Постанова

від 27.02.2007 по справі 8/11н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/11н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.02.07                                                                                 Справа № 8/11н-ад.

Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Привольнянське», місто Лисичанськ Луганської області,

до Державної податкової інспекції  у місті Лисичанську  Луганської області, -

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:             

від позивача – Пчелінцев В.В., - довіреність №170 від 29.12.06 року;

від відповідача –Леонова Є.Є. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №19/10 від 09.01.07 року, -

встановив:

            суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

            визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Лисичанську  Луганської області (далі –ДПІ, - відповідач)  №0000112602/0 від 10.04.2004 року, - оскільки воно суперечить чинному законодавству та порушує його охоронювані законом права та інтереси;

            покладення на відповідача судових витрат.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання по справі було призначене та фактично відбулося 23.01.07 року.

          На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні оголошувались перерви з 06 лютого до 22 лютого 2007 року та з 22 до 27 лютого 2007 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          У судовому засіданні представниками сторін заявлено клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить  вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав.

27.02.07 року він звернувся до суду з клопотанням (вих. №11 від 27.02.07 року), у якому просив суд вважати датою початку строку позовної давності 21 грудня 2006 року, оскільки, згідно його твердженням, «беручи до уваги, що на підставі чинного податкового повідомлення-рішення від 10.04.04 року №0000112602/0 ДПІ у м. Лисичанську відмовилась прийняти від позивача податкову декларацію з правом бюджетного відшкодування у встановлений законом строк (з 1 по 20.12.2006 року), на підставі ст. 255 ГК України строки позовної давності слід визначати з 21 грудня 2006 року.

У зв'язку з цим прошу суд всі наведені доводи вважати аргументованими та відповідно до частини 3 ст. 99 КАСУ визнати право позивача на початок терміну позовної давності з дня виникнення права на висунення вимоги про виконання зобов'язання, тобто після 20 грудня 2006 року».

Суд вважає, що це клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Як видно із змісту позову, його предметом є податкове повідомлення-рішення №0000112602/0 від 10.04.04 року, винесене ДПІ у місті Лисичанську на підставі акту перевірки №48/26/31805930 від 09.04.2004 року.

Із змісту вищезгаданого клопотання видно, що позивач ставить питання про визнання неправомірними дій, вчинених ДПІ у місті Лисичанську, згідно його твердженням, шляхом відмови у прийнятті від нього в період з 01 по 20 грудня 2006 року, «декларації з правом бюджетного відшкодування у встановлені законом терміни»(більш точно довод у клопотанні не викладено).

З огляду на цю обставину суд вважає, що у клопотанні мова йде про зовсім інші як  предмет, так і підстави  спору, ніж заявлено у первинному позові.

Статтею 49 КАСУ передбачено, що позивачу надано право під час судового розгляду спору змінити або підстави, або предмет спору, - одночасну ж зміну підстав та предмету спору названий закон не дозволяє.   

2.Доводи, наведені позивачем у клопотанні, але не підтверджені відповідними документальними доказами, не мають прямого  відношення до цього спору.

Представник відповідача позов не визнав; про це також зазначено у відзиві на позов (вих. №1462/10 від 06.02.07 року), з посиланням на те, що ДПІ при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяла у відповідності до чинного законодавства.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.02.07 року, представником позивача заявлено клопотання (вих. №2461/10 від 26.02.07 року), в якому ДПІ наполягає на застосуванні при вирішенні цього спору строку позовної давності, передбаченого ст. 99 КАСУ для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, - тобто один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом це клопотання долучено до матеріалів справи.

          Заслухавши представників сторін,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1. З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності, а також платника податків, у тому числі - податку на додану вартість (далі –ПДВ).

            2.В період з 13 по 14 листопада 2003 року; з 23 по 25 лютого 2004 року; з  26 лютого по 31 березня 2004 року; з 01 по 09 квітня 2004 року (тобто з перервами) фахівцями ДПІ у місті Лисичанську здійснено позапланову документальну  перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Привольнянське»з питання правомірності визначення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету за серпень 2003 року, - за   результатами якої 09.04.04 року ДПІ складено одноіменний акт №48/26-31805930, - згідно якому зроблено висновок про те, що ТОВ «Шахтоуправління «Привольнянське»припущено порушення вимог підпункту 7.2.4 п. 7.2 та підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №167/98-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –ЗУ №167/98-ВР), внаслідок чого підприємством завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету за серпень 2003 року, на  67015 грн.

З актом ознайомлені керівник та головний бухгалтер підприємства, які підписали його без заяв та застережень.

          3. На підставі цього акту ДПІ 10.04.04 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000112602/0, згідно якому відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, за порушення вимог підпункту 7.2.4 п. 7.2 та підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»констатовано факт завищення ТОВ «Шахтоуправління «Привольнянське»суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 67015,00 грн.

          Відповідач надав до матеріалів справи докази того, що це рішення позивачем отримано 10.04.04 року, - тобто саме з цього дня він дізнався про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

          3.1.Платник ПДВ не оскаржив в адміністративному порядку це рішення у строк, встановлений  підпунктом 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про ПДВ», в якому сказано, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої  законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

          З огляду на це суд керується  підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ, згідно якому процедура адміністративного оскарження закінчується:

          останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк  (тобто як це має місце у даному випадку).

          День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

          Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення набрало чинності не пізніше 21.04.04 року.

          3.2.Позивач додав до позову  лист (вих. №108 від 26.10.05 року), адресований ДПІ у місті Лисичанську, в якому ставить вимогу про «відновлення на лицевому рахунку ТОВ «ШУ «Привольнянське»податкового кредиту у сумі 31216,67 грн., який підлягає відшкодуванню з бюджету»(саме ця сума входить до складу завищеного розміру суми бюджетного відшкодування та включена позивачем до податкового кредиту з ПДВ на підставі податкової накладної №9/0902, виданої 09.09.02 року Приватним підприємством «БМШ»на користь ТОВ «Шахтоуправління «Привольнянське». Державну реєстрацію Приватного підприємства «БМШ»скасовано  рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 20.08.03 року, справа №2-4331/2003).

          ДПІ за результатами розгляду цього листа відхилила викладені у ньому вимоги (вих. №13164/23 від 09.11.05 року), пославшись на те, що для вчинення таких дій з боку ДПІ немає законних та достатніх підстав (отримано позивачем 11.11.05 року, вх. №063).

          Позивачем не надано доказів оскарження цього рішення ДПІ.

          3.3. Позивачем також долучено до матеріалів справи в якості доказу постанову Вищого господарського суду України від 18.01.05 року (справа №1/4пд), якою залишено без змін  рішення господарського суду Луганської області від 27.05.04 року та постанову по ньому Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.04 року, - за позовом прокурора міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Лисичанську –до ТОВ «Шахтоуправління «Привольнянське»та ПП «БМШ»- про визнання угоди недійсною (саме по ній було видано вищезгадану податкову накладну).

          Тобто позивач, будучи належним чином обізнаним про наявність цієї постанови не пізніше, ніж за станом на 28.10.05 року (як це видно із змісту листа, про який йдеться у підпункті 3.2 п. 3 цієї постанови), не вжив заходів для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.  

          4.З урахуванням цієї обставини суд при вирішенні цього спору, далі,  керується:

          підпунктом 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ, в якому сказано, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню;

          частиною 2 ст. 99 КАСУ, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду  за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          ІІ. Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що  позов НЕ підлягає задоволенню з наступних підстав.

           З урахуванням наявних у справі доказів суд вважає, що позивач про наявність спірного рішення дізнався 10.04.04 року, а про порушення своїх прав, свобод чи інтересів –не раніше 10.04.04 року та не пізніше 11.11.05 року (день отримання відповіді на свій лист до ДПІ за №108 від 26.10.05 року), - тобто у термін, який перевищує один рік до моменту його звернення з позовом до суду (позовна заява –вих. №166 від 30.11.06 року; надійшла до суду 03.01.07 року).

          Доказів поважності причин пропуску цього строку позивач до суду не надав, з клопотанням про його відновлення –не звернувся.

          За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити внаслідок пропуску позивачем строку давності для звернення до адміністративного суду з позовом про захист прав, свобод чи інтересів особи, - тобто один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Судові витрати підлягають покладенню на позивача.

          На підставі викладеного,  п.п. 5.2.5 п. 5.2. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІВ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;  керуючись ст.ст. 94, 99, 158-163, 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1. У задоволенні позову відмовити.

          2.Судові витрати покласти на позивача.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 27.02.07 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 03.03.2007 року.

Суддя                                                                                 А.П. Середа