Рішення

від 28.08.2015 по справі 202/2759/14-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/2759/14-ц

Провадження № 2/202/3451/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 серпня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретареві - Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк» у лютому 2014 року звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ТОВ «»Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 028 від 21.09.2006 року, станом на 17.02.2014 року в розмірі - 299 686,09 грн. та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явився, суду надав заяву про слухання справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Представник ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком» в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили, надали суду письмові заперечення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № 028 від 21.09.2006 року ТОВ «Мелком» 28.12.2007 року та 29.08.2008 року отримало кредит у розмірі 86 000,00 грн. та 55 000,00 грн., відповідно до договору про видачу траншів № 141, № 186 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.08.2009 року та 25.08.2009 року відповідно.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв?язку з зазначеними порушеннями зобов?язань за кредитним договором № 028 від 21 вересня 2006 року відповідач - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелкон» станом на 17.02.2014 року має заборгованість - 299 686,09 грн., яка складається з наступного:

За договором про видачу траншу № 141від 28.12.2007 року - 20 539,59 грн.:

-5 105,48 грн. - заборгованість за кредитом;

-9 446,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-5 987,70 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

За договором про видачу траншу № 186 від 28.12.2007 року 297 146,50 грн.:

-46 609,66 грн. - заборгованість за кредитом;

-139 785,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

92 751,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором.

Крім того, зобов'язання за вказаним договором № 028 від 21.09.2006 року забезпечений порукою: договором поруки від 21 вересня 2006 року, укладеним з поручителем ОСОБА_1; договором поруки від 21 вересня 2006 року, укладеним з поручителем ОСОБА_3; договором поруки від 21 вересня 2006 року, укладеним з поручителем ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог «ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком» про стягнення заборгованості, оскільки позовні вимоги в цій частині не підвідомчі суду загальної юрисдикції та підлягають розгляду за правилами ГПК України в Господарському суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруки, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд звертає увагу на те, що зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобовязання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч. 3 ст 554 ЦК України) та лише у випадку укладання одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Нормами чинного законодавства не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов?язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручиелі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред?явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов?язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Отже, вимога щодо стягнення з поручителів у солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована не може бути і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки з усіма співвідповідачи.

Також, з договорів поруки вбачається, що в них встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договорів поруки (п. 11 Договору) про їх дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 ЦК України та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За таких обставин, у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з моменту виникнення заборгованості ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мелком» перед банком з 31.08.2009 року, протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителів Банк пред'явив лише 24.02.2014 року, тобто після спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних щодо стягнення заборгованості з поручителів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 258, 261, 526, 549, 551, 554, 559, 611, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мелком», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.П. Мороз