Рішення

від 07.10.2015 по справі 927/1053/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №927/1053/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Надія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз"

про стягнення 11 412,08 грн.

за участю представників:

від позивача:Микитенко О.В.- представник за довіреністю № 2 від 09.09.2015 р. Росовський П.В.- директор зідно наказу № 1 від 16.01.2001 р. від відповідача:Погорєлова Н.Ю.- представник за довіреністю б/н від 02.09.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Чернігівської області звернулось Селянське (фермерське) господарство "Надія" (далі - СФГ "Надія") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" (далі - ТОВ "Укрєврогаз") про стягнення 11 412,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про відшкодування збитків користувачу земельної ділянки № ВЛ-4 від 18.07.2012 р., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.

У позові Селянське (фермерське) господарство "Надія" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" збитки завдані земельній ділянці, що належить позивачу, завдані внаслідок збору геофізичної інформації у сумі 5 040,00 грн., пені у сумі 2 069,03 грн., інфляційну складову боргу у сумі 3 850,28 грн. та 3 % річних у сумі 452,77 грн., а всього - 11 412,08 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 р. матеріали вказаної справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представники позивача підтримали та обґрунтували позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав спливу строків позовної давності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2013 р. між Селянським (фермерським) господарством "Надія" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" (сторона-2) була укладена угода про відшкодування збитків користувачу земельної ділянки № ВЛ-4 (далі - угода).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 угоди сторона-2 з метою збору геофізичної інформації за погодженням зі стороною-1 здійснює проходження земель, що належать/використовуються стороною-1 та знаходяться в адміністративних межах Срібнянського району Чернігівської області, а сторона-2 зобов'язується відшкодувати стороні-1 збитки, які будуть заподіяні проведенням зазначених робіт в порядку та на умовах, встановлених цією угодою.

Пунктом 2.2 угоди сторони погодили, що орієнтовний розмір збитків на момент укладення даної угоди, що підлягає відшкодуванню стороною-2 на користь сторони-1 становить 5 040,00 грн.

Відшкодування збитків здійснюється стороною-2 шляхом перерахування грошових коштів стороні -1 упродовж 10 банківських днів з моменту закінчення робіт стороною-2 та підписання сторонами акту відшкодування збитків (п. 2.4 угоди).

Відповідно до 4.5 угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом 60 днів.

У судовому засіданні встановлено, що СФГ "Надія" належним чином виконало умови укладеної угоди в частині надання своєї земельної ділянки для збору геофізичної інформації, у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати збитки у сумі 5 040,00 грн., що підтверджується наявним у справі актом № 1 від 18.07.2012 р., підписаним сторонами.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, вказані збитки не відшкодував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 5 040,00 грн. Встановлені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені обставини у справі, а також той факт, що доказів оплати заборгованості з відшкодування збитків на суму 5 040,00 грн. відповідач не надав, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також у судовому засіданні представник відповідача просив застосувати строк позовної давності до суми основної заборгованості у розмірі 5 040,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Як вже встановлено судом, акт про відшодування збитків № 1, на підставі якого повинна бути здійснена оплата відповідачем підписаний 18.07.2012 р., а згідно з п. 2.4 угоди остаточні розрахунки між сторонами здійснюються протягом 10 банківських днів з моменту закінчення робіт та підписання сторонами акту відшкодування збитків. Отже, відповідач зобов'язаний був відшкодувати збитки до 01.08.2012 р. включно.

Таким чином, починаючи з 02.08.2012 р., відбулося порушення зобов'язань відповідачем договору та з цього часу розпочинається перебіг строку позовної давності, який закінчується - 02.08.2015 р.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду СФГ "Надія" звернулось 31.07.2015 р., про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення про направлення позовної заяви з додатками до суду, тобто в межах 3-річного строку, визначеного законом.

Отже, суд вважає, що позивачем строки позовної давності не пропущені та сума основної заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Крім вказаної суми боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 2 069,03 грн. за період з 30.07.2014 р. по 30.07.2015 р.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, судом встановлено, що умовами договору про відшкодування збитків користувачу земельної ділянки № ВЛ-4 від 18.07.2012 не передбачено нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, а, отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань позивач просив стягнути з відповідача 3 850,28 грн. - інфляційної складової боргу з серпня 2012 р. по червень 2015 р. та 452,77 грн. - 3% річних з 02.08.2012 р. по 30.07.2015 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

При цьому суд не приймає клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до матеріальних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки позовна давність до вимог про стягнення основної заборгованості не застосовувалась.

Відповідно до п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Отже, оскільки строк позовної давності до основної суми заборгованості не застосовувався, то суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача на стягнення матеріальних втрат за невиконання зобов'язання.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 3 850,28 грн. та 3 % річних у сумі 452,77 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32 - 34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Селянського (фермерського) господарства "Надія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" про стягнення 11 412,08 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус А, офіс 204, ідентифікаційний код 32045440) на користь Селянського (фермерського) господарства "Надія" (17270, Чернігівська обл., Талалаївський район, село Харкове, вул. Науменка, 22, ідентифікаційний код 30894307) заборгованість у сумі 5 040 (п'ять тисяч сорок) грн. 00 коп., інфляційну складову суму боргу у сумі 3 850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 28 коп., 3 % річних у сумі 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 77 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврогаз" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус А, офіс 204, ідентифікаційний код 32045440) на користь Селянського (фермерського) господарства "Надія" (17270, Чернігівська обл., Талалаївський район, село Харкове, вул. Науменка, 22, ідентифікаційний код 30894307) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 495 (одну тисячу чотириста дев'яносто п'ять) грн. 76 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 7 жовтня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 13 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна