Постанова

від 16.03.2007 по справі 9/32пд-ад(12/15пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/32пд-ад(12/15пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16.03.07                                                                                 Справа № 9/32пд-ад(12/15пд)

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у м. Києві

до 1. Приватного підприємства «Катран», м. Краснодон Луганської області,

    2. Приватного підприємства «Моторекспо», м. Красний Луч Луганської обл.

про визнання господарського зобов'язання не дійсним

в присутності представників:

від позивача – Тельний М.В. - ст. опероуповноваж. в ОВС управл.подат.міліції, дов. № 1669/9/26-378 від 31.08.06

від 1-го відповідача –Трофімова Н.М., дов. № 77/9 від 11.11.06,

від 2-го відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсною угоди між ПП "Катран" і ПП "Моторекспо", оформленої договором купівлі-продажу № 38(04) від 24.06.2004р.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 28.02.06. у справі № 12/15пд рішення господарського суду Луганської області від 14.11.05. скасовано, позов задоволено, визнано недійсною угоду між ПП "Катран" і ПП "Моторекспо", оформлену договором купівлі–продажу від 24.06.04. №38(04).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.11.06. у справі № 12/15пд рішення господарського суду Луганської області від 14.11.05. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 28.02.06р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Позивач, ДПА у м. Києві, надав суду заяву про зміну (збільшення) позовних вимог від 27.01.07р., в якій виклав вимоги у такій редакції:

·          визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між відповідачами за договором № 38(04) від 24.06.06р., в частині постачання рибної продукції, оформленої накладною № 122 від 24.06.04р. та податковою накладною № 122 від 24.06.04р., на підставі ст. 207 ГК України, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу у обох сторін,

·          стягнути з відповідачів в доход держави все одержане за господарським зобов'язанням.

Суд, прийнявши заяву про зміну позову, при розгляді цієї справи виходить саме із змінених позовних вимог.

Представник 1-го відповідача, ПП «Катран», у судовому засіданні висловив заперечення проти позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не прибув з причин, які суду не відомі, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

На запит господарського суду державний реєстратор виконавчого комітету Краснолуцької міськради надав довідку з ЄДР про відсутність будь-яких записів у Єдиному державному реєстрі щодо 2-го відповідача, ПП «Моторекспо», код ЄДРПОУ 32598266, реєстраційний № 04051945Ю0010293.

У судовому засіданні судом встановлено наступне.

Працівниками управління  податкової міліції ДПА у м. Києві  під час проведення перевірки вантажного автомобіля в м.Києві було встановлено, що автомобіль здійснює перевезення 19008 кг свіжомороженої риби макрурус та 4995 кг фаршу тріскових пород від ПП "Катран" на ТОВ "Пелікан".

          Під час оперативної перевірки  працівниками податкової міліції було  виявлено невідповідність  маркування наявної продукції даним, зазначеним в супровідних документах.

          У зв‘язку з виниклими сумнівами щодо дійсності наданих документів, походження та якості продукції, її було вилучено протоколом огляду місця події б/н від 26.06.2004 р. та передано на відповідальне зберігання ТОВ "Приватель" до проведення подальшої перевірки  та прийняття відповідного рішення.

          В наступному позивачем  встановлено, що між ПП "Катран" та ПП "Моторекспо" було укладено договір № 38(04) від 24.06.2004 р. купівлі-продажу риби свіжомороженої, яка буде відвантажена згідно накладних.

          На обгрунтування  позовних вимог позивач  посилається на ст. 5 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23.12.1997 р. № 771/97, згідно приписів якого, будь-які харчові продукти  (крім  виготовленого  для особистого споживання), не можуть бути виготовлені, передані на реалізацію, реалізовані або використані іншим чином без документального  підтвердження їх якості та безпеки.

Постачання товару (19008 кг риби с/м "макрурус" та 4995 кг фаршу тріски) на суму 144 172 грн. було здійснено відповідно до накладної № 122 від 24.06.2004 року, податкової накладної № 122 від 24.06.2004 року; факт здійснення постачання рибної продукції підтверджується претензією ПП "Моторекспо" № 222 від 27.09.2005 року, виставленої ПП "Катран".

Фактично господарське зобов'язання було виконано, незважаючи на те, що сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності, що видаються на харчові продукти та супутні товари, призначені для реалізації на внутрішньому ринку України та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи,  які є обов'язковими документами для реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини були відсутні, як у покупця, так і продавця рибної продукції.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІІ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Накладна № 122 від 24.06.2004 року, що є невід'ємною частиною договору № 38(04) від 24.06.2004 р. купівлі-продажу риби свіжомороженої, укладеного між ПП "Моторекспо" і ПП 'Катран", свідчить про здійснення господарського зобов'язання, що призвело до безпідставного завищення суми валових витрат та податкового кредиту у ПП "Моторекспо".          

Оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

На момент укладання і виконання спірної угоди сторони мали статус юридичної особи, були зареєстровані як платники податку органами ДПІ, мали відкриті в установах банку рахунки (як органи ДПІ так і банки при здійсненні певних дій повинні перевіряти повноваження посадових осіб та установчі документи підприємств), чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє підприємства правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Наявність умислу у сторін (сторони) означає, що вони (вона) виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

          Умисел юридичної особи на укладання спірної угоди, мету та ціль не можна встановити при не установленні фізичної особи, яка начебто діяла від імені підприємства.

          Згідно з п. 11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, із змінами і доповненнями, роз'ясненням Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491 до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться й угоди, які спрямовані на ухилення від оподаткування. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Позивач у судовому засіданні посилається на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 26.05.04р. по справі 2186, яким визнані недійсними статутні документи 2-го відповідача, ПП «Моторекспо», скасована державна реєстрація цього підприємства та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Моторекспо».

Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням Краснолуцького суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Суд вважає, що рішення міського суду не звільняє господарський суд від встановлення наявності умислу підприємств на укладання угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у т.ч. держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

До речі, ніяких відомостей щодо виключення з Державного реєстру 2-го відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно до Інструкції № 80 від 19.02.98р. Про порядок обліку платників податків, затв. наказом ДПА України від 19.02.98р. за реєстр. в Мін'юсті України 16.03.98р. за № 172/2612, особисто власник підприємства повинен подавати всі необхідні для реєстрації підприємства документи. Крім того, особа, яка відповідає за облік платників податків, перевіряє відповідність особи, яка надає необхідні для реєстрації документи та перевіряє її фотографію у паспорті. За таких обставин не можна вважати спростованими Краснолуцьким судом Луганської області той факт, що начебто засновник ПП «Моторексоп»не мав відношення до здійснення підприємницької діяльності створеного ним підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

До того ж на момент проведення спірної операції свідоцтво платника ПДВ ПП «Моторекспо»податковим органом ще не було анульовано.

Позивач вважає, що умисел на вчинення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства існує у обох сторін, однак не надав належних доказів щодо наявності умислу у 1-го відповідача, ПП «Катран».

Суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України:

·          зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

·          особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

·          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

·          правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,

·          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України:

·          підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу,

·          якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Суд вважає, що виявлення невідповідності  маркування наявної продукції даним, зазначеним в супровідних документах, виникнення сумнівів щодо дійсності наданих документів, походження та якості продукції ніяким чином не може вплинути на визнання недійсним спірного договору, оскільки у разі підтвердження таких фактів винні у цьому особи повинні притягуватися до відповідної відповідальності у встановленому законом порядку.

В ухвалі від 15.11.06р. за цією справою Вищий адміністративний суд України зауважив на необхідність зазначення, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Суд вважає, що у матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Позивач не надав належних доказів того, що у відповідачів при укладенні спірного договору існувала мета, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства та того, що укладення спірного договору відбулося з метою приховування доходів, одержаних від здійснення господарської операції.

Отже, висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.

Сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.            У задоволенні позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20.03.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов