Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/16104/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/16104/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ"

про стягнення 89 397,90 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МР" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ" про стягнення 89 397,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення утримання 5% від суми виконаних робіт, згідно умов Договору субпідряду №55.1.М. від 24.10.2011 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 59 976,35 грн. - суми основного боргу, 11 392,22 грн. - пені, 17 447,64 грн. - інфляційних втрат , 581,69 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2015 (суддя Літвінова М.Є.) порушено провадження у справі №910/16104/15, розгляд справи призначений на 13.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 29.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року розгляд справи відкладено на 20.08.2015.

Розпорядженням від 20.08.2015 року №04-23/1287 керівника апарату О.М. Кривенко щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Літвінової М.Є., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16104/15, за наслідками якого справу було розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року (суддя Якименко М.М.) прийнято справу №910/16104/15 до свого провадження та призначено її розгляд на 29.09.2015 року.

В судове засідання 29.09.2015 року представники позивача та відповідача не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 29.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МР" (далі по тексту - Позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ" (далі по тексту - Відповідач, генпідрядник) укладено Договір субпідряду №55.1.М. (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Генеральний підрядник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на сій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс земляних робіт на об'єкті будівництва «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літера «А» в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області, відповідно до умов цього Договору, додатків та додаткових угод до нього, а Генеральний підрядник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до п. 6.6. Договору передбачено, що Генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання Підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним договором утримує 5 % від суми виконаних робіт згідно актів виконаних робіт протягом всього часу виконання робіт Підрядником. Сума утримання повертається Підряднику через 365 календарних днів після введення Об'єкту в експлуатацію.

На виконання умов Договору Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято роботи на загальну суму виконання 1 199 526,95 грн., що підтверджується підписаними між сторонами:

- актом №5 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року;

- актом №6 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2012 року;

- актом №7 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2012 року;

- актом №8 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2012 року;

- актом №9 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2012 року;

- актом №13 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2013 року;

- актом №15 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2013 року;

- актом №20 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2013 року;

- актом №22 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2014 року;

- актом №24 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Об'єкт будівництва згідно Договору субпідряду № 55.1.М від 24.10.2011 року (цех розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літера «А» в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області) введено в експлуатацію 24.02.2014 року, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору не повернуто позивачу (підряднику) утримання 5% від суми виконаних робіт в розмірі 59 976,35 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами Договору, виконав належним чином, а відповідач в порушення п. 6.6. Договору не повернув позивачу утримання 5% від суми виконаних робіт, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 59 976,35 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 59 976,35 грн. - суми основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, просить суд стягнути з відповідача 11 392,22 грн. - пені.

Пунктом 12.5 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт, Генеральний підрядник повинен виплатити Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожну добу затримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 11 392,22 грн. - пені., є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17 447,64 грн. - інфляційних втрат , 581,69 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 17 447,64 грн. - інфляційних втрат , 581,69 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА ХОЛДИНГ" (04655, м. Київ, МОСКОВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 20-Б, код ЄДРПОУ 37140134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МР" (45602, Волинська обл., Луцький район, село Підгайці, ВУЛИЦЯ ДУБНІВСЬКА, будинок 1А, код ЄДРПОУ 31735104) 59 976 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 35 коп. - суми основного боргу, 11 392 (одинадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 22 коп. - пені, 17 447 (сімнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 64 коп. - інфляційних втрат , 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 69 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.10.2015 року.