Постанова

від 02.03.2007 по справі 8/52ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/52ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.03.07                                                                                 Справа № 8/52ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції  Луганської області

до Міського комунального підприємства «Лазньо-пральний комбінат», місто Краснодон Луганської області, -

про звернення стягнення на активи, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –П'ятницький В..В. –  державний податковий інспектор, - довіреність №13 від 29.12.06 року;

від відповідача –не прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення  на активи відповідача на суму 371,32 грн. у зв'язку з наявністю у нього несплаченого:

           податку на додану вартість у сумі 340,00 грн. (основний борг);

          комунального податку у сумі 31,32 грн. (основний платіж –25,45 грн. та штрафні санкції –5,87 грн.)

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання було призначене та фактично відбулося 13.02.07 року.

           Відповідач до цього засідання не прибув.

Представником позивача подано  клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні він позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позовні вимоги не оспорив, до попереднього судового та до судового засідання не прибув, участь у них свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового слухання.

Суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання з огляду на наступне:

1)згідно матеріалам справи, юридичною адресою (місцезнаходженням) відповідача є місто Краснодон, вул. Гірняцька  Луганської області.

2)Господарським судом на цю адресу 29.01.07 року за вихідним №129 та  19.02.07 року за вихідним №222 спрямовано ухвали суду  про призначення справи до судових слухань, а також судові повістки.

3)Оператором поштового зв'язку до суду повернуто письмові повідомлення з службовою поміткою  «за закінченням терміну зберігання».

4)згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення;

5)У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано:

поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.  

6)крім того, згідно частині 7 ст. 19 Закону України від 15.05.2003р. № 755 –IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Очевидно, що відповідачем цю вимогу, яка охоплює собою також і його обов'язок повідомити про зміну свого місцезнаходження, - не виконано.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.40, 49,51, частиною 6 ст.71, а також ст. 86 КАСУ, суд вважає, що він належним чином повідомив відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому, керуючись ст.ст.40, 49,51, частиною 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ розглянув справу по суті за відсутності представника відповідача, - на підставі наявних у ній доказів.

          Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1.  02.11.1995 року виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області Міське комунальне підприємство «Лазньо-пральний комбінат» (далі –МКП «ЛПК», - відповідач), ідентифікаційний код 21802258, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №21802258.

           Підприємство внесено до ЄДРПО України, що підтверджується довідкою  №б/н, виданою 08.01.98 року управлінням статистики у Луганській області.

          Його також зареєстровано в якості платника податків, у т.ч. –податку на  додану вартість (далі –ПДВ).

          2. МКП «ЛПК»на виконання вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ) надало до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі –ОДПІ, - позивач) податковий розрахунок комунального податку; з матеріалів справи вбачається, що підприємством також було подано декларацію  з податку на додану вартість, - згідно яким самостійно узгодило свої податкові зобов'язання з названих видів податків.

3. Факт наявності у відповідача за станом на 12.12.06 року самостійно узгодженого, але не сплаченого у повній сумі податкового боргу та вжиття ДПІ заходів, спрямованих на його погашення боржником,  підтверджується наступними доказами:

актом звірки податкового боргу  від 09.02.07 року (за даними ОДПІ);

податковим розрахунком комунального податку за березень 2004 року на суму 25,50 грн.;

першою податковою вимогою №1/172 від 21.05.03 року на суму 21,82 грн.,

другою податковою вимогою №2/334 від 19.08.03 року на суму 511,11 грн. (докази спрямування їх на адресу платника податків та отримання ним кожної з них долучено до справи);

податковим повідомленням-рішенням форми «Ш»№0003051541 від 18.05.06 року на суму 5,87 грн.;

витягом з Державного реєстру застав рухомого майна №381038 від 18.03.05 року, виданим Інформаційним центром МЮ України у м. Луганську, згідно якому дата виникнення податкової застави –26.10.01 року, термін його дії –до 17.03.07 року;

обліковими картками платника податків.     

          4.Як вбачається з наявних у справі доказів, платником податку до цього часу не вжито заходів до погашення податкового боргу у вигляді самостійно узгоджених зобов'язань з ПДВ,  комунального податку та штрафних санкцій з останнього:

           податку на додану вартість у сумі 340,00 грн. (основний борг)

          комунального податку у сумі 25,45 грн. (основний борг) та 5,87 грн. (пеня).

          ІІ.Заслухавши  представника позивача,  дослідивши та оцінивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.          

          1.Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина 1 ст. 67 Конституції України).

           2.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктами 1 частини 1 ст.14 цього Закону податок на додану вартість  віднесено до загальнодержавних податків.

          Згідно п. 2 частини 1 ст. 15 того ж Закону комунальний податок віднесено до місцевих податків.

          2.Пунктом 2 частини 1 ст. 9 цього Закону до числа обов'язків платників податків віднесено подання до державних податкових органів… відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а пунктом 3 тієї ж частини  ст. 9 на них покладено обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

          3.Право вживати заходів до примусового стягнення податкового боргу органам державної податкової служби України надано п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

          Звідси є очевидною правомірність звернення ОДПІ до суду з позовом, який є предметом розгляду по цій справі.

          4.Як сказано у п. 1.3 ст.1 ЗУ №2181-ІІІ, - податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Матеріалами справи належним чином доведено, що спірні податкові зобов'язання платник податку узгодив самостійно, тобто у порядку, передбаченому пунктом 5.1 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ.

          4.1.Згідно підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5  цього Закону, платник податків, який самостійно узгодив свої податкові зобов'язання, повинен сплатити їх до бюджету протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

5.Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону передбачено, що активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181-ІІІ є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

6.Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДВ та комунального податку, а також факт його ухилення від його сплати до бюджету, - позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Керуючись частиною 4 ст.94 КАСУ суд не стягує з відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, частини 1 ст. 67 Конституції України; ст.9,14 та  Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”; п.1.3 та 1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, пункту 5.1 та підпункту 5.3.1 п. 5.3  ст.5  Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст.40, 49, 51, ч. 6 ст. 71, ст.ст. 86, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.           

           2.Звернути стягнення на активи Міського комунального підприємства «Лазньо-пральний комбінат», ідентифікаційний код 21802258, яке знаходиться за адресою: місто Краснодон, вул. Горняцька Луганської області, - на суму податкового боргу у розмірі 371 (триста сімдесят одна) грн. 32 коп., у тому числі з:

           податку на додану вартість у сумі 340,00 грн. (основний борг );

          комунального податку у сумі 31,32 грн. (основний борг –25,45 грн., пеня –5,87 грн.).

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представника позивача у судовому засіданні 02.03.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 07.03.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа