Ухвала

від 13.10.2015 по справі 813/579/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 р. Справа № 876/6676/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року у справі за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Галицькі технології" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Галицькі технології" 23.01.2013року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002392321 та №0002402321 від 03.12.2012 року, прийнятих Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту податкового органу, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Галицькі технології"). Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "БК "АТР ГРУП" за період липень 2011 року та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" за період вересень 2011 року, цілком обґрунтовано нормами Податкового кодексу України. ТзОВ "Галицькі технології" вказує, що первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, що для висновку про нікчемність правочинів необхідне відповідне рішення суду згідно з позицією постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", натомість акти перевірок контрагентів не містять відповідної доказової бази. Відповідно, ТзОВ "Галицькі технології" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0002392321 від 03.12.2012 року прийнято неправомірно та підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002402321 від 03.12.2012 року, то слід зазначити, що хоча ревізор і вимагав від платника податків подання оригіналів документів фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Галицькі технології" за період серпень-вересень 2011 року, однак 16.08.2011 року на підприємстві не з'явився, незважаючи на той факт, що перевірка була виїзна. Звідси, твердження про ненадання документів до перевірки є безпідставним, а скеровувати документи поштою було би невірно. З наведених підстав позов підлягає задоволенню.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року позовну заяву - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимоги відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що контрагенти ТзОВ "Галицькі технології" - ТзОВ "БК "АТР ГРУП" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" - не мають основних засобів та виробничих потужностей, в них відсутні трудові, матеріальні ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Відповідними актами про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ "БК "АТР ГРУП" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" встановлено, що фінансово-господарські відносини вказаних суб'єктів господарювання з позивачем є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто, є нікчемними. Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагентів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості товарів/послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, керівником підприємства ОСОБА_3, в порушення ст.ст. 20, 81, 85 Податкового кодексу України, не було надано до перевірки всіх необхідних документів фінансово-господарської діяльності позивача. За таких обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

14.08.2012 року, позивачем надано документи, які стосувалися взаємовідносин із ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" інспектору, який здійснював перевірку - ОСОБА_2

Даний факт підтверджується тим, що інспектором в акті перевірки від 28.08.2012 року №937/232-10/20793267 детально описуються істотні умови договорів, актів, податкових накладних, платіжних документів, якими обмінювались позивач, ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж", а тому , суд вважає безпідставними викладення в акті обставини щодо ненадання посадовими особами ТзОВ "Галицькі технології" документів ревізору підчас здійснення перевірки.

Крім цього, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що документи перевіряючому були надані в повному обсязі, про що свідчить скерований позивачем 22.08.2012 року за №2208-01 лист на адресу ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Згідно вказаного листа ТзОВ "Галицькі технології" повідомило податковий орган про надання документів інспектору, яки здійснював перевірку. Звідси, підстав направлення таких документів повторно із скеруванням на адресу податкового органу у позивача не було, оскільки перевірка була позапланова виїзна, як це вбачається зі змісту акта перевірки від 28.08.2012 року №937/232-10/20793267.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС з 14.08.2012 року по 20.08.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі технології" ( з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2011 року з питань взаєморозрахунків з ТОВ "БК "АТР Груп" (код ЄДРПОУ 372415554), за серпень 2011 року з питань взаєморозрахунків з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" , за вересень 2011 року з питань взаєморозрахунків з ТОВ "БК Київбудмонтаж" , про що 28.08.2012 року складено акт №937/232-10/20793267.

На підставі складеного за результатами перевірки акта та за наслідками адміністративного оскарження (рішення ДПС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 16.11.2012 року №24765/10/10-2005/1920), ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято та скеровано ТзОВ "Галицькі технології" податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0002392321 та №0002402321 про визначення грошового забезпечення з податку на додану вартість в розмірі сумі 6468,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4312,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 2156,00 грн., та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн. відповідно.

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є викладені у акті перевірки від 28.08.12 року №937/22-10/20793267 висновки відповідача про порушення ТзОВ "Галицькі технології" п.п.20.1.2, п.п.20.1.7 п.20.1 ст.20, ст.44, п.81.2 ст.81, 85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством ТзОВ "Галицькі технології" занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 4312,00 грн. стосовно господарських операцій із ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж".

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з контрагентом - ТзОВ "БК Київбудмонтаж" та ТзОВ "БК "АТР Груп", у яких, згідно актів ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивачем не дотримано свого обов'язку щодо подання податковому органу первинних бухгалтерських документів на вимогу ревізорів при проведенні виїзної перевірки.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем (покупець) з ТзОВ "БК "АТР Груп" (постачальник) договору №110520-01 від 20.05.2011 року, за яким постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти (передавати у власність покупця) згідно замовлення та накладних продукцію, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названу продукцію та оплачувати її.

