Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/21330/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/21330/15

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа"

про стягнення 1 470,35 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

позивача: Кононенко О.В.- довіреність №05.1-7/1942 від 03.03.2015 року.

відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа" про стягнення 1 470,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, згідно умов Договору №3359/457м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 02.03.2009 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 1 470,35 грн. - основного боргу, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2015 року відкладено розгляд справи на 29.09.2015 року.

29.09.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 1 890,45 грн. - основного боргу.

В судове засідання 29.09.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.08.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2015 року представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 29.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2009 року між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (далі по тексту - Позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська цифрова телемережа» (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір №3359/457м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) предметом цього Договору с проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ),згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору, виконавець зобов'язується протягом всього терміну дії цього Договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує Замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ.

Згідно з п. 2.2.2. Договору, замовник зобов'язується своєчасно сплачувати на користь Виконавця плату за виконання робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору, сторони погодили, що вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку "Тарифів на роботи (послуги) Державного пщприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу" за один календарний місяць і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України.

Умовами п. 3.2 Договору визначено, що виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

Згідно п. 3.3 Договору, виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з листопада 2014 року по липень 2015 року позивачем на користь позивача були виконані роботи вартістю 1 890,45 грн. обумовлені умовами Договору, однак відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість виконаних робіт та має заборгованість в розмірі 1 890,45 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами Договору, виконав належним чином, а відповідач не сплатив на користь позивача вартість виконаних позивачем робіт за період з листопада 2014 року по липень 2015 року, та має перед позивачем заборгованість з їх оплати в розмірі 1 890,45 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 890,45 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська цифрова телемережа" (01013, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕРЕВООБРОБНА, будинок 5 К, код ЄДРПОУ 33593075) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, 15 КМ, код ЄДРПОУ 01181765) 1 890 (одну тисячу вісімсот дев'яносто) грн. 45 коп. - основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 грн. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.10.2015 року.