Рішення

від 05.10.2015 по справі 914/3040/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №914/3040/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркоттон»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Реда Україна»

про розірвання договорів та стягнення збитків

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін :

від позивача: не з?явився;

від відповідача: Амбросімов С.С. - представник за довіреністю;

В судовому засіданні 05.10.2015 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.10.14 р. в частині первісних позовних вимог в розмірі 895 147,76 грн. провадження припинено; в задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" (адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18; ідентифікаційний код 35480438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" (адреса: 79000, м. Львів, проїзд Крива Липа, 6, ідентифікаційний код 37123381) 952 525,98 гривень; в частині зустрічних позовних вимог в розмірі 895 147,76 грн. провадження припинено, в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" 19 050,52 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" в доход державного бюджету України 4 872,00 грн. судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" з державного бюджету 7 503,81 грн. зайво сплачених на оплату судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.15 р. рішення господарського суду Львівської області від 21.10.14 р. у справі № 914/3040/14 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.15 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.15 р. у справі №914/3040/14 та рішення господарського суду Львівської області від 21.10.14 р. у цій справі скасовано, матеріали справи направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Розгляд справи призначено на 06.05.2015р.

Ухвалою суду від 10.06.15 р. з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України, судом роз'єднано у самостійні провадження: первісний позов ТзОВ "Бета-Реда Україна", м. Київ до ТзОВ "Інтеркоттон", м. Львів про стягнення 2 285 597,78грн. та зустрічний позов ТзОВ "Інтеркоттон", м. Львів до ТзОВ "Бета-Реда Україна", м. Київ про розірвання договорів та стягнення збитків. Виділено в окреме провадження справу за позовом ТзОВ "Інтеркоттон", м. Львів до ТзОВ "Бета-Реда Україна", м. Київ про розірвання договорів та стягнення збитків.

Після роз'єднання справ у самостійні провадження, судом встановлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон", м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна", м. Київ про розірвання договорів та стягнення збитків підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду м. Києва відповідно до ст. 15 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2015 матеріали справи №914/3040/15 за позовом ТзОВ "Інтрекоттон", м. Львів до ТзОВ "Бета-Реда Україна", м. Київ про розірвання договорів та стягнення збитків надіслано до Господарського суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в) за встановленою підсудністю.

Згідно автоматичного розподілу, справа № 914/3040/14 була передана до розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 31.08.2015 справу № 314/3040/14 прийнято суддею Спичаком О.М. до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 розгляд справи відкладено до 05.10.2015.

В судове засідання 05.10.2015 з?явився представник відповідача.

Позивач своїх представників в судове засідання 05.10.2015 - не направив, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвал суду за адресою місцезнаходження.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позовні вимоги ТОВ «Інтеркоттон» мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки № 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012, за умовами яких відповідач передає позивачу непродовольчі товари для демонстрації та продажу, а позивач зобов?язався здійснювати продаж товарів та сплачувати відповідачу їх вартість та вартість маркетингових послуг щодо рекомендацій по продажу товару. В свою чергу, позивачем для можливості належного виконання зобов?язань за договорами поставки були понесені витрати на відкриття магазинів, придбання торговельного обладнання, зовнішньої реклами, навчання персоналу, тощо, а загалом в сумі 1 829 761,43 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги товариство вказувало на те, що метою його діяльності є здійснення дистрибуції товарів торгової марки Top secret, отриманих від ТОВ "Бета - Реда Україна", а умовами договорів № 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012 передбачено виключну територію розповсюдження товарів постачальника та можливість продажу лише речей торгової марки Top secret, однак ТОВ "Бета-Реда Україна" порушений пункт 2.3 договорів щодо строку поставки товару, його асортименту та кількості, поставка товару відбувається за завищеною ціною, відповідач в односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань з поставки товарів у магазини м. Сімферополя та м. Суми за договорами №40, №27, і це перешкоджає забезпеченню належного обсягу реалізації товарів, та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договорів. Товариство наголошувало на тому, що йому завдано збитків, які складаються з витрат на відкриття магазинів. Зустрічний позов обґрунтований приписами статей 193, 224 Господарського кодексу України, статей 16, 22, 526, 610, 611, 625, 651, 653, 1024 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2015 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмовому відзиві на позов в обгрунтування заперечень посилався на те, що підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді збитків - відсутні, оскільки ризик щодо витрат власної господарської діяльності несе позивач самостійно, що передбачено статтею 42 Господарського кодексу України. Крім того, пунктами 3.9 договорів № 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012 передбачено, що витрати, понесені позивачем на облаштування магазинів, відповідачем не відшкодовуються. Також, представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2015 наголошував на відсутності підстав для розірвання договорів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - ТОВ «Інтеркоттон» (отримувач) та відповідачем - ТОВ «Бета-Реда Україна» (постачальник) було укладено договори поставки (надалі - Договори), за умовами яких постачальник передає отримувачу непродовольчі товари за асортиментом і ціною, що наведені в накладних передачі товару, для демонстрації та продажу, а отримувач зобов'язується здійснювати продаж товарів та сплачувати постачальнику їх вартість, визначену у накладних при передачі відповідного товару, а також сплачувати постачальнику маркетингові послуги щодо рекомендацій по продажу товару, які надає постачальник, а саме:

- договір №14 від 22.02.2011, відповідно до п. 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів за адресою: ТРЦ «Сонячна Галерея», м. Кривий Ріг, пл. 30-річчя Перемоги, 1, магазин «Top secret». В подальшому, 08.08.2013 було укладено додаткову угоду №2 , якою п. 1.6 змінено в частині місця здійснення реалізації товарів на м. Запоріжжя, пр. Леніна,83-85, магазин «Top secret».

- договір №16 від 12.03.2011, відповідно до п. 1.6. якого Отримувач має право здійснювати реалізацію Товарів на наступній території: м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалко, 2а, ТРЦ «Оазис», магазин «Top secret».

- договір №27 від 21.09.2011, відповідно до п. 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію Товарів на наступній території: м. Суми, проспект М.Лушпи, 4/1, ТРЦ «Лавина».

- договір № 40 від 03.09.2012, відповідно до п. 1.6. якого Отримувач має право здійснювати реалізацію Товарів на наступній території: ТРЦ «Meganom», м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, магазин «Top secret».

Згідно з п. 1.2 Договорів, асортимент, кількість та ціна, за якою товар передається, вказуються у накладних, за якими товар передається.

Відповідно до п. 1.5. Договорів, отримувач за свій рахунок зобов'язався забезпечити приміщення, призначене для роздрібного продажу товарів, для прийняття відвантажень товару відповідно до цього договору, а також здійснювати обслуговування такого приміщення з метою роздрібної дистрибуції товарів.

Відповідно до п. 2.2. Договорів, отримувач зобов'язується забезпечити наявність товару в обсязі, визначеному як стандартне заповнення магазину, для дотримання візуально-продажних стандартів мережі TOP SECRET.

Пунктом 2.3. Договорів передбачено, що передача товару здійснюватиметься не рідше, як один раз в місяць, якщо інше не буде визначено сторонами.

Згідно з пунктами 3.1 Договорів, отримувач заявляє, що він володіє правом користування приміщенням, прийнятим для постачальника з точки зору місця розташування і можливості застосування стандартів оформлення і обладнання, обов'язкових для магазинів TOP SECRET, розташованих за відповідними адресами.

Відповідно до п. 3.4 Договорів, отримувач зобов'язується провести за свій рахунок ремонт приміщення по проекту/зразку, запропонованому постачальником, купити меблі і все необхідне устаткування відповідно до запропонованих і доставлених постачальником зразків, що гарантують утримання приміщення відповідно до стандартів та вимог, висунутих постачальником.

Відповідно до п. 3.6 Договорів, отримувач зобов'язується за свій рахунок та власними силами відповідно до рекомендацій встановити в приміщенні і на його фасаді ідентифікаційне позначення магазина, в особливості, товарні знаки.

Згідно з п. 3.9 Договорів, витрати. понесені отримувачем на облаштування магазину (в т.ч. на виконання зазначених вище умов) постачальником не відшкодовуються.

Пунктами 3.10 Договорів визначено, що постачальник не повертає отримувачу витрат, пов'язаних з закупівлею, монтуванням і демонтуванням пізнавальних знаків магазину протягом строку дії договорів чи після їх закінчення.

Пунктами 12.1 Договорів визначено, що термін дії двору становить 2 роки з дати підписання. У разі відсутності заяви жодної з сторін про припинення або зміну цього договору протягом останнього місяця строку його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно з п. 12.2 Договору, кожна із сторін вправі ініціювати розірвання договору, без зазначення причин розірвання, повідомивши про це іншу сторону за 6 місяців до визначеної дати припинення договору.

