Постанова

від 30.01.2007 по справі 8/738н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/738н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30.01.07                                                                                 Справа № 8/738н-ад.

Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: головуючого –судді    Середи А.П., членів колегії –суддів Ворожцова А.Г., Палей О.С.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»», місто Луганськ,

до  Державної податкової інспекції у Артемівському районі міста Луганська, -  

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Мягков  М.О. , - довіреність №0202-06 від 02.02.06 року;

від відповідача –не прибув, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           визнання  неправомірними дій Державної податкової інспекції у Артемівському районі міста Луганська (далі –ДПІ, - відповідач) щодо невиїзної документальної перевірки повноти та своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань структурного підрозділу Житлово-комунальна контора Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд», здійсненої 5 квітня 2006 року;

          скасування рішень-повідомлень ДПІ від 25.05.06 року:

           №0005591601/0, 0005601601/0 та 0005611601/0.

          Позивач вважає, що відповідач, діючи у такий спосіб,  порушив вимоги чинного законодавства України, а саме:

           статтю 19 Конституції України,

           пункт 1 частини 1 ст. 11 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” (далі –ЗУ №509-ХІІ),

           частину 1 п. 8.2 Регламенту адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України  від 09.02.06 року №62 (далі –Регламент №62),

підпункт 2.2.1 п. 2.2. ст. 2 Правил податкового обліку податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 22.07.1997 року №241 (далі –Правила №241);

           ст. 250 Господарського кодексу України (далі  - ГК) (пояснення, -  вих. №0112-06-01 від 01.12.06 року),

пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –ЗУ №2181-ІІІ) (пояснення, - вих. №1801-07 від 18.01.07 року; до суду надано 30.01.07 року), -         

           з огляду на що його дії є неправомірними, а прийняті податкові повідомлення-рішення - такими, що підлягають скасуванню.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначено та фактично відбулося 17.10.06 року, за участю представників сторін.

          Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 01.12.06 року розгляд справи доручено колегії суддів цього суду у складі: головуючого –судді Середи А.П., членів колегії –суддів Ворожцова А.Г. та Палей О.С.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням  про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41, а також пункту 2.1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, - а тому судом його задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав.

Відповідач його не визнав, про що поставив до відома суд у попередніх судових засіданнях, у яких його представник брав участь, а також зазначив у відзиві на позов  (вих.№17429/9/10 від 26.10.06 року) та додатку до нього (вих. №17628/9/10 від 21.11.06 року), вважаючи, що ДПІ, проводячи невиїзну документальну перевірку та виносячи вищезгадані спірні податкові повідомлення-рішення, - діяла у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у т.ч. Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, насамперед - його статті 11.

 До судового засідання, призначеного на 30.01.07 року, відповідач не прибув, участь  у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча його  належним чином повідомлено про дату, час та місце судового слухання.

Такого висновку суд дійшов  з огляду на те, що 18.01.07 року представник ДПІ Скупінський О.В. особисто отримав повістку про явку до судового засідання по цій справі, призначеного на 30.01.07 року, о 14 год. 00 хв., що підтверджується відповідною розпискою, долученою до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що встановлений частиною 1 ст. 122 КАСУ двомісячний термін колегіального розгляду справи закінчується 01.02.07 року, - що не надає суду реальної можливості належним чином повідомити відсутню сторону про дату, час та місце  слухання цієї справи (у разі його відкладення), керуючись ст.ст.40, 49, 51, частиною 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, судова колегія вважає за можливе вирішити цей спір по суті за відсутності представника відповідача.

          Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані  докази,  суд дійшов  наступного.

          І.1.  05.04.2006 року ДПІ у Артемівському районі міста Луганська проведено  невиїзну документальну перевірку повноти та своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі –ПДВ) згідно підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 01.12.05 року по 01.03.06 року.

          За результатами перевірки складено акт №1071/16-00/01242751 від 05.04.06 року, в якому зафіксовано, що платником податку припущено порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, а саме:

до 30 календарних днів –1384,49 грн.,

від 31 до 90 календарних днів –939,00 грн.,

понад 90 календарних днів –8632,00 грн.

1.1.Посилання на конкретні податкові декларації з ПДВ, подані позивачем як платником ПДВ до ДПІ, по яких ним самостійно узгоджено податкові зобов'язання, але сплачено до бюджету у строк, понад встановлений підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5  ЗУ №2181-ІІІ, - містяться  у додатках №№1-3 до акту.

Так, згідно додатку №1 у строк до 30-ти календарних днів сплачено ПДВ у сумі 1384,49 грн. по податкових деклараціях:

від 21.11.05 року, вх. №45539,

від 20.12.05 року вх. №48716;

згідно додатку №2 у строк від 31 до 90 календарних днів сплачено ПДВ у сумі 939,00 грн. по податкових деклараціях:

від 02.10.05 року вх. №32707,

від 20.10.05 року вх. №37370;

згідно додатку №3 у строк понад 90 календарних днів сплачено ПДВ у сумі 8632,00 грн. по податкових деклараціях:

від 22.11.04 року вх. №28825,

від 16.12.04 року вх. №29525,

від 13.01.05 року вх. №31893 на суму 118,36 грн.,

від 13.01.05 року вх. №31893 на суму 385,64 грн.,

від 17.02.05 року вх. №1325,

від 15.03.05 року вх. №2900,

від 20.04.05 року вх. №6302,

від 19.05.05 року вх. №12990,

від 16.06.05 року вх. №14920,

від 20.07.05 року вх. №21529,

від 22.08.05 року вх. №30049.

1.2.Як вбачається з примірника акту перевірки, керівник та головний бухгалтер підприємства відмовилися від його підписання.   

          2. З урахуванням виявлених порушень ДПІ 25.05.06 року прийняла три податкові повідомлення-рішення про застосування щодо платника податку штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, а саме:

          №0005611601/0 на суму 138,45 грн.,

№0005601601/0 на суму 187,80 грн.,

№0005591601/0 на суму 4360,00 грн., -

при цьому кожне з цих рішень прийнято на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ у зв'язку з порушенням платником податку вимог підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону.

          Процедура їх вручення (отримання) позивачем не оспорюється.

          3.Доказів оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до справи не надано.

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази та документи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги НЕ підлягають задоволенню з наступних підстав.

1.Право  органів Державної податкової служби України в особі ДПІ у Артемівському районі міста Луганська на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог  чинного податкового законодавства передбачено пунктом 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, в якому сказано:

органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1)здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі (…).

Як видно з наведеної норми Закону, вона не містить будь-яких обмежень для ДПІ щодо періодичності, кількості та підстав для проведення невиїзної документальної перевірки.

1.1.Що стосується використання ДПІ під час проведення перевірки своїх облікових даних, у тому числі тих, що знаходяться на електронних (комп'ютерних) носіях, то колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 2.1 ст. 2  Правил податкового обліку податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 22.07.1997 року №241 (далі –Правила №241), передбачено, що:

для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю сплати до бюджету податку на додану вартість державні податкові адміністрації ведуть оперативно-бухгалтерський облік надходження податку.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2  названих Правил встановлено, що:

облік надходження податку на додану вартість ведеться незалежно від обсягу оподатковуваних операцій та податкового періоду:

по платниках –юридичних особах –на картках особових рахунків форми №5.

А підпунктами 1.3.1-1.3.5 п. 1.3 ст. 1 цього Порядку встановлено чіткий перелік  підстав для ведення обліку податку на додану вартість, у якому вказано  податкові декларації з ПДВ, виписки з бюджетного рахунку, копії платіжних доручень, протоколи органів Мінфіну та  Держказначейства України про реструктуризацію заборгованості платників податків, якщо таке передбачено чинним законодавством; документи, що підтверджують відшкодування платнику ПДВ.

Звідси видно, що ДПІ ЗОБОВ»ЯЗАНА вести облік ПДВ у спосіб, передбачений Правилами №241, у т.ч. його статтями 1 та 2-ю.

1.2.  Пунктом 2.4 Правил №241  врегульовано, яку саме інформацію ДПІ зобов'язана заносити до картки особового рахунку форми №5, - до неї, між іншим,  входить також і сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання; зміни, внесені платником податку до декларації; бажаний порядок відшкодування ПДВ та таке інше.

Пункт 2.6 тих же Правил  передбачає, що порядок ведення карток особового рахунку форми №5 детально регламентує Інструкція про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом ДПА України від 12.05.1994 року №37.

1.3.Пункт 5.5 Регламенту №62 прямо передбачає необхідність внесення в електронну базу облікових даних ДПІ про платників податків  відомостей з податкових декларацій.

Викладене у попередніх абзацах свідчить на користь того, що ДПІ цілком правомірно заносить до згаданої картки форми №5 всю передбачену відомчими нормативними актами інформацію про нарахування, узгодження та сплату податку на додану вартість, а тому цілком правомірно має право скористатися цією інформацією при проведенні невиїзної документальної перевірки, оскільки вона (інформація) базується на підставі первинних документів податкової звітності, наданих платником податку.

2.Перевіряючи далі доводи позивача щодо права та підстав для проведення ДПІ спірної перевірки, колегія суддів встановила, що вони (доводи) не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві.

Так, абзацом першим пункту 8.2 Регламенту адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 09.02.06 року №62, встановлено, що підставами для проведення документальної невиїзної перевірки є:

…виявлення  органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платником податків  податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого до відшкодування податку на додану вартість. Для проведення невиїзної документальної перевірки платники податків можуть запрошуватися до органу державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується  платник податків (посадова особа платника податків). Невиїзна документальна перевірка  проводиться у приміщенні  органу державної податкової служби, в якому платник податків стоїть на обліку.

Як вбачається з картки платника ПДВ, заведеної на ім»я позивача, - наприклад, за станом на 01.12.05 року у нього мається недоїмка з ПДВ у сумі 7328,89 грн.; за станом на 30.01.06 року  -  966,00 грн., - що свідчить про наявність підстав для проведення документальної перевірки з боку ДПІ.

Крім того, відповідачем надано до матеріалів справи документальні докази (податкові повідомлення-рішення №№0004891601/0, 0004501601/0 та 0005361601/0 від 19.11.04 року (всі),  згідно яких щодо позивача уже  застосовувалися штрафні (фінансові) санкції у зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.  

2.1.Колегія суддів вважає, що відповідачем не порушено вимог Регламенту №62 і щодо періодичності та термінів проведення перевірок, оскільки у  абзаці першому п. 8.3 названого Регламенту сказано, що:

невиїзні документальні перевірки проводяться після подання до органів державної податкової служби податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

2.2.Результати невиїзної документальної перевірки повинні бути оформлені відповідно до вимог, викладених у п.8.5 Регламенту №62, - тобто актом (довідкою) відповідно до порядку та форми  оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання вимог чинного законодавства  суб'єктами господарювання, затверджених ДПА України.

Відповідачем порушень у цій частині не припущено.

3.Що стосується штрафних (фінансових) санкцій, застосованих  ДПІ за наслідками перевірки, то право на їх застосування з її боку передбачено як загальним законом, –тобто Законом України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», так і спеціальним законом, –тобто ЗУ №2181-ІІІ.

Так, у пункті 11 ст. 11 ЗУ №509-ХІІ до числа прав органів державної податкової служби віднесено право:

застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

3.1.Як уже сказано вище, спеціальним ЗУ №2181-ІІІ також передбачено право органів державної податкової служби застосувати до платника податків, який самостійно узгодив своє податкове зобов'язання, але не сплатив його до бюджету у строк, передбачений цим Законом.

