Постанова

від 16.02.2007 по справі 8/885ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/885ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16.02.07                                                                                 Справа № 8/885ад.

Суддя  господарського суду Луганської області  Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Новоайдарського відділеняя, смт Новоайдар Луганської області

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядівський», село Колядівка Новоайдарського району Луганської області, -

про стягнення  91401  грн.  76 коп.,

при секретарі судових засідань  Смірновій В.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (далі –ПДФО) у сумі 91401 грн. 76 коп., який у нього мається станом на 10.12.06 року  за період з 01.03.2004 року по 31.08.2006 року.

          Згідно ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 19.01.07 року.

          Відповідач до цього засідання не прибув.

          На підставі ст. 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 06 до 16 лютого 2007 року - за клопотанням відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 06.02.07 року, позов підтримав у повному обсязі; тоді ж звернувся до суду з клопотанням (вих. №б/н від 06.02.07 року) про розгляд спору по суті за його відсутності.

З урахуванням того, що воно відповідає вимогам частини 3 ст. 122 КАСУ, судом його задоволено.

Відповідач жодного разу до судового засідання не прибув, про причини неявки не повідомив. Як вбачається з його клопотання (вих. №36 від 05.02.07 року), позов ним визнається частково; він також просить «перенести розгляд справи», ні у який спосіб не мотивуючи це клопотання та не уточнюючи строк «перенесення»(тобто, на думку суду, - відкладення).

За станом на 16.02.07 року від відповідача до суду не надійшла будь-яка інформація  про стан  вирішення спору сторонами або ж про стан погашення боргу.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що термін розгляду спору, встановлений частиною 1 ст. 122 КАСУ, спливає 20.02.07 року, - суд не має законних підстав та можливості для подальшого відкладення розгляду цього спору по суті.

Керуючись ст.ст.40, 49,51, частиною 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд спору за його відсутності, - суд  здійснив розгляд спору по суті в порядку письмового провадження (частина 3 ст. 122 КАСУ).

          Дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1. 17.03.2000 року Новоайдарською районною державною адміністрацією  Луганської області Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колядівський»(далі –СВК «Колядівський», - відповідач), ідентифікаційний код 03738893, зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено запис №17, - що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

          21.03.2000 року Новоайдарським відділенням Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області (далі –МДПІ, - позивач)  21.03.2000 року підприємство  взято на облік в якості платника податків.  

         2. Фахівцями МДПІ в період з 20 по 25.09.06 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДФО СВК «Колядівський»за період з 01.03.04 року по 31.08.06 року, - за результатами якої 25.09.06 року складено акт  №246/17-03738893, - згідно якому відповідачем стягнуто, але не перераховано до бюджету ПДФО у сумі 94401,76 грн.

         Того ж дня з актом ознайомилися та отримали його примірник керівник та головний бухгалтер СВК «Колядівський», які підписали її без заяв та застережень.

            3.Факт наявності  у відповідача сум стягнутого з найманих працівників –громадян, але не сплаченого до бюджету ПДФО - підтверджується:

           вищезгаданим актом перевірки;

          актом звірення сум заборгованості з ПДФО між СВК «Колядівський»та Новоайдарським відділенням Старобільської МДПІ за станом на 17.01.07 року, згідно якому відповідач визнав наявність у нього боргу з ПДФО у сумі 74342,62 грн.;

          службовим листуванням з приводу боргу.

          4.Відповідач, як вбачається з матеріалів справи, належним чином не довів факт того, що залишок боргу з ПДФО складає 74342,62 грн., а не 91401,76 грн. (сума позову), - у зв'язку з чим суд при вирішенні цього спору виходить з того, що предметом спору є податковий борг з ПДФО у сумі 91401,76 грн.

          Заслухавши  представника позивача,  оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення з таких підстав.          

          ІІ.1. 1.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону  податок з доходів фізичних осіб  віднесено до загальнодержавних податків.

          2.Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в період, впродовж  якого у відповідача  виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі –ЗУ №889-ІУ).

             Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ, - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

          нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).

          3.Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.

          4.Пунктом 1.15 ст 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом  є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.

          Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          5.Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи  на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2  пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).

          Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що  даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.

          6.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та  сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).

          Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані:

          своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.

          7.Фінансово  відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:

          а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).

          8.Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:

          а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).

           9.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення  вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7;  підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому Біловодською МДПІ цілком правомірно  щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу  з податку з доходів фізичних осіб.

          10. ЗУ №889-ІУ прямо не передбачає  можливості примусового стягнення боргу з ПДФО.  

          11.Спірна сума згідно пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181) є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту  підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано:

          у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування  уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, ...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від  їх імені.

          У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

          12.Оскільки заявник та позивач звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що  податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при вирішенні цього спору керується саме ним.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами”  (далі –ЗУ №2181), активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу  «Колядівський», ідентифікаційний код 03738893, який знаходиться за адресою: село Колядівка, вул. Радянська, 2-а Новоайдарського району Луганської області, - на користь місцевого бюджету  Колядівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області на рахунок №33215800600214, банк-отримувач -  УДК у Луганській області, МФО 804013, код платежу 11010100, код одержувача - 24048247 - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 91401 (дев'яносто одна тисяча чотириста одна) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 20.02.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа