Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/21255/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/21255/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сова»

про стягнення 252 248,51 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Ніколаєнко М.В. - договір про надання правової допомоги

відповідача: Стаценко М.Ф. - довіреність б/н від 10.06.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сова» про стягнення 252 248,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару від позивача, згідно умов Договору поставки №IWS 0301175 від 25.02.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 193 782,90 грн. - основного боргу (заборгованості за поставлений товар), 58 465,61 грн. - курсової різниці, 5 044,98 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.09.2015 року.

08.09.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 09.09.2015 року оголошено перерву до 16.09.2015 року.

В судовому засіданні 16.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги визнав частково.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 16.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» (далі по тексту - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сова» (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №IWS 0301175 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується протягом дії дійсного Договору поставляти товар, у відповідності до Заявок Покупця, а Покупець зобов'язується приймати його і оплачувати за Товар у відповідності до Торгових умов, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Постачальник зобов'язується здійснювати постачання товару згідно Заявок Покупця на підставі підтвердженого Прогнозу замовлень та постачати не менш ніж 90% (дев'яносто відсотків) замовленого Покупцем товару. У свою чергу, Покупець зобов'язується викупити не менше 90% (дев'яносто відсотків) товару, від підтвердженого Постачальником відповідного Прогнозу.

Згідно з п. 2.6. Договору, Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника. За погодженням Сторін, Покупець може самостійно вивезти товар. В такому випадку ціна на товар не змінюється. За умови самостійного вивезення Товару, Покупець повинен зазначити у Заявці державний номер транспортного засобу та контактну особу.

Приймання товару по кількості та асортименту здійснюється Покупцем безпосередньо у момент приймання товару. Підтвердженням належного виконання Постачальником зобов'язань з поставки є підписана уповноваженим представником Покупця ТТН (приймання за кількістю та якістю), підписана ВН (приймання за кількістю, якістю, асортименту, а також комплектності). Претензії Покупця, заявлені після приймання товару (підписання ТТН) по кількості та асортименту не приймаються Постачальником до розгляду. Право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від Продавця до Покупця в момент підписання уповноваженим представником Покупця ТТН (п. 2.9. Договору).

Відповідно до п. 4.5. Договору, Покупець здійснює оплату кожної окремої Партії товару не пізніше дати, яка визначається у відповідності з обумовленою Відстрочкою платежу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

25.09.2014 року на виконання умов договору позивачем поставлено та передано у власність, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 193 782,90 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №Ті000011795 від 25.09.2014р., підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України».

Відповідно до п. 4 Додатку №2 до Договору «Протокол погодження торгівельних умов», сторони домовились, що відстрочка платежу становить 60(шістдесят) календарних днів.

З врахуванням вищевикладеного строк оплати товар настав 25.09.2014 року.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 193 782,90 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Суду не надано жодних доказів оплати відповідачем товару, переданого позивачем на підставі видаткової накладної №Ті000011795 від 25.09.2014р. на суму 193 782,90 грн..

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 193 782,90 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав частково позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 193 782,90 грн. - основного боргу (заборгованості за поставлений товар), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 58 465,61 грн. - курсової різниці, суд зазначає наступне.

25.02.2014 року в момент укладення Договору, між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду 2502/2014 у якій пункти 4.4. та 4.6. договору викладено у іншій редакції.

За змістом цього пункту в редакції, що погоджена сторонами у Додатковій угоді позивач мав би право на стягнення курсової різниці лише за дотримання двох умов: перевищення числового значення курсу євро до гривні встановленого НБУ на дату платежу більш ніж на 10 відсотків порівняно із датою поставки і утримання цього (або більшого) відсотка відхилення протягом 30 днів. Крім того, пунктом 4.4. Договору в редакції вказаної Додаткової угоди встановлено, що зміна ціни на товар, що поставляється можлива, серед іншого, при зміни обмінного курсу. Про зміну ціни, Постачальник (позивач) зобов'язаний був повідомити Покупця (відповідача) не пізніше ніж за 30 календарних днів до такої. З моменту укладення договору до моменту подання позову позивачем, позивач про зміну ціни у встановленому договором порядку не повідомляв. Доказів такого повідомлення позивачем не надано, також позивачем не надано доказів дотримання вказаних умов як частині перевищення курсу євро на більше ніж 10 відсотків так і в частині утримання цього або більшого числового значення протягом 30 днів.

З огляду на викладене, наведені у сукупності обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 58 465,61 грн. курсової різниці.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сова» (02660, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 22-Б, код ЄДРПОУ 22898711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» (04073, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРКА ВОВЧКА, будинок 14, код ЄДРПОУ 24726322) 193 782 (сто дев'яносто три тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 90 коп. - основного боргу, 3 875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 67 коп. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 22.09.2015 року.