Рішення

від 06.10.2015 по справі 905/1223/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.2015 Справа №905/1223/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 20316900,

про стягнення 11 548,59 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Данілевський О.М. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 11 548,59грн., у тому числі пені в розмірі 7 768,77грн., 3% річних у розмірі 1 661,75грн., суми на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 2 118,07грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п.3.1.11 та п.3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1223/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 04.08.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1223/15, судове засідання призначено на 03.09.2015р.

У подальшому розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу природного газу №13-331-БО-8 від 20.12.2012р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом лютого-березня, жовтня-грудня 2013р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір №13-331-БО-8 від 20.12.2012р. разом із додатковою угодою №1 від 10.07.2013р. та листом №514/11 від 12.02.2013р. до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р., а також витяги сальдо та операцій по підприємству з 01.01.2012р. по 31.03.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.258, 525, 526, 599, 612, 549 - 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 54 - 57, 61, 64, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України.

25.08.2015р. від відповідача електронною поштою надійшли копії: клопотання №76 від 18.08.2015р. про надання копії позову та про відкладення розгляду справи, з довіреністю на представника Коломійця С.Г. від 07.07.2015р.; 26.08.2015р. через канцелярію суду надійшли означені документи в оригіналі та копія довіреності.

Документи долучено до матеріалів справи.

03.09.2015р. представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №558/02 від 13.02.2013р., №894/06 від 14.03.2013р., №1335/06 від 12.04.2013р., №4425/06 від 11.11.2013р., №5117/06 від 11.12.2013р., №64/06 від 09.01.2014р., а також заявив клопотання №б/н від 03.09.2015р. про продовження строку розгляду спору по 20.10.2015р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Означені клопотання позивача та відповідача задоволено судом у повному обсязі, про що винесено ухвалу господарського суду Донецької області від 03.09.2015р. у справі №905/1223/15.

06.10.2015р. через канцелярію суду відповідачем із супровідним листом №120 від 02.10.2015р. надано відзив на позовну заяву №114 від 02.10.2015р, відповідно до якого позовні вимоги не визнано, з огляду на те, що сума заборгованості є погашеною у повному обсязі і таке погашення відбулось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у день складання (підписання Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз») відповідних заяви, а також шляхом перерахування грошових коштів у сумі 29 499,47 грн., отже у строк встановлений договором.

До відзиву додано розрахунок по договору №13-331-БО-8 від 20.12.2012р.; клопотання №117 від 02.10.2015р. про розгляд справи, призначений на 06.10.2015р., без присутності представника відповідача; у копіях: документи, що підтверджують правовий статус підприємства; опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек №1034 від 02.10.2015р.

Документи долучено до матеріалів справи.

06.10.2015р. представником позивача до матеріалів справи із супровідним листом №б/н від 06.10.2015р. долучено копію банківської виписки за 13.05.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2015р. не з'явився, витребувані документи надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, клопотання відповідача №117 від 02.10.2015р. про розгляд справи, призначений у судовому засідання 06.10.2015р., без участі його представника задоволено судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-331-БО-8, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 457,700 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 100,00; лютий - 95,000; березень - 76,000; квітень - 11,000; травень - 1,560; червень - 1,560; липень - 1,560; серпень - 1,560; вересень - 1,560; жовтень - 30,900; листопад - 59,000, грудень - 78,000.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу в установленому порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акти приймання-передачі газу містять дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність посилання в платіжних дорученнях Покупцем на номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що за наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. У випадку відсутності простроченої заборгованості та заборгованості зі сплати неустойки за цим договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зарахуватись Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Додатковою угодою №1 від 10.07.2013р. до означеного правочину ціну за 1 000куб.м. природного газу змінено та встановлено до сплати за визначений обсяг: з 01.07.2013р. - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього - 4 588,54 грн.