Згідно пункту 5.1 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ –

податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається  узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Дати подання та конкретні вхідні номери податкових декларацій з ПДВ, наданих позивачем до ДПІ, наведені вище.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ№2181-ІІІ встановлено, що:

платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій  ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Матеріалами справи належним чином доведено, що позивач не виконав зазначених вимог підпункту 5.3.1.  

4.ДПІ при винесенні спірних рішень та визначенні сум штрафних (фінансових) санкцій у кожному з трьох випадків діяла у відповідності до вимог підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ№2181-ІІІ, яким  передбачено, що:

у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний  сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

4.1.Колегія суддів не погоджується з доводами позивача стосовно необхідності застосування у даному випадку правила ст. 250 Господарського кодексу України (далі –ГКУ),  якою передбачено, що:

а)як сказано у абз. 3 частини ст. 239 ГКУ:

органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

(..) адміністративно-господарський штраф;

б)частина 1 ст. 241 ГКУ надає визначення поняття адміністративно-господарського штрафу:

адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності;

в)визначення поняття господарської діяльності викладено у частині 1 статті 3 ГКУ:

під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;

г)що стосується поняття штрафна санкція (штраф) у розумінні ЗУ №2181-ІІІ, то воно носить зовсім інший характер, а саме:

штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Тобто законодавець НЕ ОТОТОЖНЮЄ ці два види штрафних санкцій, вони носять різну правову природу; підстави їх  застосування НЕ Є ТОТОЖНИМИ;

д)крім того, Законом України №2181-ІІІ у пункті 17.3 ст. 17 встановлено, що:

сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

е)і, насамкінець,  згідно підпункту 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 ЗУ №2181-ІІІ:

за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду у адміністративному або судовому порядку;

є)як вбачається з наявних у справі доказів, датою подання найпершої  податкової декларації з ПДВ, по якій порушено термін сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання, - є 22.11.04 року.

З названого дня до дня проведення спірної перевірки (05.04.06 року) не минув термін у 1095 днів (тобто фактично минуло близько 500 днів).

є)З урахуванням викладених положень чинного законодавства та наявних у справі доказів, у суду немає підстав вважати, що при вирішенні цього спору належить застосовувати правило ст. 250 ГКУ, якою встановлено, що:

адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже,  застосування штрафних санкцій (штрафу) за порушення терміну сплати до бюджету самостійно узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, повністю врегульовано ЗУ №2181-ІІІ, - а тому посилання позивача на те, що ДПІ у даному випадку порушено вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, - є неправомірним та безпідставним.

ІІІ.Дослідивши твердження позивача про порушення відповідачем вимог п. 7.7 ст. 7 ЗУ №2181-ІІІ («Рівність бюджетних інтересів») під час зарахування поточних платежів  з ПДВ, здійснених позивачем, - в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів з цього ж виду податку –як підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, - суд не погоджується з ними, оскільки таке право ДПІ прямо передбачено нормою, викладеною у названому пункті ЗУ №2181-ІІІ:

податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виконання, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову,  належним чином виконав вимоги частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто довів законність та обґрунтованість своїх дій та прийнятих рішень.

Позивач належним чином НЕ довів  законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

           За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до частини 2 ст. 94 КАС України суд не присуджує з позивача на користь відповідача судові витрати, оскільки останній не надав доказів їх наявності по цій справі.

На підставі викладеного, ст.ст.3, 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”; п. 1.5 ст.1; пункті 5.1 ст. 5, підпункту 5.3.1 п.5.3 ст. 5;  ст.6, 15 та 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів

                                                             п о с т а н о в и л а :

           у задоволенні позову відмовити.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представника позивача у судовому засіданні 30.01.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 05.02.2007 року.

          Колегія суддів:

Головуючий - суддя                                                                              А.П.Середа

Члени колегії –судді                                                                 А.Г.Ворожцов

                                                                                               О.С.Палей