (в частині її першого речення). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 21.05.2012 у справі № 6-48цс11, від 23.05.2012 у справі 6-33цс12, від 18.07.2012 у справі № 6-78цс12.

Таким чином, до даних правовідносин застосовується друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14, яка згідно з ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як встановлено судом позивач мав звернутися з позовом до відповідача 2 :

- по поверненню кредиту в сумі 4550000,00грн. до 10 вересня 2009р., в сумі 500000,00 грн. до 10 вересня 2010р., в сумі 500000,00 грн. до 11 вересня 2011р.,

- по сплаті процентів, які повинні бути сплачені не пізніше 01 листопада 2010р. - до 1 травня 2011р.;

- по сплаті комісійної винагороди у сумі 3000,00грн. з 29.09.2008р. по 30.12.2008р. - до 30 липня 2009р.

У зв'язку з тим, що перше звернення позивача до суду мало місце 07.04.2011р., судом вбачається недодотримання позивачем шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, як преклюзивного строку від дня настання строку, виконання основного зобов'язання щодо вимог до поручителя про стягнення кредиту в сумі 5050000,00 грн. та комісійної винагороди.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/16-866/08 від 13.03.2008 року та договору поруки №15-94/16-1651/08 від 14.03.2008 року підлягає задоволенню частково, а саме заборгованість за кредитом у сумі 500 000,00грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 2111640,17грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 86982,22 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на відповідача 1 в повному обсязі оскільки внаслідок його неправильних дій виник спір.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 33, 43, 49, 75, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ до відповідачів, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП", м.Донецьк та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м.Донецьк про солідарне стягнення 8071352,63 грн., з яких заборгованість за кредитом у сумі 5550000,00грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 2395602,51грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 26000,00грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 98679,13 грн., пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди в сумі 1070,99 грн. задовольнити частково.

Стягути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОН ГРУПП", м.Донецьк (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 35559565) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецпром", м.Донецьк (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 30645586) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ (03040,м.Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, б.92/1, код ЄДРПОУ 35379813) заборгованість за кредитом у сумі 500000,00грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом у сумі 2111640,17 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 86982,22 грн.

Стягути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРИОНГРУПП", м.Донецьк (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 35559565) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ (03040, м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, 92/1, код ЄДРПОУ 35379813) заборгованість за кредитом у сумі 5050000,00 грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 3000,00грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 13.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 19.10.2015р.

Суддя Г.Є. Курило

Повний текст рішення підписано 19.10.2015р.