Ціни зазначено з урахуванням податку на додану вартість.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р. за період січень-квітень, жовтень-грудень 2013р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2013 року - 67,715 тис.м.куб. на загальну суму 315 669,44 грн.;

у лютому 2013 року - 64,820 тис.м.куб. на загальну суму 302 173,73 грн.;

у березні 2013 року - 62,133 тис.м.куб. на загальну суму 289 647,64 грн.;

у квітні 2013 року - 6,328 тис.м.куб. на загальну суму 29 499,47 грн.;

у жовтні 2013 року - 37,838 тис.м.куб. на загальну суму 173 621,01 грн.;

у листопаді 2013 року - 44,332 тис.м.куб. на загальну суму 203 418,99 грн.;

у грудні 2013 року - 82,132 тис.м.куб. на загальну суму 376 865,64 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-квітень, жовтень-грудень 2013р. у загальному обсязі 365,298тис.куб.м. на суму 1 690 895,92грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2013 року - 13.02.2013р.;

за лютий 2013 року - 13.03.2013р.;

за березень 2013 року - 13.04.2013р.;

за квітень 2013 року - 13.05.2013р.;

за жовтень 2013 року - 13.11.2013р.;

за листопад 2013 року - 13.12.2013р.;

за грудень 2013 року - 13.01.2014р.

Як свідчать матеріали справи, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», грошове зобов'язання відповідача зі сплати природного газу, спожитого у січні-квітні, жовтні - грудні 2013р. за договором на купівлю-продажу природного газу №13-331-БО-8 від 20.12.2012р. погашено у загальній сумі 1 690 895,92 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №558/02 від 13.02.2013р. на суму 315 669,44грн., №894/06 від 14.03.2013р. на суму 302 173,73 грн., №1335/06 від 12.04.2013р. на суму 289 647,64грн., №4425/06 від 11.11.2013р. на суму 173 621,01 грн., №5117/06 від 11.12.2013р. на суму 203 418,99грн. та №64/06 від 09.01.2014р. на суму 376 865,64 грн. Зобов'язання з оплати вартості спожитого природного газу у квітні 2014р. на суму 29 499,47грн. виконано відповідачем шляхом сплати 13.05.2013р. грошових коштів у наведеній сумі.

Частиною 1 ст.220 та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить і ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України.

Ззарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення зобов'язань та за своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це -одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, за відсутності підстав вважати перелічені заяви такими, що не відповідають вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також беручи до уваги їх визнання безпосередньо позивачем, враховуючи здійсненні відповідачем оплати у межах спірних правовідносин, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем з оплати природного газу поставленого протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013р. на підставі договору купівлю-продажу природного газу №13-331-БО-8 від 20.12.2012р. в загальній сумі 1 690 895,92 грн. виконано у повному обсязі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на таке, позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі 2 118,07 грн. (за зобов'язаннями жовтня 2013р. протягом листопада 2013р., за зобов'язаннями листопада 2013р. протягом грудня 2013р., за зобов'язаннями грудня 2013р. протягом січня 2014р., першим днем прострочення визначено 14-е число місяця, наступного за місяцем поставки), 3% річних у загальній сумі 1 661,75 грн. та пені у загальній сумі 7 768,77 грн. (за зобов'язаннями лютого 2013р. на суму 302 173,73грн. з 14.03.2013р. по 31.03.2013р., за зобов'язаннями березня 2013р. на суму 289 647,64 грн. з 14.04.2013р. по 30.04.2013р., за зобов'язаннями жовтня 2013р. на суму 173 621,01 грн. з 14.11.2013р. по 29.11.2013р., за зобов'язаннями листопада 2013р. на суму 203 418,99 грн. з 14.12.2013р. по 20.12.2013р. та за зобов'язаннями грудня 2013р. на суму 376 865,64 грн. з 14.01.2014р. по 28.01.2014р.).

Проте, з таким нарахування не можливо погодитись за таких підстав.

Виходячи з аналізу ч.1 ст.220, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України, які регулюють припинення зобов'язання зарахуванням, вбачається, що заяву про зарахування як односторонній правочин слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони, в момент вручення однією стороною іншій відповідного письмового повідомлення, в момент отримання від підприємства зв'язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Як вбачається з позначки Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» зі штрих-кодом, що міститься у нижньому лівому куті заяви №894/06 від 14.03.2013р. на суму 302 173,73 грн. останню отримано позивачем за вхідним номером 1949/15-13 - 18.03.2013р., заяву №1335/06 від 12.04.2013р. на суму 289 647,64грн., беручи до уваги аналогічну позначку, яку вона містить, отримано 15.04.2013р., №4425/06 від 11.11.2013р. на суму 173 621,01 грн. отримано за номером 7313/15-13 - 13.11.2013р., №64/06 від 09.01.2014р. на суму 376 865,64 грн. отримано за номером 96/15-14 - 10.01.2014р.

За відомостями, що містить витяг операцій Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», у бухгалтерському обліку підприємства відображено операції із зарахування погашення грошового зобов'язання за листопад 2013р. у сумі 203 418,99грн. - 20.12.2013р.

Виходячи зі змісту ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач у представленому суду відзиві свідчить про те, що датою зарахування зустрічних однорідних вимог, у спірних правовідносинах, є дата складання відповідної заяви.

Разом з тим, виходячи з аналізу ч.1 ст.220, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України та враховуючи вищенаведеного, таке твердження відповідача є безпідставним, заяву про зарахування як односторонній правочин слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки, в момент вручення однією стороною іншій відповідного письмового повідомлення, в момент отримання від підприємства зв'язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням, у спірному випадку.

Отже, оскільки доказів протилежного суду не представлено, приймається дата 20.12.2013р., що відображена у бухгалтерському обліку підприємства позивача, як момент зарахування погашення грошового зобов'язання за листопад 2013р. у сумі 203 418,99грн. на підставі отриманої ним заяви №5117/06 від 11.12.2013р. про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, припинення зарахуванням зобов'язання з оплати вартості спожитого природного газу у лютому 2013р. за спірним правочином відбулось 18.03.2013р., з оплати вартості спожитого природного газу у березні 2013р. - 15.04.2013р., з оплати вартості спожитого природного газу у жовтні 2014р. - 13.11.2013р., з оплати вартості спожитого природного газу у листопаді 2014р. - 20.12.2013р. та з оплати вартості спожитого природного газу у грудні 2014р. - 10.01.2014р..

Отже, є наявним прострочення відповідача перед позивачем з виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості природного газу отриманого протягом лютого 2013р., березня 2013р. та листопада 2013р. у межах правовідносин на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-331-БО-8 від 20.12.2012р.

Здійснив, з урахуванням встановленого, перерахунок інфляційних витрат, 3% річних та нарахованої пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за період прострочення, що дійсно мало місце, тобто за зобов'язаннями лютого 2013р. з 14.03.2013р. по 17.03.2013р. на суму 302 173,73 грн., за зобов'язаннями березня 2013р. за 14.04.2013р. на суму 289 647,64грн. та за зобов'язаннями листопада 2013р. з 14.12.2013р. по 19.12.2013р. на суму 203 418,99 грн., суд дійшов висновку про розмір 3% річних у загальній сумі 223,47 грн., пені у загальній сумі 1 050,45 грн.

Виходячи з правової суті інфляційних витрат та приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні процеси, з огляду на несвоєчасне виконання означених грошових зобов'язань, не відбулись.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення 11 548,59грн., у тому числі пені в розмірі 7 768,77грн., 3% річних у розмірі 1 661,75грн., суми на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 2 118,07грн., підлягають частковому задоволенню, у розмірі визначеному судом.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві №114 від 02.10.2015р., прийнято до уваги судом частково, зважаючи на вищенаведене.

Судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 11 548,59грн., у тому числі пені в розмірі 7 768,77грн., 3% річних у розмірі 1 661,75грн., суми на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 2 118,07грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька область, м.Макіївка, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 20316900, адреса для пошти: м.Маріуполь, відділення №6 ТОВ «Нова Пошта», тел.0994500060, п/р2600607137267 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р26002301921 в АТ «Ощадбанк», МФО 300012) 1 273,92 грн., у тому числі 223,47 грн. 3% річних та 1 050,45 грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору 201,54грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 06.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2015р.

Суддя О.В. Кротінова