Рішення

від 15.10.2015 по справі 283/546/15-ц

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/546/15-ц

Провадження №2/283/289/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

15 жовтня 2015 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Кобилінської Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛ-МАРКЕТ» та приватного підприємства «ЯТЕС» про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» та приватного підприємства «ЯТЕС» в якому просить:

- визнати недійсним договір № 013651 від 06.12.2012 року укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС»;

- визнати недійсним договір № 013651 від 06.12.2012 року укладений між позивачем та приватним підприємством «ЯТЕС»;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» на користь позивача кошти в розмірі 6289 гривень 34 копійки (3083 гривні 33 копійки сплачений платіж за договором + 61 гривня 67 копійок комісія банку і все це в подвійному розмірі);

- стягнути з приватного підприємства «ЯТЕС» на користь позивача кошти в розмірі 17675 гривень (8750 гривень сплачений платіж за договором + 87 гривень 50 копійок комісія банку і все це в подвійному розмірі);

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» та приватного підприємства «ЯТЕС» в солідарному порядку на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Пізніше товариство з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» було замінене на належного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛ-МАРКЕТ», оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» змінило свою назву на товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛ-МАРКЕТ». Про це свідчить той факт, що до 31.03.2015 року за ідентифікаційним номером 37189568 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було зареєстроване ТОВ «ЯТЕСС» (а.с. 12-15), а 31.03.2015 року відбулася зміна найменування юридичної особи (а.с. 37) і за ідентифікаційним номером 37189568 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстроване ТОВ «ТЕЛ-МАРКЕТ» (а.с. 34-38).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила, що позивач 06.12.2012 року уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» договір № 013651 про надання безпроцентної позики за програмою «Ренесанс». Відповідно до цього договору позивач перед наданням позики сплатив платіж до Фонду Учасників в розмірі 2083 гривні 33 копійки, платіж за юридичний супровід в розмірі 1000 гривень та комісію банку в розмірі 61 гривня 67 копійок. Крім того 06.12.2012 року позивач уклав договір № 013651 з приватним підприємством «ЯТЕС». За умовами цього договору приватне підприємство «ЯТЕС» зобов'язувалось надати позивачу інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі «Ренесанс». За цим договором позивач сплатив приватному підприємству «ЯТЕС» вартість послуг в розмірі 8750 гривень та комісію банку в розмірі 87 гривень 50 копійок. Вважає, що позивач уклав дані угоди під впливом обману, оскільки відповідачі не мали на меті надати позивачу обумовлені договорами послуги та видати кредит. Оскільки угоди укладені внаслідок обману, то, відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України, з відповідачів належить стягнути збитки в подвійному розмірі.

Крім того представник позивача зазначила, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» не мало ліцензії на надання фінансових послуг, а тому і з цих підстав договір № 013651 від 06.12.2012 року укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» належить визнати недійсним.

Вважає, що такі дії відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, яку просить стягнути з відповідачів солідарно на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У зв'язку з цим справа, за згодою представника позивача, розглядається за правилами ст. ст. 224-233 ЦПК України.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, вважає, що позов до ТОВ «ТЕЛ-МАРКЕТ» підлягає частковому задоволенню, а в позові до ПП «ЯТЕС» з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 грудня 2012 року між ТОВ «ЯТЕСС» та ОСОБА_2 був укладений договір № 013651 та додаток №2, яким є Умови Програми «Ренесанс». Згідно з укладеним договором ТОВ «ЯТЕСС» взяло на себе обов?язок вчиняти від імені та за рахунок учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики в розмірі 250000 гривень на умовах програми «Ренесанс» (а.с. 4-6). На виконання даного договору позивачем сплачено 3083гривні 33 копійки (а.с. 8, 11).

06 грудня 2012 року між ПП «ЯТЕС» та ОСОБА_2 укладений договір № 013651, згідно з яким ПП «ЯТЕС» взяло на себе обов?язок надати інформаційні, консультаційні та роз?яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі «Ренесанс», в тому числі оформити договір з ТОВ «ЯТЕСС» (а.с. 9). На виконання даного договору позивачем сплачено 8750 гривень (а.с. 10).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Також згідно ст. ст. 229, 230 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту обману або помилки позивач не надав. При цьому, власне недбальство, незнання закону або неправильне його тлумачення не можуть бути підставами для визнання правочину недійсним.

За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині визнання договорів № 013651 від 06.12.2012 року укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» та № 013651 від 06.12.2012 року укладеного між позивачем та приватним підприємством «ЯТЕС» недійсними з підстав передбачених ст. 230 ЦК України. Також суд відмовляє у стягненні коштів з приватного підприємства «ЯТЕС», оскільки укладений з ним договір недійсним не визнаний.

Разом з цим, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався і на те, що діяльність ТОВ «ЯТЕСС» фактично є діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки, але здійснюється без відповідної ліцензії.

Частиною 1 ст.227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в редакції, чинній на час укладення спірних договорів, фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, клірінг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов?язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п.5 ч.1 ст.1 цього Закону.

Пунктом 5 ч.1 ст.1 указаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Водночас відповідно до ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою. За ч.3 ст.5 Закону право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Відтак, діяльність відповідача ТОВ «ЯТЕСС» відноситься до сфери фінансових послуг, врегульованих Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №4802 від 18 жовтня 2005 року (у редакції станом на час укладення договору з ТОВ «ЯТЕСС), кредитна установа може провадити діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів тільки після отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до цих Ліцензійних умов.

Пунктом 1 Розпорядження Держфінпослуг від 31 березня 2006 року №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб?єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств» передбачено, що юридичні особи - це суб?єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, юридична особа має право надавати таку фінансову послугу, як надання коштів у позику за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, без набуття статусу фінансової установи.

Ураховуючи, що договір № 013651 укладений між ТОВ «ЯТЕСС» та ОСОБА_2 за своїм змістом є договором про надання адміністратором послуг, спрямованих на придбання товару, зокрема, послуг, метою яких є надання безвідсоткової позики, відтак, діяльність ТОВ «ЯТЕСС» була діяльністю з надання фінансових послуг. Така діяльність здійснювалась ТОВ «ЯТЕСС» без відповідної ліцензії, а тому договір, укладений між позивачем та ТОВ «ЯТЕСС» має бути визнано недійсним на підставі ст. 227 ЦК України, як такий, що не відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також з ТОВ «ТЕЛ-МАРКЕТ», яке до перейменування називалось ТОВ «ЯТЕСС», на користь позивача підлягають сплачені грошові кошти в розмірі 3083 гривні 33 копійки.

Суд відмовляє у стягненні комісії банку та сплачених коштів в подвійному розмірі, оскільки відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України в подвійному розмірі стягуються збитки. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками слід вважати втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином сплачені кошти за договором та комісію банку не можна ототожнювати із реальними збитками або упущеною вигодою, у зв?язку із чим ч.2 ст.230 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягає.

Стосовно стягнення моральної шкоди суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. Позивач не надав жодних доказів того, що він перевіряв наявність у ТОВ «ЯТЕСС» ліцензії на право здійснення фінансових операцій і що останнє ввело його в оману щодо її наявності. За таких обставин суд відмовляє у стягненні моральної шкоди з ТОВ «ТЕЛ-МАРКЕТ».

Також суд відмовляє і у стягненні моральної шкоди з ПП «ЯТЕС» на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України, оскільки договір укладений з даним підприємством недійсним не визнаний.

При вирішенні питання про відшкодування судових витрат, суд керується статтею 88 ЦПК України і стягує з ТОВ «ТЕЛ-МАРКЕТ» на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір з ПП «ЯТЕС» суд не стягує, оскільки в позові до цього підприємства позивачу відмовлено. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 176, 179, 185, 212-216 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 22, 227, 229, 230 ЦК України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛ-МАРКЕТ» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 013651 від 06.12.2012 року укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛ-МАРКЕТ» на користь ОСОБА_2 сплачені за договором кошти в розмірі 3083 гривні 33 копійки.

В решті позову до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛ-МАРКЕТ» відмовити за безпідставністю.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЯТЕС» відмовити повністю за безпідставністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛ-МАРКЕТ» на користь держави судовий збір в розмірі 152 гривні 37 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А. О. Тимошенко