На виконання умов договору позивач отримав від ТзОВ "БК "АТР Груп" товар (канатотяговий шкіф ф680, обмежувач швидкості ОШ та провід ПВЗ 3-1,0) згідно видаткової накладної №28/07-08 від 28.07.2011 року на загальну суму 7980,00 грн. та оплатив його відповідно до рахунку №28/07-08 від 28.07.2011 року у безготівковому порядку згідно платіжного доручення №22 від 28.07.2011 року на суму 7980,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1330,00 грн. За наслідками операції з поставки ТМЦ ТзОВ "БК "АТР Груп" в адресу позивача було виписано податкову накладну № 461 від 28.07.2011 року.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається укладення позивачем (замовник) з ТзОВ "БК Київбудмонтаж" (субпідрядник) договору №2208-11-02 від 20.08.2011 року, за яким субпідрядник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, виконати підготовчі, будівельні та електромонтажні роботи на об'єкті, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названі роботи та оплатити їх.

На виконання умов договору ТзОВ "БК Київбудмонтаж" виконав для позивача електромонтажні та будівельні роботи згідно акту здачі-прийняття робіт №30/09-02 від 30.09.2011 року на загальну суму 17892,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2982,00 грн. Отримані послуги позивач оплатив у безготівковому порядку згідно платіжного доручення №11 від 13.09.2011 року на суму 17892,00 грн., в т.ч. ПДВ 2982,00 грн. За наслідками операції з поставки робіт (послуг) в адресу позивача було виписано податкову накладну № 137 від 13.09.2011 року.

Судом встановлено, що отримані від ТзОВ "БК "АТР Груп" комплектуючі для ліфтів та електромонтажні та будівельні роботи, проведені ТзОВ "БК Київбудмонтаж", позивач використав у господарській діяльності. Так, ТзОВ "Галицькі технології" було проведено роботи по виготовленню паспорта на ліфт ДП "ЗЕТЦ Держгірпромнагляду України", обстеження шахти і машинного приміщення ліфта, ремонтних та налагоджувальних робіт на ліфті, що підтверджується актом № м3009-11-02 за грудень 2011 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) для ДП ТзОВ "УПТ-Кристал" на суму 68189,84 грн., в тому числі ПДВ 11364,97 грн., та додатку до даного акта "Перелік матеріалів використаних на виконання робіт згідно рахунку (договору).

Суду, крім іншого, на підтвердження реальності операцій з контрагентами ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" до матеріалів справи долучено ліцензію Мінрегіонбуду, видану ТзОВ "БК Київбудмонтаж" на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури згідно з переліком, в якому присутні "Монтаж інженерних мереж", та копії паспортів ліфтів, ремонтні роботи на яких проводились.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи підтверджують факт придбання позивачем товару від ТзОВ "БК "АТР Груп" та отримання послуг від ТзОВ "БК Київбудмонтаж", та використання їх у власній господарській діяльності для виконання робіт по ремонту ліфтів та проведення робіт щодо встановлення та здачі ліфтів до експлуатації.

Зауважень щодо оформлення первинних бухгалтерських документів представником відповідача в судовому засіданні не висловлювалось.

Контрагенти ТзОВ "Галицькі технології" на момент виписки податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою ст. 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: - особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; - особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Водночас, наявність лише податкової накладної без фактичного здійснення операції (отримання товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ "БК "АТР Груп", ТзОВ "БК Київбудмонтаж" укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що самі по собі будь-які порушення податком податків - ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" - податкового законодавства (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливають на податковий кредит покупця.

Серед найбільш відомих рішень Європейського суду з прав людини щодо права платника ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними, з податкової точки зору, постачальниками можна виділити три основні у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Приймаючи ці рішення, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо або повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Крім того, у згаданих рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх, такий не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх податкових зобов'язань і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж", у відповідності до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, і містять усі необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а, відтак, спростовується висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід також зазначити, що відповідачем не надано доказів звернення до суду із позовами про визнання недійсними договорів, укладених позивачем з ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" та в акті перевірки від 28.08.2012 року не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж".

Оскільки, як встановлено судом, господарські операції позивача з ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" мали місце, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит.

