Рішення

від 18.08.2015 по справі 204/2603/15-ц

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/2603/15-ц

Провадження № 2/204/1479/15

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2015 року м.Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Тітової І.В.

за участю секретаря Духневича В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

23 квітня 2015 року до суду надійшов цивільний позов, у якому позивач просить стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 3660грн., компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду в сумі 5000грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.12.2012р. позивача було прийнято на роботу охоронцем до ТОВ «Дніпропромжитлобуд - 4». 01.02.2015р. позивача було звільнено за власним бажанням. На теперішній час позивачу не було виплачено заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2014р. по 01.02.2015р. становить 3660грн. У день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку всіх належних йому сум, також не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від нього надійшло клопотання, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин, у порядку передбаченому ч.1 ст.224 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.

У зв'язку із неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до запису у трудовій книжці від 01.11.2012р., ОСОБА_1 на підставі наказу №42-к від 01.11.2012р., було прийнято на роботу на посаду охоронця (а.с.5).

Відповідно до запису у трудовій книжці від 01.02.2015р., ОСОБА_1 на підставі наказу №1-к від 01.02.2015р., було звільнено з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України (а.с.5).

Довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» від 25.06.2015р. №25/06-2 підтверджується, що заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 становить 1660грн. та компенсація за невикористану відпустку становить 1849грн.87коп. (а.с.36). Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 3660грн. є явно завищеними і не підтверджуються доказами.

Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» від 25.06.2015р. №25/06-1 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1220грн., середньоденна заробітна плата складає 41грн.24коп. (а.с.38).

Як передбачено ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівникам виплачується регулярно в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем становить 1660грн. (а.с.36).

У відповідності до вимог ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків ї виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, а саме Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати затвердженого постановою КМУ від 20.12.98р. № 1427.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Так, Верховний Суд України в п.20 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснив, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Згідно ст.24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Тобто законодавством України передбачено, що перманентним для роботодавця для визначення надавати невикористану відпустку чи сплата за неї компенсації є бажання працівника, а не воля самого роботодавця.

Також статтею 24 Закону «Про відпустки» визначено, що при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні, про що також зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 р. № 208/13/116-11 «Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток».

Таким чином, за бажанням працівника, після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки за решту днів невикористаної щорічної відпустки може бути виплачено грошову компенсацію.

Згідно з довідкою ТОВ «Дніпромжитлобуд-4» від 25.06.2015р. №25/06-2 заборгованість з компенсації за невикористану відпустку становить 1849грн.87коп., отже, її невиплата є порушенням трудового законодавства з боку відповідача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати позивачу та остаточного розрахунку при звільненні, йому була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем - 5000грн., на думку суду, є явно завищеним.

Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав. Виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, відповідно до яких жоден працівник не може залишатися байдужим до порушення роботодавцем його права на оплату праці, суд погоджується з тим, що встановлені порушення трудових прав позивача пов'язані з певними душевними стражданнями і вважає, що 1000грн. є достатньою і справедливою компенсацією завданої йому моральної шкоди.

Крім того, на підставі ч.3 ст.88 ЦПК України, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, з відповідача на його користь було стягнуто грошові кошти за вимогами майнового характеру у сумі 3509грн.87коп., суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь держави суму судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі одного відсотку від ціни позову, що становить 350грн. та за вимогу немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди суму судового збору у розмірі 243,60 грн., а всього 593грн.60коп.

Керуючись ст.ст.88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Цивільний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 1660 (одна тисяча шістсот шістдесят)грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1849 (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять)грн.87коп.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000грн.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромжитлобуд-4» в дохід держави судовий збір у розмірі 593 (п'ятсот дев'яносто три)грн.60коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя І.В. Тітова