Для виконання Договору №14 від 22.02.2011, 14.02.2011 позивачем, як орендарем, було укладено Договір оренди із Закритим акціонерним товариством «УкрПанГруп», як орендодавцем, згідно з положеннями якого орендодавець передає у строкове, платне користування орендарю приміщення Торгового центру у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на умовах, визначених Додатками до договору.

Як зазначав позивач у позові, для відкриття магазину в м. Кривий Ріг ТзОВ «Інтеркоттон» було здійснено витрати на загальну суму 252 219,17 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 232 від 23.03.2011 року на суму 46956,26 гривень, видатковою накладною № 233 від 23.03.2011 року на суму 3703,37 гривень, видатковою накладною № 031101 від 11.03.2011 року на суму 26592,01 гривень, видатковою накладною № 0-00000167 від 03.08.2010 року на суму 5780,00 гривень, видатковою накладною № 325 від 01.04.2011 року на суму 11000,00 гривень, видатковою накладною № 487 від 01.04.2011 року на суму 26000,00 гривень, видатковою накладною № ДБМ-000001 від 03.10.2010 року на суму 104604,60 гривень, випискою по рахунку 26008210182417.980, випискою по рахунку від 15.07.2011 року.

В свою чергу, для перенесення магазину в м. Запоріжжя ТзОВ «Інтеркоттон» було здійснено витрати на загальну суму 432 342,85 гривень, що підтверджується видатковою накладною № Рнк/Z1-0016043 від 10.09.2013 року на суму 4 925,11 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0017236 від 25.09.2013 року на суму 6770,86 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0017249 від 25.09.2013 року на суму 2320,80 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0016572 від 17.09.2013 року на суму 2923,79 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0017235 від 25.09.2013 року на суму 1819,43 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0017248 від 25.09.2013 року на суму 3445,00 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0016853 від 20.09.2013 року на суму 5031,64 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0017573 від 30.09.2013 року на суму 1839,61 гривень, видатковою накладною № 1022-015 від 22.10.2013 року на суму 1219,40 гривень, видатковою накладною № 1747 від 29.10.2013 року на суму 1522,42 гривень, видатковою накладною № СПД-000051 від 11.11.2013 року на суму 3592,08 гривень, видатковою накладною № СПД-000052 від 11.11.2013 року на суму 3945,00 гривень, видатковою накладною № 1805 від 01.11.2013 року на суму 322,73 гривень, видатковою накладною № 053 від 27.09.2013 року на суму 4380,00 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0018544 від 11.10.2013 року на суму 648,00 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0019818 від 25.10.2013 року на суму 1665,79 гривень, видатковою накладною № Рнк/Z1-0019698 від 25.09.2013 року на суму 387,00 гривень, видатковою накладною № ЛВ-0000284 від 09.10.2013 року на суму 13041,47 гривень, видатковою накладною № 1308 від 04.10.2013 року на суму 2201,29 гривень, видатковою накладною № 512 від 18.10.2013 року на суму 712,40 гривень, актом надання послуг №512 від 18.10.2013 року на суму 210,00 гривень, видатковою накладною № СПД-000063 від 03.12.2013 року на суму 3040,00 гривень, видатковою накладною № 61 від 18.06.2012 року на суму 6200,00 гривень, видатковою накладною № УТТС0000169 від 09.11.2012 року на суму 39271,25 гривень, видатковою накладною № 1080 від 12.11.2012 року на суму 1271,03 гривень, видатковою накладною № 1125 від 28.11.2012 року на суму 477,01 гривень, видатковою накладною № 1081 від 13.11.2012 року на суму 4036,99 гривень, видатковою накладною № 1084 від 13.11.2012 року на суму 593,47 гривень, видатковою накладною № 2340 від 01.10.2012 року на суму 333,42 гривень, видатковою накладною № 2 від 31.08.2013 року на суму 31887,98 гривень, актом надання послуг №26 від 29.11.2013 року, видатковою накладною № 11551 від 14.11.2013 року на суму 1300,00 гривень, видатковою накладною № РН-0000069 від 22.10.2013 року на суму 3161,14 гривень, актом №109 здачі-прийняття робіт від 28.10.2013 року, видатковою накладною № ДО-01770 від 16.10.2013 року на суму 1260,00 гривень, видатковою накладною № 122331 від 15.10.2013 року на суму 646,66 гривень, видатковою накладною № 1 від 30.08.2013 року на суму 3744,96 гривень, видатковою накладною № ДБМ-000001 від 03.10.2010 року на суму 104604,60 гривень, актом здачі-приймання виконаних робіт від 18.10.2013 року на суму 1500,00 гривень, видатковою накладною № 031101 від 11.03.2011 року на суму 26592,01 гривень, видатковою накладною № 232 від 23.03.2011 року на суму 46956,26 гривень, видатковою накладною № 233 від 23.03.2011 року на суму 3703,37 гривень, видатковою накладною № 534 від 17.10.2013 року на суму 3774,84 гривень, видатковою накладною № 533 від 17.10.2013 року на суму 29471,00 гривень, видатковою накладною № 535 від 17.10.2013 року на суму 2611,90 гривень, актом №10065 від 05.09.2013 року на суму 1500,00 гривень, договором підряду від 05.09.2013 року та актом приймання-передачі до нього на суму 2500,00 гривень, договором підряду від 25.09.2013 року та актом приймання-передачі до нього на суму 1600,00 гривень, платіжним дорученням № 462 від 08.08.2013 року.

Тобто, як зазначав позивач, загальна сума витрат, понесених ТзОВ «Інтеркоттон» на відкриття та перенесення магазинів за договором №14 від 22.02.2011 становить 684 562,02 гривень.

Для укладення договору поставки №16 від 12.03.2011, ТзОВ «Інтеркоттон», як орендарем, було укладено з ТОВ «ТК «БУГ», як орендодавцем, Договір оренди №352/ОД-11-13 від 12.11.2013, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину будівлі ТРЦ «Оазис» у м.Хмельницький, вул. Рибалка, 2а.

В свою чергу, як зазначав позивач у позові, для відкриття магазину в м. Хмельницькому ТзОВ «Інтеркоттон» було здійснено витрати на загальну суму 125 736,24 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 0-0000002789 від 07.12.2010 року на суму 1200,00 гривень, видатковою накладною №115 від 13.01.2011 року на суму 17280,00 гривень, видатковою накладною № 1677 від 23.12.2010 року на суму 5000,00 гривень, видатковою накладною № 1506 від 20.12.2010 року на суму 5000 гривень, видатковою накладною № 1315 від 24.12.2010 року на суму 46053,82 гривень, видатковою накладною № 1286 від 16.10.2010 року на суму 5022,42 гривень, видатковою накладною № 0-00000363 на суму 5780,00 гривень, банківськими виписками від 19.11.2010 та 24.12.2010 року.

Крім того, позивач вказував на те, що для укладення договору поставки №27 від 21.09.2011 між ТзОВ «Інтеркоттон», як орендарем, та ТзОВ «БУДТРЕЙДІНГ», як орендодавцем, було укладено договір оренди від 19.10.2011, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме: частину будівлі ТЦ на 2 поверсі у м. Суми по пр. Лушпи, 4/1, загальною площею 220 кв.м., у відповідності з Правилами і Положеннями ТЦ.

Також, позивачем на підтвердження понесення витрат на відкриття магазину в м. Суми загалом в розмірі 336 740,24 гривень, надано договір підряду №1 від 10.09.2011 року та акт приймання-передачі робіт за договором від 14.10.2011 року на суму 2000,00 гривень, договір підряду №2 від 10.09.2011 року та акт приймання-передачі робіт за договором від 14.10.2011 року на суму 2000,00 гривень, договір підряду №3 від 10.09.2011 року та акт приймання-передачі робіт за договором від 14.10.2011 року на суму 2000,00 гривень, видаткову накладну № ВВ-0002338 від 29.11.2011 року на суму 2172,24 гривень, видаткову накладну № ВВ-0001752 від 19.09.2011 року на суму 3814,18 гривень, видаткову накладну № ВІМ-000027 від 07.12.2011 року на суму 4289,00 гривень, акт №47 виконаних робіт по перевезенню вантажів від 04.10.2011 року на суму 1600,00 гривень, акт виконаних робіт з надання транспортних послуг від 21.09.2011 року на суму 3 500,00 гривень, видаткову накладну № 560 від 23.09.2011 року на суму 87,00 гривень, видаткову накладну № 561 від 23.09.2011 року на суму 696,67 гривень, видаткову накладну № 562 від 23.09.2011 року на суму 2 372,23 гривень, видаткову накладну № 533 від 19.09.2011 року на суму 6313,03 гривень, видаткову накладну № 515 від 12.09.2011 року на суму 670,04 гривень, видаткову накладну № 3153 від 12.09.2011 року на суму 6006,87 гривень, видаткову накладну № 3068 від 07.09.2011 року на суму 7867,68 гривень, накладну № 819 від 24.09.2011 року на суму 2813,15 гривень, видаткову накладну № 8328 від 29.09.2011 року на суму 716,50 гривень, видаткову накладну № Ебк-000495 від 19.09.2011 року на суму 733,44 гривень, видаткову накладну № 04000005721 від 19.09.2011 року на суму 508,00 гривень, видаткову накладну № 04000005716 від 19.09.2011 року на суму 1400,00 гривень, видаткову накладну № РН-0000971 від 19.09.2011 року на суму 46,18 гривень, видаткову накладну № РН-0000970 від 19.09.2011 року на суму 904,96 гривень, видаткову накладну № РН-0000960 від 15.09.2011 року на суму 4235,57 гривень, видаткову накладну № РН-0000959 від 15.09.2011 року на суму 314,40 гривень, накладну № z736 від 21.09.2011 року на суму 624,00 гривень, видаткову накладну № Рнк/02-0045949 від 26.12.2011 року на суму 1954,80 гривень, видаткову накладну № Рнк/КС-0023490 від 21.09.2011 року на суму 14004,84 гривень, видаткову накладну № 908 від 03.11.2011 року на суму 2367,69 гривень, видаткову накладну № РН-0000188 від 25.10.2011 року на суму 2107,98 гривень, видаткову накладну № РН-0000187 від 25.10.2011 року на суму 4575,00 гривень, видаткову накладну № 5430 від 19.10.2011 року на суму 2960,00 гривень, видаткову накладну № 5287 від 14.10.2011 року на суму 12760,00 гривень, видаткову накладну № ВІМ-000009 від 10.10.2011 року на суму 30978,00 гривень, видаткову накладну № РН-0000156 від 26.09.2011 року на суму 8773,44 гривень, видаткову накладну № РН-0000150 від 21.09.2011 року на суму 1513,44 гривень, видаткову накладну № РН-0000166 від 19.10.2011 року на суму 16780,80 гривень, видаткову накладну № РН-0000186 від 25.10.2011 року на суму 10660,00 гривень, видаткову накладну № 4649 від 21.09.2011 року на суму 29928,00 гривень, видаткову накладну № 827 від 12.10.2011 року на суму 6416,41 гривень, видаткову накладну № 825 від 12.10.2011 року на суму 13429,20 гривень, видаткову накладну № 798 від 03.10.2011 року на суму 39701,48 гривень, видаткову накладну № 1191 від 25.11.2010 року на суму 17523,58 гривень, видаткову накладну № 1231 від 03.12.2010 року на суму 18458,12 гривень, видаткову накладну № 0-00000349 від 08.11.2010 року на суму 5780,00 гривень, видаткову накладну № 0-0000002714 від 19.11.2010 року на суму 1200,00 гривень, платіжне доручення №24 від 25.08.2011 року.

Для укладення Договору поставки №40 від 03.09.2012 року, позивачем, як орендарем, було укладено із ТзОВ «Кримська девелоперська компанія», як орендодавецм, договір оренди № АТК-072/2012 від 06.08.2012 року, згідно з п. 2.3 якого орендар прийняв в оренду приміщення у м. Сімферополі і зобов'язаний: виконати опоряджувальні роботи; у 5-и денний строк прийняти об'єкт оренди; перерахувати на поточний рахунок орендодавця забезпечувальний платіж у сумі 3107 доларів США 50 центів; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію комунальних та експлуатаційних платежів та інше.

Як зазначав позивач у позові, для відкриття магазину в м. Сімферополі ТзОВ «Інтеркоттон» було здійснено витрати на загальну суму 279 035,24 гривень, що підтверджується видатковою накладною № 2289 від 21.09.2012 року на суму 6 106,96 гривень, видатковою накладною № 825 від 14.09.2012 року, видатковою накладною № 826 від 14.09.2012 року на суму 2 796,20 гривень, видатковою накладною № 2257 від 14.09.2012 року, видатковою накладною № ОР-0000052 від 17.09.2012 року на суму 2 100,00 гривень, видатковою накладною № 2328 від 27.09.2012 року на суму 6 114,24 гривень, видатковою накладною № 2290 від 21.09.2012 року на суму 25 534,92 гривень, видатковою накладною № 8784 від 28.09.2012 року на суму 1950,00 гривень, видатковою накладною № ВВ-0002051 від 13.11.2012 року на суму 13585,43 гривень, видатковою накладною № КБ-0914-09 від 14.09.2012 року на суму 1873,17 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006440 від 06.09.2012 року на суму 3428,95 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006441 від 06.09.2012 року на суму 95,00 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006845 від 20.09.2012 року на суму 3992,10 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006775 від 18.09.2012 року на суму 1221,33 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006146 від 23.08.2012 року на суму 5166,79 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006147 від 23.08.2012 року на суму 120,00 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006303 від 30.08.2012 року на суму 8418,00 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006195 від 27.08.2012 року на суму 8116,78 гривень, видатковою накладною № Рнк/SF-0006302 від 30.08.2012 року на суму 6527,93 гривень, видатковою накладною № 2289 від 21.09.2012 року на суму 6106,96 гривень, накладною № 056 від 03.09.2012 року на суму 1442,00 гривень, актом прийняття виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, видатковою накладною № PHSMR-000000799 від 13.11.2012 року на суму 1428,90 гривень, видатковою накладною № РН -07-3001 від 30.07.2012 року на суму 1387,20 гривень, видатковою накладною б/н від 12.10.2012 року на суму 2356,00 гривень, видатковою накладною № 32539 від 16.10.2012 року на суму 880 гривень, видатковою накладною № РН-0001133 від 17.10.2012 року на суму 5683,50 гривень, видатковою накладною № 8515 від 25.09.2012 року на суму 15045,11 гривень, актом надання послуг №35 від 29.11.2012 року, накладною № n569 від 03.09.2012 року на суму 6420,00 гривень, видатковою накладною № 588 від 21.09.2012 року на суму 2880,00 гривень, видатковою накладною № 589 від 21.09.2012 року на суму 53347,66 гривень, актом здачі-прийняття робіт № 2409/1ТР на суму 2500,00 гривень, видатковою накладною № ВВ-0001777 від 25.09.2012 року на суму 13016,35 гривень, видатковою накладною № РН-0000169 від 10.09.2012 року на суму 5139,60 гривень, видатковою накладною № РН-0000170 від 10.09.2012 року на суму 10657,20 гривень, видатковою накладною № 1058 від 13.09.2012 року на суму 940,00 гривень, договором підряду №4 від 01.09.2012 року та актом приймання-передачі виконаних робіт на суму 2100,00 гривень, договором підряду №3 від 01.09.2012 року та актом приймання-передачі виконаних робіт на суму 2100,00 гривень та платіжним дорученням № 1164 від 08.10.2012 року.

Позивач у позові вказував на те, що у березні 2014 року ТзОВ «Бета-Реда Україна» в припинило постачання товару в магазин ТзОВ «Інтеркоттон» у м. Сімферополі (за Договором поставки №40 від 03.09.2012), а листом від 14.07.2014, надісланим електронною поштою, яким позивача було повідомлено, що відповідач припиняє постачання товару у магазин в м. Сумах (за договором №27 від 21.09.2011 року).

Відповідно до Звіту про фінансові результати за 2013 рік ТзОВ «Інтеркоттон» від 28.02.2014, витрати товариства за звітний період становлять 9511800 гривень, в той час, коли дохід за цей період становить 9340700 гривень (тобто, втрати товариства за 2013 рік становлять 175900 гривень).

Відповідно до Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2014 року ТзОВ «Інтеркоттон» від 01.07.2014 року, витрати товариства за звітний період становлять 3392000 гривень, в той час, коли дохід за цей період становить 3146300 гривень (тобто, втрати товариства за 1 півріччя 2014 року становлять 245700 гривень).

Таким чином, позивач вказував на те, що його витрати за вищезазначені звітні періоди становлять 421 600,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач вказував на те, що метою його діяльності є здійснення дистрибуції товарів торгової марки Top secret, отриманих від ТОВ "Бета - Реда Україна", а умовами договорів № 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012 передбачено виключну територію розповсюдження товарів постачальника та можливість продажу лише речей торгової марки Top secret, однак ТОВ "Бета-Реда Україна" порушений пункт 2.3 договорів щодо строку поставки товару, його асортименту та кількості, поставка товару відбувається за завищеною ціною, відповідач в односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань з поставки товарів у магазини м. Сімферополя та м. Суми за договорами №40, №27, і це перешкоджає забезпеченню належного обсягу реалізації товарів, та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договорів.