Суд звертає увагу відповідача, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

Відповідно до листа ДПА України "Щодо підстав для визнання договорів нікчемними" від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Крім того, згідно долучених до матеріалів справи актів про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТзОВ "БК Київбудмонтаж" від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832, вказаний акт був складений лише з урахуванням інформаційних баз даних АІС ОР, АІС РПП, АІС ПДВ, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тобто без дослідження фінансово-господарських документів. Аналогічно і по контрагенту ТзОВ "БК "АТР Груп", де акт про неможливість проведення зустрічної звірки оформлений 19.04.2012 року за № 943/22-3/37241554.

Водночас, підставою для твердження про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами стали саме вказані акти про неможливість проведення звірок із висновками про те, що вони (контрагенти) не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, зазначенні контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації тощо. На думку суду, зазначені обставини безпідставно були наведені перевіряючими в акті від 28.08.2012 року, без жодного зазначення того, яким саме чином вони перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, зазначені обставини жодним чином не перешкоджають контрагентам позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод. В актах про неможливість проведення зустрічних звірок по контрагентах позивача, так само як і в акті перевірки позивача від 28.08.2012 року, на які покликався ревізор в своїх висновках, та копії яких було отримано в судовому засіданні, питання можливості здійснення операцій силами інших суб'єктів підприємницької діяльності податковим органом не досліджувались, а висновок щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності не може заслуговувати на увагу, оскільки чинне законодавство України не визначає норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим доводи інспекторів податкової служби щодо відсутності таких умов мають виключно оціночний характер та базуються на припущеннях. Відсутність у податкового органу можливості перевірки суб'єкта підприємницької діяльності теж не може слугувати беззаперечним доказом наявності фіктивності такого підприємства.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення №0002402321 від 03.12.2012 року, то слід відмітити наступне.

Підпунктом 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби, крім іншого, мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.

Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем під час здійснення перевірки вчинено запис в журналі реєстрації перевірок 14.08.2012 року за №4 (інспектором Параль С.М.). При цьому ревізором надано посадовим особам ТзОВ "Галицькі технології" вимогу про надання документів для перевірки, яка отримана директором товариства 14.08.2012 року, про що свідчить його підпис на вимозі.

Того ж дня, тобто14.08.2012 року, позивачем надано документи, які стосувалися взаємовідносин із ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" інспектору, який здійснював перевірку - ОСОБА_2

Даний факт підтверджується тим, що інспектором в акті перевірки від 28.08.2012 року №937/232-10/20793267 детально описуються істотні умови договорів, актів, податкових накладних, платіжних документів, якими обмінювались позивач, ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж", а тому, суд вважає безпідставними викладення в акті обставини щодо ненадання посадовими особами ТзОВ "Галицькі технології" документів ревізору підчас здійснення перевірки.

Крім цього, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що документи перевіряючому були надані в повному обсязі, про що свідчить скерований позивачем 22.08.2012 року за №2208-01 лист на адресу ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Згідно вказаного листа ТзОВ "Галицькі технології" повідомило податковий орган про надання документів інспектору, яки здійснював перевірку. Звідси, підстав направлення таких документів повторно із скеруванням на адресу податкового органу у позивача не було, оскільки перевірка була позапланова виїзна, як це вбачається зі змісту акта перевірки від 28.08.2012 року №937/232-10/20793267.

Також слід відмітити, що представник відповідача стверджує про те, що посадовими особами ДПІ у Галицькому району м. Львова в зв'язку з ненаданням ТзОВ "Галицькі технології" ревізору документів до перевірки було складено в порядку п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України відповідні акти від 17.08.2012 року № 90/22-10, від 20.08.2012 року № 91/22-10 "Про непредставлення документів", однак, вказані акти в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України суду для дослідження надані не були.

Тобто, відповідачем не надано жодного доказу по справі, який б підтвердив факт ненадання документів до перевірки та, відповідно, правомірність застосування до позивача штрафної санкції у відповідності до п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України в розмірі 1020 грн. за нібито повторне ненадання документів.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів ненадання документів до перевірки на вимогу ревізора та не доведено вчинення таких дій повторно, суд не вбачає підстав застосування штрафних (фінансових) санкції у відповідності до ст. 121 Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 28.08.2012 року №937/232-10/20793267.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про безтоварність та нереальність укладених позивачем з ТзОВ "БК "АТР Груп" та ТзОВ "БК Київбудмонтаж" договорів не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Крім того, в судовому засіданні ДПІ у Галицькому районі м. Львова не доведено факту ненадання ТзОВ "Галицькі технології" ревізорам під час перевірки документів фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, якими ТзОВ "Галицькі технології" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції в порядку п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України.

А , відтак , відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0002392321 та №0002402321 від 03.12.2012 року підлягають скасуванню.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року у справі № 813/579/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар