Рішення

від 13.10.2015 по справі 913/774/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 913/774/15

Провадження № 27/913/774/15

Суддя господарського суду Луганської області Байбак О.І.

при секретарі: Зоріній О.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.07.2015 р.)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Луганської області справу № 913/774/15

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт», с. Новоганнівка, Краснодонський р-н, Луганська обл.

про стягнення 4740349,88 грн., -

встановив:

Публічне акціонерне товариство В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Сєвєродонецьк, Луганська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт», с. Новоганнівка, Краснодонського району Луганська обл. (далі за текстом - відповідач) заборгованість за укладеним між сторонами договором кредитної лінії № 147 від 27.03.2013 р. в загальному розмірі 4740349,88 грн . , з яких:

2000000,00 грн. - борг по кредиту прострочений з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

31068,49 грн. - строкові відсотки по кредиту з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р;

489098,76 грн. - прострочені відсотки по кредиту з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

843369,86 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

144921,78 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

56400,00 грн. - три проценти річних по простроченому основному боргу з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

8823,95 грн. - три проценти річних по прострочених відсотках з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

1018410,00 грн. - індекс інфляції по простроченому основному боргу з 01.08.2014 р. по 31.07.2015 р.;

148257,04 грн. - індекс інфляції по прострочених відсотках з 07.07.2014 р. по 31.07.2015 р.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним кредитним договором щодо сплати заборгованості за кредитом, та відсотків за його користування.

Відповідач засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду письмові пояснення по справі № 913/774/15 (вх.. № 40/5/15 від 24.09.2015) в яких, зокрема, вказує, що невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем викликано обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), які виникли на території Луганської області в 2014 року, а саме бойовими діями, через які підприємство відповідача не в змозі в звичному режимі проводити господарську діяльність, що в свою чергу призвело до погіршення фінансового становища підприємства. На підтвердження зазначеного відповідачем надано сертифікатом № 579 про форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили) Торгово-промислової палати України, виданому 17.10.2014 р., а також висновком Торгово-промислової палати України від 02.07.2014 р. № 25.12-658.

Відповідач зазначає, що відповідні документи були надані уповноваженому представнику позивача, тобто останньому було відомо про наявність форс-мажорних обставин; що відповідач усвідомлює необхідність виконати свої зобов'язання за кредитним договором перед позивачем, проте таке виконання може бути проведено лише після закінчення бойових дій і відновлення роботи підприємства відповідача.

За таких обставин, відповідач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин відповідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Позивач надав суду письмові пояснення у справі (вх.. № 4550/15 від 12.10.2015 р.), в яких наполягає на безпідставності доводів відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин відповідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»

На судове засідання 13.10.2015 р. прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, просить їх задовольнити.

Відповідач на судове засідання свого уповноваженого представника не направив, разом з письмовими поясненням у справі надіслав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі документами та матеріалами, як це передбачено 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Банк, Кредитор) та відповідачем (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 147 від 27 березня 2013 року, зі змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором № 1 про реструктуризацію від 31 січня 2014 року (далі - Кредитний договір; а. с. 19-26).

За змістом п. п. 2.2. - 2.4. кредитного договору, кредит надано у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на поповнення обігових коштів з остаточним терміном повернення не пізніше 26 вересня 2014 року. Максимальний ліміт кредитування становить 2 000 000,00 (два мільйони) гривень.

Сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком:

До 31 липня 2014 р. (включно) - 2000000 грн.

01 серпня 2014 р. - 31 серпня 2014 р. (включно) - 1800000 грн.

01 вересня 2014 р. - 26 вересня 2014 р. (включно) - 1500000 грн.

Позичальник зобов'язався не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Відповідно до вимог п. п. 2.7. - 2.7.1. кредитного договору, за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти, які розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 21 (двадцять один) процент річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному Договором.

Згідно з п. 2.7.2. кредитного договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором.

Згідно з п. 2.7.3. кредитного договору, нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником Кредиту (або його частки) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового (повного) погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту. Перший раз Позичальник сплачує проценти не пізніше 05 квітня 2013 р.

Відповідно до п. 3.1.1. кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання Кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих Позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням Кредиту, визначеним п. 2.4 цього договору.

Згідно з п. 3.1.2. кредитного договору, надання кредиту або тієї чи іншої його частини на умовах цього договору здійснюється Банком протягом 5 (п'яти) банківських днів після виконання Позичальником усіх та кожної з умов надання цього договору та після надання Банку документів, що підтверджують потребу в кредитних коштах (договорів, рахунків-фактур тощо), а також заявки Позичальника, підписаної керівником і головним бухгалтером Позичальника.

Згідно п. 3.3.1. кредитного договору, банк має право у випадку, якщо будуть мати будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/або Майновим поручителем/Поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, вимагати негайного повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму Кредиту, її частину або проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором.

Відповідно до п. 3.3.2. кредитного договору, після отримання Позичальником від Банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання Кредиту Позичальник зобов'язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення Кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього договору).

Відповідно до п. 5.3.2. кредитного договору, Позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені договором, погашати Кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

За змістом пунктів 7.2.-7.2.1. кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених положеннями цього Договору, Банк має право застосувати до Позичальника пеню на користь Банку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми Кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів за користування Кредитом за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі 2000000 грн., що підтверджується відповідними заявами відповідача про видачу кредитних коштів, меморіальними ордерами та платіжними дорученнями, згідно з якими відбувалося перерахування кредитних коштів (а. с. 90-178) а також випискою про рух коштів на рахунках відповідача за період з 27.03.2015 р. по 21.09.2015 р. (а.с. 179-181)

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати кредиту, та процентів за його користування не виконав, його заборгованість перед позивачем складає:

2000000,00 грн. - борг по кредиту прострочений з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

489098,76 грн. - прострочені відсотки по кредиту нараховані з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

31068,49 грн. - строкові відсотки по кредиту нараховані з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р;

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань позивачем також нараховано:

843369,86 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

144921,78 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

56400,00 грн. - три проценти річних по простроченому основному боргу з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

8823,95 грн. - три проценти річних по прострочених відсотках з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

1018410,00 грн. - індекс інфляції по простроченому основному боргу з 01.08.2014 р. по 31.07.2015 р.;

148257,04 грн. - індекс інфляції по прострочених відсотках з 07.07.2014 р. по 31.07.2015 р.

Факт оплати існуючої заборгованості після звернення позивача до суду з позовом по даній справі позивачем заперечується.

Обставини щодо несплати існуючої заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 1056 1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено вище, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та порушення відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати кредиту, та процентів за його користування підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Розрахунок існуючої заборгованості позивачем здійснено арифметично вірно, на підставі умов укладеного між сторонами договору та відповідних вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2000000,00 грн. - боргу по кредиту простроченого з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р., 489098,76 грн. - прострочених відсотків по кредиту, нарахованих з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.; 31068,49 грн. - строкових відсотків по кредиту нарахованих з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р;

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчить надані позивачем виписки з банківських рахунків відповідача, останній протягом строку користування кредитом прострочував відповідні оплати заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування ним з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.. Зазначене надає позивачу право на нарахування відповідачу до сплати інфляційних та річних в порядку, визначеному частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 16-18), суд приходить до висновку, що при його виготовленні останнім допущено певні арифметичні помилки та неточності, а також не враховано рекомендацій, які містить лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, постанова Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

З здійснивши розрахунок інфляційних з урахуванням зазначених положень закону та відповідних рекомендацій Верховного суду України та Вищого господарського суду України, та врахувавши відповідні положення ГПК України, які забороняють суду виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, суд приходить до висновку про повне задоволення позову в частині стягнення інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту, та часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних за несвоєчасну оплату процентів.

Суд також констатує, що позивач здійснив розрахунок інфляційних станом на 28.08.2015 р. (а. с. 14) без врахування індексу інфляції за серпень 2015 р. (в т.ч. з тих підстав, що такий індекс станом на момент здійснення розрахунку позивачу не був відомий). За таких обставин, суд при винесенні рішення в частині стягнення інфляційних не враховує індекс інфляції за серпень 2015 р. До того ж, як вже було зазначено вище, відповідні положення ГПК України забороняють суду виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони.

Разом з тим, суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок річних є арифметично вірним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні та річні в зазначених розмірах:

56400,00 грн. - три проценти річних по простроченому основному боргу за період з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

8823,95 грн. - три проценти річних по прострочених відсотках за період з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

1018410,00 грн. - індекс інфляції по простроченому основному боргу за період з 01.08.2014 р. по 31.07.2015 р.;

148249,45 грн. - індекс інфляції по прострочених відсотках за період з 07.07.2014 р. по 31.07.2015 р.

В решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було зазначено вище, відповідальність відповідача у вигляді сплати на користь позивача пені за прострочення виконання своїх зобов'язань зі сплати кредиту та відсотків за користування ним передбачені п. п. 7.2.-7.2.1.кредитного договору

Оскільки відповідач допустив порушення своїх зобов'язань за кредитним договором щодо строків повернення кредиту та сплати процентів, позивачем нараховано йому пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

Однак, згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р . був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. № 1053-р».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на даний час дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., однак воно не скасоване і не визнано незаконним (недійсним).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься с. Новоганнівка, Краснодонського району, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території с. Новоганнівка, Краснодонського району є загальновідомим фактом, тобто таким, що з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, взагалі не потребує доведенню.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пеню позивачем нараховано в період дії заборони на нарахування пені встановленому Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що спростовує відповідні вимоги позивача про її стягнення.

Аналогічної правової позиції дотримується і Донецький апеляційний господарський суд, зокрема в постановах по справам № 908/1743/15, № 922/989/15, № 905/4017/14, № 913/62/15, 908/2285/15 та багатьом іншим.

Тим більше, згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Статтею 14-1 визначено що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як свідчать матеріали справи, Торгово-промисловою палатою України 17.10.2014 р. видано відповідачу сертифікат № 1579 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а. с. 76), згідно з яким Торгово-промислова палата України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (а саме бойових дій) що спричинили пошкодження чи загибель значних площ посівів пшениці, ячменю, кукурудзи, тощо на сільськогосподарських площах ТОВ «Агросвіт» у Краснодонському районі Луганської області станом на 14 жовтня 2014 р. Торгово-промисловою палатою України також засвідчено, що на момент видачі сертифікату форс-мажорні обставини тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

За таких обставин, відповідач довів належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 617 ЦК України, та звільнення його від відповідальності за порушення умов кредитного договору у вигляді стягнення з останнього пені.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 843369,86 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р. та 144921,78 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р. не підлягають задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат у справі господарський суд виходить з наступного:

За змістом ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 56280,76 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (адреса: 94470, Луганська область, Краснодонський район, с. Новоганнівка, вул. Радянська, 1; код ЄДРПОУ: 30648257) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр.. Гвардійський, 40-а; код ЄДРПОУ: 09304612):

2000000,00 грн. - боргу по кредиту за Договором кредитної лінії № 147 від 27.03.2013 р., простроченого з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.,

489098,76 грн. - прострочених відсотків по кредиту, нарахованих з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

31068,49 грн. - строкових відсотків по кредиту, нарахованих з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р;

56400,00 грн. - три проценти річних по простроченому основному боргу за період з 01.08.2014 р. по 27.08.2015 р.;

8823,95 грн. - три проценти річних по прострочених відсотках за період з 07.07.2014 р. по 27.08.2015 р.;

1018410,00 грн. - індекс інфляції по простроченому основному боргу за період з 01.08.2014 р. по 31.07.2015 р.;

148249,45 грн. - індекс інфляції по прострочених відсотках за період з 07.07.2014 р. по 31.07.2015 р.

56280,76 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Байбак О.І.