За розрахунками позивача, з вини відповідача йому завдано збитків загалом в розмірі 1 829 761,43грн., які заявлені позивачем до стягнення з відповідача з посиланням на 193, 224 Господарського кодексу України, статей 16, 22, 526, 610, 611, 625, 651, 653, 1024 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

На підставі системного аналізу положень Договорів поставки між ТзОВ «Інтеркоттон» і ТзОВ «Бета-Реда Україна» суд дійшов висновку, що договори №14 від 22.02.2011 року, №16 від 12.03.2011 року, №27 від 21.09.2011 року, № 40 від 03.09.2012 року є змішаними, які містять в собі положення договорів комісії, поставки, договору на розпорядження правами на торговельну марку та агентського договору, тому до них необхідно застосовувати відповідні законодавчі положення.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Вимогами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.\

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 3 статті 214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем та відповідачем було укладено договори поставки № 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012, за умовами яких відповідач передає позивачу непродовольчі товари для демонстрації та продажу, а позивач зобов?язався здійснювати продаж товарів та сплачувати відповідачу їх вартість та вартість маркетингових послуг щодо рекомендацій по продажу товару.

Позивач вказував на те, що ним для можливості належного виконання зобов?язань за договорами поставки були понесені витрати на відкриття магазинів, придбання торговельного обладнання, зовнішньої реклами, навчання персоналу, тощо, а загалом в сумі 1 829 761,43 грн., а оскільки відповідач в односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань з поставки товарів у магазини м. Сімферополя та м. Суми за договорами №40, №27, і це перешкоджає забезпеченню належного обсягу реалізації товарів, та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договорів, що є підставами для розірвання укладених між сторонами Договорів та відшкодування збитків загалом в сумі 1 829 761,43 грн.

Проте, суд, дослідивши умови Договорів 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012, встановив, що умовами пунктів 3.9 наведених договорів сторони погодили, що витрати понесені ТОВ "Інтеркоттон" на облаштування магазинів ТОВ "Бета-Реда Україна" не відшкодовуються. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вини відповідача у завданні позивачу збитків у заявленому до стягнення розмірі, як не надано і доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо невиконання умов укладених договорів та понесенням позивачем збитків в сумі 1 829 761,43 грн.

Крім того, п.3.1, 3.4, п. 3.6 Договорів встановлено, що позивач за власний рахунок орендує приміщення для здійснення торгівлі, проводить ремонт приміщення, встановлює ідентифікаційні ознаки магазину, і обов'язок по відшкодуванню яких у відповідача згідно п. 3.9 наведених Договорів - відсутній. Також, понесені позивачем витрати є ризиком власної господарської діяльності позивача, що передбачено статтею 42 Господарського кодексу України, оскільки суть вказаного ризику полягає у тому, що позивач, вкладаючи кошти у оренду приміщень, їх ремонт, технічне оснащення ризикує щодо отримання певного прибутку, за рахунок якого він зможе покрити здійснені витрати і отримання якого залежить лише від вірно обраної позивачем маркетингової політики, відповідальність за яку відповідач згідно умов Договорів - не несе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правові підстави, обумовлені ст.. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224-226 Господарського кодексу України, для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків в сумі 1 829 761,43 грн. - відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, розглянувши вимоги позивача про розірвання договорів поставки № 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012 - суд дійшов висновку, що позов в цій частині також не підлягає задоволенню, оскільки в обгрунтування вимог про розірвання наведених договорів позивач вказував на те,що йому з вини відповідача було завдано збитків, які понесені позивачем внаслідок здійснення ним суттєвих витрат на відкриття магазинів, придбання обладнання, проте, оскільки судом встановлено безпідставність вимог позивача в частині відшкодування за рахунок відповідач понесених збитків загалом в сумі 1 829 761,43 грн., а тому і підстави для розірвання укладених між сторонами договорів саме з наведених підстав - у суду відсутні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог про відшкодування збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договорів поставки № 14 від 22.02.2011, № 16 від 12.03.2011, № 27 від 21.09.2011, № 40 від 03.09.2012 та стягнення 1 829 761,43 грн. збитків - не є обґрунтованими та законними, не були доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.10.2015.

Суддя Спичак О.М.