Постанова

від 15.09.2015 по справі п/811/1644/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року справа № П/811/1644/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан ХХІ"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0000272204,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан ХХІ" (далі - позивач, ТОВ "Титан ХХІ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.05.2015 року №0000712202.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 290961,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року - 290961,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан ХХІ" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 29.08.2013 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії АБ №426479 (т.1, а.с.110-111).

Види діяльності за КВЕД: діяльність приватних охоронних служб.

Відповідно до ліцензії серії АЕ №284613, виданої МВС України 29.10.2013 року, позивач має право проводити охоронну діяльність (т.1, а.с.108).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №70 від 08.04.2015 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Титан ХХІ" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "ТПК Прайдінвест" та ПП "Гермес-Систем" за листопад 2014 року, результати якої оформлено актом №52/11-23-22-02/38802627 від 22.05.2015 року (т.1, а.с.11-24).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 290961,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року - 290961,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 12.05.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 436442,00 грн., в тому числі за основним платежем - 290961,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 145481,00 грн. (т.1, а.с.25).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами ТОВ " ТПК Прайдінвест" та ПП "Гермес-Систем", на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Титан ХХІ" (замовник за договором) та ПП "Гермес-Системс" (виконавець за договором) укладено договір №311 від 03.11.2014 року. Предметом укладеного договору є послуг транспортного перевезення працівників замовника (т.1, а.с.27-28).

У відповідності з заявками-нарядами ТОВ "Титан ХХІ» за листопад 2013 року, на виконання вищезазначеного договору просило ПП "Гермес-Системс" надати автобус «ГАЗ» для перевезення співробітників (т.1,а.с.152-163).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надані шляхові листи на транспортний засіб ГАЗ д.н.НОМЕР_2, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (т.1,а.с.29-52,166-187).

Також, позивачем надано договір про перевезення укладений між контрагентом позивача ПП "Гермес-Системс" та юридичною особою ПП «Урса-Транс», якій належить автобус ГАЗ д.н.НОМЕР_2, копія ліцензії про надання послуг з перевезення пасажирів ПП «Урса-Транс» та заказ-наряди (т.1,а.с.188-201).

Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень та копією акту взаєморозрахунків (т.1,а.с.53-57).

01.10.2014 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ "ТПК Прайдінвест" (виконавець за договором) укладено угоду №101 про співпрацю з надання охоронних послуг.

Предметом укладеної угоди є організація спільної діяльності в сфері охоронних послуг для досягнення господарських і комерційних цілей (т.1,а.с.58).

Відповідно до додаткової угоди до угоди №101 від 01.10.2014 року укладеної між позивачем (замовник за договором) та ТОВ "ТПК Прайдінвест" (виконавець за договором) Сторони вирішили доповнити пунктом 1.6. та 1.7. розділу 1 такого змісту:

1.7.Сторони в разі необхідності, можуть надавати одна одній своїх робітників або робітників інших суб'єктів господарювання для виконання охоронних послуг на об'єктах на яких здійснюється надання послуг з охорони будь - якою із сторін. При цьому, Сторона яка замовляє такі послуги з охорони, бере на себе обов'язок із повідомлення Сторони, яка надає такі послуги, місця в яке потрібно доставити працівників, а також забезпечує працівника охорони форменим одягом. Сторона, яка надає таких працівників, зобов'язана доставити їх на місце надання охоронних послуг за свій власний рахунок, а також виплатити зазначеним працівникам заробітну плату.

1.8.Будь - який вид співпраці (чи то надання послуг з охорони, чи то організація спільної діяльності, тощо), що обумовлений цією Угодою оформлюється Додатковою угодою із зазначенням в ній виду послуг що надані та ціни (т.1,а.с.202).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору та додаткової угоди від 01.10.2014 року позивачем до кожного об'єкту охорони за жовтень, листопад, грудень 2013року надані: додаткові угоди, договори про надання охоронних послуг, дислокація об'єктів які передаються - охороняються ТОВ "Титан ХХІ" (т.1,а.с.203-241, т.2,а.с.

Крім того, на підтвердження надання охоронних послуг позивачем надано до суду частину належних чином завірених ксерокопій (витягів за жовтень - грудень 2014 року) із журналів що ведуться на постах:

- Журнал посту №3 ПАТ «Вирівське ХПП»;

- Журнал посту №4 ПАТ «Вирівське ХПП»;

- Журнал посту №6 та 7 на ПрАТ «Чернігівський автозавод»;

- Журнал посту №4 ПрАТ «Чернігівський автозавод»;

- Журнал посту № З ТОВ «Керамейя»;

- Журнал посту № 11 ТОВ «Керамейя»;

- Журнал посту № 12 ТОВ «Керамейя»;

- Журнал посту №3 ТДВ «Первомайськдизельмаш»;

- Журнал посту №4 ТДВ «Первомайськдизельмаш»;

- Журнал посту №5 ТДВ «Первомайськдизельмаш»;

- Журнал посту №2 ТДВ «Первомайськдизельмаш»;

- Журнал посту №1 ТОВ «Бурат - агро»;

- Журнал посту №2 ТОВ «Бурат - агро»;

- Журнал посту №1 ПАТ «Іста - центр»;

- Журнал посту № З ПАТ «Іста - центр»;

- Журнал посту № 2, З ТОВ «Бобровицьке ХПП»;

- Журнал посту №5 ТОВ «Носівський цукровий завод»(т.2,а.с.40-106).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: податкові накладні та акти здачі - прийняття робіт, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору (т.1,а.с.59-96).

Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень та копією акту взаєморозрахунків (т.1,а.с.97-99).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» .

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з положеннями ст.198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "ТПК Прайдінвест" та ПП "Гермес-Систем" за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Титан ХХІ" судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан ХХІ" - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 12.05.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 436442,00 грн., в тому числі за основним платежем - 290961,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 145481,00 грн.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Титан ХХІ" (код ЄДРПОУ - 38802627) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук