Рішення

від 29.09.2015 по справі 922/4699/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 922/4699/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Міреді-Медікал", м. Київ до КЗОЗ ЦРА № 194 м. Первомайський про стягнення коштів за участю представників сторін :

від позивача : ОСОБА_2 за дов. №1 від 20.07.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" м. Київ (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №194 м. Первомайський (надалі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача суму боргу за договором поставки у розмірі 14 440,65 грн., а також судові витрати сплачені за розгляд справи у суді. Також з метою забезпечення своїх вимог позивач просив накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться у нього або в інших осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000138 від 28.05.2014 р., в частині повноти та своєчасності здійснення оплати за поставлений товар з боку відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.15 р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.09.15 р. об 11:00 год.

Ухвалою суду від 15.09.2015 р. розгляд справи було відкладено на 29.09.2015р. через неявку відповідача у судове засідання та необхідністю належним чином повідомити останнього про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України через канцелярію суду позивачем 29.09.2015 р. була надана заява про уточнення позовних вимог (вх. №39029), відповідно до якої позовні вимоги були зменшені у зв'язку із невірним нарахуванням суми боргу відповідача у первинному розрахунку. В уточнених вимогах, враховуючи наданий позивачем новий розрахунок, сума боргу відповідача становить 11 898 грн. 72 коп (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 72 копійки), з яких сума основного боргу - 9 141 гривень 88 коп., три проценти річних від простроченої суми - 124 гривні 35 коп., пеня - 1 573 гривень 44 копійок, штраф - 1059 гривень 05 копійок. Дана заява була прийнята судом до розгляду та приєднана до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.09.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у розмірі, зазначеному в заяві про уточнення позовних вимог , просив суд їх задовольнити. Також у судовому засіданні представник позивача відмовився від вимог заявлених в забезпеченні позову, щодо накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться у нього або в інших осіб. Відмова представника позивача від заяви про забезпечення позову приймається судом , оскільки вона не суперечить інтересам сторін та узгоджується з приписами діючого законодавства.

Відповідач своїм правом на участь в господарських засіданнях не скористався та жодного разу не прибув до суду. Витребуваних судом документів не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про свідчить відповідне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 24).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Так, 28.05.2014 р. між ТОВ "Міреді-Медікал"" (Постачальник) та КПОЗ "Центральна Районна Аптека №194" (Покупець) був укладений договір поставки № ДГ-0000138 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець - прийняти вироби медичного призначення за ціною та в кількості, вказаними у даному Договорі та рахунках-фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару.

Відповідно до п. 2.4.2. Договору Покупець забов'язується прийняти і розрахуватись за товар у строки та на умовах, що визначені Договором та у рахунках-фактурах або видаткових накладних на кожну окрему партію товару, або (якщо у рахунках-фактурі не зазначені інші умови розрахунку або видаткових накладних) не пізніше ніж у строк передбачений п. 6.3. Договору від дати приймання товару, зазначеній у видатковій накладній.

Згідно п. 4.4. Договору, перехід права власності на товар здійснюється у момент підписання видаткової накладної представником Покупця.

Розрахунки за поставлений товар, у відповідності до п. 6.2. Договору, здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що відтермінування в оплаті за поставлений товар для Покупця становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Пунктом 7.5.1. сторони визначили, що у випадку прострочення Покупцем оплати згідно п. 6.3. Договору, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу передбачених рахунками - фактурами на кожну окрему партію товару, а також 3% річних від простроченої суми на інфляційну складову боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач покладені на нього зобов'язання виконав належним чином, поставивши відповідачу в період з 23.07.2014 року по 01.10.2014 року товар загальною вартістю 9 718,14 грн. за видатковими накладними:

- № РН-0008233 від 23.07.2014 року на суму 2 720,65 грн.;

- № РН-0008234 від 23.07.2014 року на суму 66,02 грн.;

- № РН-0008568 від 30.07.2014 року на суму 1 713,30 грн.;

- № РН-0008570 від 30.07.2014 року на суму 217,08 грн.;

- № РН-0010359 від 10.09.2014 року на суму 2 509,38 грн.;

- № РН-0011653 від 01.10.2014 року на суму 1 588,88 грн.;

- № РН-0011654 від 01.10.2014 року на суму 902,83 грн.

Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлений товар, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 11 898,72 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 141,88 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 573,44 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 7.5.1. сторони визначили, що у випадку прострочення Покупцем оплати згідно п. 6.3. Договору, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу передбачених рахунками - фактурами на кожну окрему партію товару, а також 3% річних від простроченої суми на інфляційну складову боргу.

Позивачем до матеріалів справи було надано розрахунок пені, здійснений відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" за яким сума штрафних санкцій внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за кожною спірною поставкою сумарно склала 1 573,44 грн.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми пені та встановлено, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, здійснений вірно, а тому визначена до сплати сума неустойки підлягає стягненню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 124,35 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 124,35грн. підлягають задоволенню.

Також пунктом 7.5.3. сторони визначили, що у разі прострочення Покупцем оплати за отриманий товар на строк більше 15 календарних днів, Постачальник крім пені додатково нараховує штраф у розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Таким чином, сума штрафу за прострочення оплати у сумі 1059,05 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, .ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з КПОЗ "ЦРА №194" (64100, м. Первомайський, Харківська обл., вул. Комарова,12-А, код ЄДРПОУ 01974556) на користь ТОВ "Міреді-Медікал" (03062, , м. Київ, вул. Стрийська, 6, оф.307 код ЄДРПОУ 35286813, МФО 380805, р/р 26005399361 в АТ "ОСОБА_3 Аваль) суму основного боргу - 9 141 гривень 88 коп., три відсотки річних у розмірі - 124 гривні 35 коп., пеню в сумі - 1 573 гривень 44 копійок, штраф - 1059 гривень 05 копійок., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1827 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_1