Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/21355/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/21355/15

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА "ДІБРОВА" Шевченківського району

про стягнення 143 453,22 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Л.П. - довіреність №74-Д від 26.12.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА "ДІБРОВА" Шевченківського району про стягнення 143 453,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 19, та фактично споживає і не оплачує комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов: стягнувши з відповідача на свою користь 115 368,11 грн. - основного боргу, 21 316,21 грн. - інфляційних втрат, 6 769,00 грн. - 3% річних, 2 869,06 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 16.09.2015 року.

В судове засідання 16.09.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.08.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 16.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємство «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА «ДІБРОВА» Шевченківського району (далі по тексту - відповідач) користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. вул. Салютна, 19, та споживає комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі по тексту - позивач).

В період з 19.10.2010р. по 27.06.2014р. відповідачем фактично спожито комунальні, які надані позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 19, та фактично споживає і не оплачує комунальні послуги, які надає позивач, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 115 368,11 грн. - основного боргу (за період з 19.10.2010р. по 27.06.2014р.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання комунальних послуг, однак відповідач ухилявся від укладання даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується факт надання позивачем комунальних послуг до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 19, та користування зазначеним приміщенням відповідачем, суд дійшов висновку про існування між сторонами фактичних (позадоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг, а тому у відповідача, на підстави вказаних норм закону, виникло зобов'язання з оплати вартості фактично наданих позивачем комунальних послуг.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості та вимогою про укладання договору на постачання комунальних послуг, однак заборгованість залишилася неоплаченою, а договір не укладеним.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач в період з 19.10.2010 року по 27.06.2014 року надавав, а відповідач споживав не оплачуючи комунальні послуги та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 115 368,11 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 115 368,11 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 53 274,54 грн. - інфляційних втрат, 5 860,67 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 21 316,21 грн. - інфляційних втрат, 6 769,00 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА "ДІБРОВА" Шевченківського району (04190, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЕСТОНСЬКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 34966139) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів шевченківського району» (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 115 368 (сто п'ятнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 11 коп. - основного боргу, 21 316 (двадцять одну тисячу триста шістнадцять) грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 6 769 (шість тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. - 3% річних, 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 06 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 22.09.2015 року.