Ухвала

від 05.10.2015 по справі 808/9266/14 (до/808/1268/14)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2015 рокусправа № 808/9266/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року

у справі № 808/9266/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0002371500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81910,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, на підставі наказу від 23 жовтня 2014 року № 2171, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Автодилер», їх реальність та повноту відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2014 року № 836/05-06-15-00/33123519.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 65528,00 грн.

При цьому, позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується, зокрема, на висновках акту перевірки державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області від 02 липня 2014 року № 118/04-65-22-03/39020361 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Автодилер» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків за період березень, квітень 2014 року.

На підставі акту перевірки від 14 листопада 2014 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0002371500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81910,00 грн., в тому числі 65528,00 грн. за основним платежем та 16382,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» та товариством з обмеженою відповідальністю «Автодилер» укладено договір постачання від 25 березня 2014 року № 1, за умовами якого позивачем придбано товар (комплектуючи до перевантажувача). Факт виконання умов договору підтверджується видатковими та податковими накладними. Оплата за товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Транспортування товару здійснювалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Оплата за перевезення товару проведена у повному обсязі, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 10 квітня 2015 року № 1.

Судом встановлено, що придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача шляхом переробки, що підтверджується калькуляцією робіт по виробництву за березень-квітень 2014 року; актом переробки (використання та списання у виробництво продукції) від 03 квітня 2014 року, а також подальшої реалізації виготовленого товару (стрічковий перевантажувач) контрагенту публічному акціонерному товариству «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі господарські операції між контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що зі змісту акту перевірки не вбачається, що податковим органом виявлені дефекти форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо вибіркового заповнення граф у товарно-транспортних накладних, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, а так само помилки у їх оформленні є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; помилки при складанні товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

При цьому слід зазначити, що наявність чи відсутність, а так само помилки у оформленні товарно-транспортних накладних не може бути безумовним свідченням безтоварності відповідних операцій.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Агродилер», з урахуванням інших документів та обставин здійснених позивачем операцій, надають право товариству з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» на формування податкового кредиту.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі податку на додану вартість до 10000,00 грн., що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали підприємства у попередніх ланцюгах поставок, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім того, посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 14 листопада 2014 року № 836/05-06-15-00/33123519, оскільки він не спростовує дійсність укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш» з контрагентом правочину щодо поставки товару та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Східтехмаш».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим